ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
27 червня 2006 р. |
№ 21/239-05 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства державної холдінгової компанії “Дніпрошахтобуд”, м. Павлоград Дніпропетровської області (далі -ВАТ “Дніпрошахтобуд”)
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.2006
зі справи № 21/239-05
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Павлоград Дніпропетровської області (далі -СПД ОСОБА_1)
до ВАТ “Дніпрошахтобуд”
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ (далі -відділення ФДМ)
про визнання права власності.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
СПД ОСОБА_1 -ОСОБА_2,
ВАТ “Дніпрошахтобуд” -не з'явились,
відділення ФДМ -не з'явились.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
СПД ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання права власності на будівлю загальною площею 59,9 кв.м, розташовану в АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2005 (суддя Алмазова І.В.) у задоволенні позову відмовлено. Назване рішення з посиланням на приписи статей 272, 331, 332 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) мотивовано тим, що проведення поліпшень орендованого майна з дозволу орендодавця не є підставою виникнення в орендаря права власності на об'єкт оренди.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.2006 (колегія суддів у складі: суддя Лотоцька Л.О. -головуючий, судді Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.) рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено: право власності на спірну будівлю визнано за позивачем. У прийнятті названої постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що здійснені СПД ОСОБА_1 істотні поліпшення орендованого майна є переробкою речі в розумінні частини першої статті 332 ЦК України, а відтак і підставою виникнення у позивача права власності на спірний нерухомий об'єкт відповідно до частини четвертої цієї статті.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ “Дніпрошахтобуд” просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Касаційну скаргу мотивовано, зокрема, тим, що висновок спеціаліста від 21.12.2004 з приводу визначення вартості здійснених позивачем поліпшень орендованого майна не є належним доказом в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), а відтак не може бути покладений в обґрунтування висновків суду.
У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанції та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу -без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 31.01.2000, 10.01.2001 та 09.01.2002 ВАТ “Дніпрошахтобуд” (орендодавець) та СПД ОСОБА_1 (орендар) було укладено договори оренди НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3, на підставі яких протягом 2000-2002 років позивач орендував у відповідача нежитлове приміщення загальною площею 59,9 кв.м, розташоване у АДРЕСА_1;
- додатковою угодою від 15.03.2002 до договору оренди від НОМЕР_4 передбачено обов'язок орендодавця відшкодувати орендареві вартість поліпшень об'єкта оренди, зроблених за згодою орендодавця протягом дії цього договору, у випадку неможливості відокремлення таких поліпшень без пошкодження орендованої будівлі;
- з дозволу ВАТ “Дніпрошахтобуд” позивачем було виконано ремонт та переобладнання орендованого приміщення;
- загальна вартість здійснених позивачем поліпшень становить 23411 грн., у той час коли ринкова вартість спірної будівлі складає 33084 грн.
Причиною спору з даної справи стало питання щодо можливості виникнення у позивача права власності на спірний об'єкт нерухомості.
Мотивуючи прийняті рішення, судові інстанції послалися на приписи статті 332 ЦК України. Проте правові наслідки здійснення наймачем поліпшень орендованого майна передбачено статтею 778 ЦК України, за приписами якої:
наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця (частина перша);
якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом (частина четверта);
якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості (частина п'ята).
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що орендар (наймач) має право на визнання за ним права власності лише на таку частину об'єкта оренди, яка є пропорційною розміру його витрат на поліпшення цього майна, та за умови здійснення таких поліпшень за згодою орендодавця (наймодавця).
Разом з тим, апеляційним судом було помилково визнано право власності за позивачем на всю будівлю. До того ж господарськими судами не було встановлено, проведення яких саме робіт та на яку суму було узгоджено сторонами, та не визначено, які саме роботи були проведені позивачем з поліпшення орендованого майна, а які пов'язані з особливостями його власної діяльності.
Втім, Верховний Суд України у постанові від 28.02.2006 зі справи № 20-3/133 зазначив про необхідність з'ясування таких обставин під час вирішення аналогічних спорів.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Крім того, апеляційна інстанція, встановивши факт створення позивачем нової речі в результаті проведених поліпшень, по суті, перебрала на себе не притаманні суду функції експерта, порушивши тим самим вимоги статті 41 ГПК України.
За таких обставин прийняті рішення місцевого та апеляційного господарських судів з даного спору підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, з'ясувати обставини, зазначені в цій постанові, вирішивши питання про призначення експертизи, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства державної холдінгової компанії “Дніпрошахтобуд” задовольнити.
2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.2006 зі справи № 21/239-05 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь