Справа № 2-2888/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2011 року року Подільський районний суд м. Києва, складі: головуючого - судді: Трегубенко Л.О.,

при секретарі: Лемішко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий альянс» про визнання договору №014082 від 31.01.2008 р. та договору позики №1198 від 27.06.2008 р. недійсними, як укладених внаслідок помилки щодо їх правової природи та без наявності ліцензії на здійснення фінансових послуг,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, ОСОБА_1, звернулась до суду із позовом до ТОВ «Житловий альянс» про визнання договору №014082 від 31.01.2008 р. та договору позики №1198 від 27.06.2008 р. недійсними, як укладених внаслідок помилки і без наявності ліцензії на здійснення фінансових послуг.

Обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що з метою отримання споживчого кредиту для поліпшення житлових умов, 31.01.2008 р. уклала з відповідачем договір № 014082 на надання системи послуг по придбанню квартири на базі створених груп покупців (учасників системи).

При виконанні договору та додатку №3 до нього з»ясувала, що застосовувані терміни - «товар», «нерухомість», «розподіл фонду групи» - мають невизначене, абстрактне значення, а умови договору, шляхом численних зворотніх відсилань та смислових зв»язків між термінами та словосполученнями, визначеними у додатку №1 до нього, вихолощують свій зміст, і фактично зводяться до фінансової схеми отримання відповідачем нічим не компенсованих внесків.

На виконання цього договору, 27.06.2008 р. уклала з відповідачем договір позики №1198, сплатила реєстраційний платіж у сумі 15000 грн. та суму 50000 грн. чистих платежів, але до теперішнього часу ніякої позики не отримала.

Укладені договори завідомо переслідують не ту мету, на яку вказує їх найменування та зміст, ставлять у становище, коли відповідач не зобов'язаний надати споживчий кредит реально, а відсотки за користування позиченими грішми має сплачувати, і спрямовані на нееквівалентне (безвідплатне) вилучення її грошових коштів при видимій формальній законності таких дій, внаслідок ніби-то договірно-правової оформленості.

Як убачається зі змісту спірних договорів, їх обов'язковою умовою є залучення відповідачем коштів від учасників системи з наступним наданням цих коштів у вигляді позики кожному із учасників, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" відноситься до фінансових послуг і підлягає ліцензуванню.

Спірні договори укладені відповідачем без наявності ліцензії, та внаслідок її помилки щодо їх правової природи, і в порядку ст.ст. 227, 229 ЦК України визнаються недійсними.

Позивачка просила позов задовольнити.

Відповідач, ТОВ «Житловий альянс», позов не визнав, у задоволенні просить відмовити, у письмових запереченнях навів наступні підстави.

Зокрема, що 31.01.2008 р. з позивачкою уклав договір № 014082 на підставі розробленого стандартного договору про надання послуг за системою Альянс, спрямованих на придбання товару високої вартості, у т.ч. нерухомості.

Позивачка погодилась із усіма запропонованими умовами, про що свідчать її власні підписи як на договорі, так і додатках № №1, 2 до цього договору.

Відповідно до умов п. 4.7 додатку №2, розподіл фонду групи проводиться на підставі поданих учасниками декларацій. Право на купівлю товару надається тому учаснику системи, який надіслав найвищу декларацію (пп. «д» п. 4.12 додатку № 2).

При розподілі фонду групи № 56, до якої входить позивачка, у період часу з лютого 2008 р. по травень 2008 р., право надавалося учасникам, які подали вищі декларації та мали найбільшу кількість авансових платежів.

Позивачка набула право на придбання товару на суму 100000 грн. у групі лише в червні 2008 р., і за власним вибором отримала відповідну позику на зазначену суму, що підтверджується договором позики №1198 від 27.06.2008 р..

Після отримання коштів позивачка сплачувала кошти на виконання умов договорів до листопада 2009 р.

З грудня 2009 р. позивачка без пояснення причин припинила сплату щомісячних повних внесків, тому товариство було змушене звернутися до суду з позовом про розірвання договорів та стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 8 договору, підписання цього договору, а також додатків до нього є свідченням того, що сторони повністю зрозуміли усі визначення, умови та зміст договору та додатків до нього.

Товариство не є фінансовою установою, і здійснювана діяльність не підлягає ліцензуванню, що підтверджується листами за №№9207/11-8, 12116/07-9 від 02.12.2004 р. та 03.10.2008 р. Держфінпослуг.

Твердження позивачки про укладення спірних договорів внаслідок помилки і без наявності ліцензії необгрунтовані і безпідставні.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали із наведених у заяві підстав, просять задовольнити.

Представник відповідача, ОСОБА_2, на підставі довіреності позов не визнав з підстав, наведених у письмових запереченнях, у задоволенні просить відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, її представника та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги не підтверджені і не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд установив, що 31.01.2008 р. між позивачкою, ОСОБА_1 та відповідачем, ТОВ "Житловий Альянс" укладено договір № 014082 за системою придбання товарів, що базується на створенні групи покупців (учасників системи), метою яких є придбання об'єктів нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором. ( а. с. 4).

Відповідно до додатку № 1 до цього договору, товаром є нерухомість вартістю 200 000 грн. (а.с.7).

