ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2006 р. | № 44/64-05-40/98 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу Кабінету Міністрів України, м. Київ (далі –КМУ, відповідач-3)
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2006
зі справи № 44/64-05-40/98
за позовом акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна”, м. Київ, в особі Харківської дирекції, м. Харків (далі –АКАБ “Україна”)
до Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків (далі –Харківська ОДА, відповідач-1),
виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром”, м. Харків (далі –ВЕП “Держпром”, відповідач-2)
та КМУ
про стягнення 16527,67 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
АКАБ “Україна” –не з’явились,
Харківської ОДА –не з’явились,
ВЕП “Держпром” –не з’явились,
КМУ –Демчук О.А.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
АКАБ “Україна” звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідачів 16527,67 грн. понесених витрат на утримання та збереження проданих об’єктів цілісного майнового банківського комплексу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2005 (колегія суддів у складі: суддя Смірнова Л.Г. –головуючий, судді Кролевець О.А., Балац С.В.) у задоволенні позову відмовлено. Назване рішення з посиланням на приписи статей 151, 161, 164, 224, 232 Цивільного кодексу Української РСР, статей 509, 614, 689 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) мотивовано вжиттям КМУ усіх необхідних заходів для своєчасного виконання зобов’язання щодо прийняття, забезпечення утримання і збереження придбаного майнового комплексу, що виключає можливість застосування до відповідача-3 цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання цього зобов’язання. Харківська ОДА та ВЕП “Держпром” також не можуть виступати суб’єктами відповідальності з огляду на відсутність між ними та позивачем договірних правовідносин.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2006 (колегія суддів у складі: суддя Корсак В.А. –головуючий, судді Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) рішення суду першої інстанції з даного спору скасовано; позов задоволено частково: з КМУ на користь АКАБ “Україна” стягнуто 16526,67 грн. В частині позовних вимог до Харківської ОДА та ВЕП “Держпром” відмовлено. У прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що витрати позивача на утримання та збереження проданих об’єктів цілісного майнового комплексу є, по суті, збитками, завданими простроченням виконання КМУ свого договірного зобов’язання з прийняття цього майна, а відтак зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача-3 відповідно до статті 232 Цивільного кодексу Української РСР.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України КМУ просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції з даного спору залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги зазначено про відсутність такого обов’язкового елемента настання цивільної відповідальності, як наявність вини відповідача-3 у заподіянні оспорюваних збитків позивачеві, оскільки розпорядженням КМУ від 13.10.2003 № 559-р “Про використання викупленого майна АКАБ “Україна” (далі –Розпорядження № 559-р) обов’язок із забезпечення утримання та збереження відповідних об’єктів було покладено на Харківську ОДА, яка є підконтрольною та підзвітною КМУ.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
У клопотанні від 14.06.2006 № 557 ВЕП “Держпром” просить розглянути справу без участі його представника.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника скаржника, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено:
- 28.08.2003 АКАБ “Україна” (продавець) та КМУ (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за яким позивач зобов’язався передати відповідачу-3 у власність цілісний майновий банківський комплекс, а КМУ –сплатити ціну продажу та прийняти цей комплекс за актами приймання-передачі протягом 60 календарних днів з моменту проведення оплати, тобто до 28.10.2003;
- порядок передачі майна, узгоджений в пункті 5.1 договору, передбачав підписання сторонами акта приймання-передачі цілісного майнового комплексу на підставі актів приймання-передачі окремих об’єктів цього комплексу, складених уповноваженими представниками сторін безпосередньо в місцях розташування цих об’єктів;
- Розпорядженням № 559-р зобов’язано, зокрема, обласні державні адміністрації забезпечити утримання та збереження придбаних об’єктів до завершення їх приватизації, а саме:
будівлі та гаражу Зачепилівського відділення АКАБ “Україна”, що розташовані в смт. Зачепилівка Харківської області по вул. Радянській, 54;
