ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 118/3500/12

15.06.2012 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Шкільненської селищної ради до Виконавчого комітету Шкільненської селищної ради про визнання протиправним та скасування підпункту 1.2 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Шкільненської сільської ради Сімферопольського району АР Крим № 1/63 «Про розгляд тарифів по централізованому опаленню на опалюваний сезон 2010-2011рр.» -

ВСТАНОВИВ:

Шкільнінська селищна рада звернулася с позовом до виконавчого комітету Шкільненської селищної ради про визнання протиправним та скасування підпункту 1.2 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим № 1/63 «Про розгляд тарифів по централізованому опаленню на опалюваний сезон 2010-2011рр.». Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при прийнятті спірного рішення вийшов за межи наданих йому діючим законодавством повноважень та безпідставно встановив тарифи по централізованому опаленню на опалюваний сезон 2010-2011рр.

Представник позивача Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача - Виконавчого комітету Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АРК у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, надав до суду заяву про визнання адміністративного позову в повному об'ємі, просив розглянути справу у його відсутність.

Матеріалами справи та дослідженими доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Виконавчим комітетом Шкільненсткої селищної ради Сімферопольського району АР Крим було прийнято рішення № 1/63 від 26 листопада 2010р. «Про розгляд тарифів по централізованому опаленню на опалюваний сезон 2010-2011рр.», яким встановлено тариф по централізованому опаленню бюджетних установ у смт. Шкільне в розмірі 1588 грн. 66 коп. /а.с.6/.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши та дослідивши доказі у їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

У відповідності зі ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до п. 3 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого

У відповідності до ч.10 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідач є органом місцевого самоврядування, а тому питання його діяльності та повноважень регулює Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ст. 10 Закону).

Згідно з ч.6 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Стаття 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює повноваження виконавчих комітетів відповідних рад у галузі бюджету, фінансів і цін. Пункт 2 частини 1 цієї статті встановлює, що до повноважень виконавчих комітетів відповідних рад відноситься встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Пункт 121 «Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуг по централізованому опаленню і поставки гарячої води», затверджений Постановою № 955 Кабінету Міністрів України № 955 від 10.07.2006 р., та якій діяв на дату прийняття відповідачем спірного рішення, зазначає, що Державна інспекція контролю за цінами або її територіальні органи в межах своїх повноважень мають право на перевірку затрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії, які є складовою тарифу.

Відповідачем не надано жодного розрахунку, який був би затверджений відповідним компетентним органом.

Таким чином, діюче законодавство України, яке регулює питання діяльності органів місцевого самоврядування, по - перше, не відносить до повноважень виконавчих комітетів селищних рад затвердження тарифів на теплову енергію, а по - друге, тариф не може бути затверджений без висновку повноважного органу про обґрунтованість розрахунків на виробництво теплової енергії, у зв'язку з чим оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, слід наголосити, що частина 9 статті 59 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Але ж, згідно з частиною 10 статті 59 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», імперативно встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до абз.4 п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зі змісту частини 2 статті 144 Конституції України та частини 10 статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування.

За таких обставин, суд доходить висновку, що підпункт 1.2 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АРК № 1/63 від 26.11.2010р. «Про розгляд тарифів по централізованому опаленню на опалюваний сезон 2010-2011рр.» винесено без достатніх правових підстав, не відповідає вимогам закону, у зв'язку з чим рішення в цієї частині підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до частини 3 ст. 112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.10,11,71,98,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Шкільненської селищної ради до Виконавчого комітету Шкільненської селищної ради про визнання протиправним та скасування підпункту 1.2 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим № 1/63 «Про розгляд тарифів по централізованому опаленню на опалюваний сезон 2010-2011рр.» - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати підпункт 1.2 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим № 1/63 «Про розгляд тарифів по централізованому опаленню на опалюваний сезон 2010-2011рр.»

Постанову може бути оскаржено шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, - з дня отримання копії постанови апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції.

Суддя