Пунктом 3.1.1 договору визначено, що учасник системи зобов'язується сплатити одноразово реєстраційний платіж у розмірі, передбаченому додатком № 1 до договору, при підписанні договору, та адміністративний платіж у розмірі, передбаченому додатком № 1 до договору, на умовах та в порядку, передбаченому додатком № 2.

Пунктом 3.1.3 договору передбачений обов'язок учасника щомісяця сплачувати чисті платежі та адміністративні витрати.

Учасник системи, відповідно до п. 3.4 ст. 3 додатку № 2 до договору, має сплачувати авансові платежі у довільній кількості. Авансові платежі використовуються для покриття повних платежів, передбачених графіком платежів у зворотному порядку, починаючи з останнього повного платежу.

Ураховуючи обов'язок учасника щомісяця сплачувати чисті платежі та адміністративні витрати, правом учасника є не сам факт сплати авансових платежів, а обрання довільної кількості цих платежів.

Відповідно до змісту термінів (ст. 1 додатку № 2 до договору) повний платіж - це щомісячний платіж, що виплачується учасником системи, розмір якого складається з суми чистого платежу (частини ціни товару) та адміністративних витрат.

Відповідно до умов п. 4.7 ст. 4 додатку №2, розподіл фонду групи проводиться на підставі поданих учасниками декларацій. Право на купівлю товару надається тому учаснику системи, який надіслав найвищу декларацію (пп. «д» п. 4.12 додатку № 2).

На виконання спірних договорів позивачка сплатила реєстраційний платіж у сумі 7200 грн., а в період з лютого 2008 ро. по листопад 2009 р. здійснювала щомісячні адміністративні внески у сумі 340 грн. та чисті платежі у сумі 1111 грн. 11 коп., загальну суму яких сплатила 49999 грн. 95 коп. ( а. с. 7, 62).

При розподілі фонду групи № 56, до якої входить позивачка, у період часу з лютого 2008 р. по травень 2008 р., право надавалося учасникам, які подали вищі декларації та мали найбільшу кількість авансових платежів.

Позивачка набула право на придбання товару на суму 100000 грн. у групі лише в червні 2008 р., і за власним вибором відповідно до поданої заяви отримала позику на суму 100000 грн., за відрахуванням адміністративного платежу в сумі 7200 грн., що підтверджується копіями договору позики №1198 від 27.06.2008 р., платіжного доручення №744 від 02.07.2008 р. та заяв ( а. с. 9, 63, 69, 70).

Після отримання коштів у сумі 100000 грн. позивачка сплачувала щомісячні повні внески до листопада 2009 р., а з грудня 2009 р. припинила.

Відповідно до ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідач, ТОВ "Житловий Альянс", за видами діяльності, визначеними статутом, не надає фінансові послуги, і не є фінансовою установою із внесенням відповідної інформації до Державного реєстру фінансових установ Держфінпослуг ( а.с. 76-89).

Умовами договору поворотної фінансової допомоги (послуги) є чітко виражена сума такої допомоги (сума позики) та чітко визначений строк її повернення.

Спірний договір від 31.01.2008 р. не містить жодного положення, яке б визначало суму, яку мав надати учасник в якості поворотної фінансової допомоги (сума позики), а також відсутні положення, якими встановлені строки її повернення.

З матеріалів справи убачається, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України вивчає питання щодо віднесення діяльності ТОВ "Житловий Альянс" до того чи іншого виду фінансових послуг; проте товариство не має статусу фінансової установи; операції з адміністрування придбання в групах не віднесені законодавством до певного виду фінансових послуг ( а. с. 22-24).

Відповідно до ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення иає помилка щодо природи правочину, прав та обов»язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Твердження позивачки не відповідають дійсним обставинам справи, а саме: спірні договори були укладені нею без будь-яких застережень, умови договорів її влаштовували, що підтверджується ст. 8 договору, відповідно до якої підписання цього договору, а також додатків до нього є свідченням того, що сторони повністю зрозуміли усі визначення, умови та зміст договору та додатків до нього, а операції з адміністрування придбання в групах не віднесені законодавством до певного виду фінансових послуг, і не потребують наявності ліцензії.

У порядку ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст. 58-59 ЦПК України.

В обґрунтування позовних вимог позивачка не надала суду належні та допустимі докази, і не довела обставини, на які посилається як на підстави своїх вимог.

Суд вважає, що під час укладення спірних договорів дотримані вимоги чинного законодавства.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки про визнання договору №014082 від 31.01.2008 р. та договору позики №1198 від 27.06.2008 р. недійсними, як укладених внаслідок помилки щодо їх правової природи та без наявності ліцензії на здійснення фінансових послуг, є необгрунтованими, не доведеними і задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, ст. ст. 203, 215 , 227 , 229 ЦК України, ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 64, 179, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий альянс» про визнання недійсними договору №014082 від 31.01.2008 р. та договору позики №1198 від 27.06.2008 р., як укладених внаслідок помилки щодо їх правової природи та без наявності ліцензії на здійснення фінансових послуг, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд міста в установленому законом порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Трегубенко Л. О.