будівлі філії у с. Старий Салтів Вовчанського району по вул. Перемоги, 5;
будівлі Краснокутського відділення АКАБ “Україна”, що розташована у смт Краснокутськ по вул. Леніна, 151;
- розпорядженням КМУ від 11.02.2004 № 74-р “Про внесення змін до Розпорядження № 559-р” зобов’язано обласних державних адміністрацій забезпечити складання в установленому порядку актів приймання-передачі названих об’єктів та подання цих актів до Міністерства фінансів України для оформлення уповноваженими особами КМУ акта приймання-передачі цілісного майнового банківського комплексу АКАБ “Україна”;
- розпорядженням Харківської ОДА від 21.01.2004 № 12 “Про утримання та збереження об’єктів цілісного майнового банківського комплексу АКАБ “Україна” до завершення їх приватизації” виконання заходів з утримання та збереження зазначених будівель покладено на ВЕП “Держпром”;
- за актами приймання-передачі нерухомого майна під охорону від 01.06.2004, 02.06.2004 та від 03.06.2004 позивач передав ВЕП “Держпром” на зберігання та утримання спірні будівлі цілісного майнового банківського комплексу;
- загальна сума витрат АКАБ “Україна” на утримання та збереження відчуженого майна з 28.10.2003 по 03.06.2004 (тобто за період, що минув з моменту закінчення передбаченого договором терміну прийняття КМУ придбаного майна до дати фактичної передачі спірних будівель уповноваженій особі –ВЕП “Держпром”) становить 16527,67 грн.
Причиною спору в даній справі стало питання про правомірність стягнення з відповідачів витрат АКАБ “Україна” на утримання та збереження проданих об’єктів цілісного майнового банківського комплексу.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 689 ЦК України передбачено обов’язок покупця прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Згідно ж з частиною другою цієї статті покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
З наведеного випливає, що в процесі виконання договору купівлі-продажу обов’язок продавця передати товар кореспондується з обов’язком покупця прийняти придбаний товар в установленому договором порядку.
Статтею ж 667 ЦК України на продавця покладено обов’язок зберігати товар, не допускаючи його погіршення, до передання цього товару покупцеві, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з установлених попередніми інстанціями фактичних даних, несвоєчасне прийняття КМУ придбаного майна призвело до понесення АКАБ “Україна” витрат на утримання та збереження цього майна. Тобто, як вірно зазначено апеляційним судом, причиною виникнення оспорюваних збитків у позивача є саме прострочення виконання договірного зобов’язання відповідачем-3.
За загальними умовами виконання зобов’язання останнє має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Таким чином, з огляду на наведені законодавчі приписи апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про обов’язок відповідача-3 відшкодувати понесені позивачем витрати на утримання та збереження майна та правомірно задовольнив позов в частині стягнення з КМУ 16527,67 грн. заборгованості.
Посилання скаржника на відсутність його вини у спричиненні збитків у зв’язку з покладенням обов’язку з утримання та збереження названих об’єктів на Харківську ОДА є необґрунтованими.
Так, відповідно до статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. Втім, частиною другою зазначеної статті передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
Зі змісту наведеної норми випливає, що покладення боржником виконання зобов’язання на іншу особу не передбачає заміну такого боржника у зобов’язальних правовідносинах. Боржник залишається суб’єктом цього зобов’язання та є відповідальним за невиконання чи неналежне виконання такого зобов’язання.
Таким чином, в даному випадку покладення обов’язку з утримання та збереження придбаного майна на Харківську ОДА не може бути підставою для звільнення відповідача-3 від передбаченої законом відповідальності за порушення договірних зобов’язань.
Що ж до обов’язковості виконання актів КМУ підконтрольними та підзвітними йому органами виконавчої влади, то дане питання має адміністративний характер та не є предметом дослідження у даному спорі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції у розгляді даної справи, з достатньою повнотою встановивши обставини, що входять до предмету доказування зі справи, надав цим обставинам правильну юридичну оцінку. Відтак передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
Керуючись статтями 1117 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2006 зі справи № 44/64-05-40/98 залишити без змін, а касаційну скаргу Кабінету Міністрів України –без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь