ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2006 р. | № 5/4-2/189 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П – головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу державного міського підприємства “Івано-Франківськтеплокомуненерго”, м. Івано-Франківськ, (далі –ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго”)
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2006
зі справи № 5/4-2/189
за позовом Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Івано-Франківськ (далі –територіальне відділення АМК)
до ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго”
про стягнення 34 000 грн. штрафу та пені.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача – Демченко М.О., Сворана Р.В.,
відповідача – Полкової Т.І., Кобця С.Ф.
За результатами розгляду касаційних скарг Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов подано про стягнення штрафу в сумі 17 000 грн. та пені в сумі 17 000 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.02.2005 зі справи № 5/4 позов було задоволено: з ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” на користь територіального відділення АМК стягнуто 17 000 грн. штрафу та 17 000 грн. пені.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2005 зазначене рішення було скасовано у частині стягнення 17 000 грн. пені; в іншій частині його було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2005 згадані рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
У новому розгляді справа одержала номер 5/4-2/189.
Рішенням від 10.02.2006 (суддя Круглова О.М.) у позові відмовлено. У прийнятті зазначеного рішення суд виходив з того, що позивачем не доведено дотримання ним вимог статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (далі –Закон) щодо надання відповідачеві до виконання рішення про сплату штрафу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2006 (колегія суддів у складі: Зданкевич З.І. –головуючий, судді Дух Я.В. і Краєвська М.В.) відповідне рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, згідно з яким з ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” стягнуто на користь територіального відділення АМК 17 000 грн. штрафу, 17 000 грн. пені, а також судові витрати. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають законові.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 10.02.2006 залишити без змін. Скаргу мотивовано порушенням судом апеляційної інстанції правил оцінки доказів зі справи та вимог статті 11112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв’язку з невиконанням вказівок касаційної інстанції, що містилися в постанові останньої від 15.11.2005 зі справи № 5/4.
У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти її доводів, зазначаючи про їх безпідставність, та просить оскаржувану постанову апеляційного господарського суду з даної справи залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)”.
З огляду на зміст наведених норм справи зі спорів про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Водночас це стосується й розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб’єктів господарювання штрафу та пені у зв’язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями названих органів, прийнятими на підставі приписів Закону.
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень, прийнятих по суті даної справи, та передачі останньої на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- згідно з рішенням адміністративної колегії територіального відділення АМК від 30.06.2004 № 10 (далі –рішення № 10) на ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” накладено штраф у сумі 17 000 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктами 1, 2 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону;
- за прострочення сплати штрафу названому підприємству на підставі частини третьої статті 56 Закону нараховано пеню в сумі 17 000 грн.;
- рішення № 10 надіслано відповідачеві зі справи рекомендованим листом від 05.07.2004 № 07/224-с;
- до позовної заяви долучено рішення № 10 (а. с. 7-17), підписане в.о. голови адміністративної колегії та членами адміністративної колегії;
- натомість ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” надало суду фактично отриманий ним примірник документа (а. с. 55-65), що містить дату й номер, однак у ньому відсутні як підписи голови та членів адміністративної колегії, так і вказівка про наявність підписів; немає на цьому документі й підпису в.о. голови названої колегії, а також відмітки про те, що він є копією, та підпису особи, яка б завірила таку копію.
Суд апеляційної інстанції встановив, зокрема, що:
- рішення № 10 отримано ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” 08.07.2004, що підтверджено листом Івано-Франківського поштамту від 23.07.2004 № 487;
- надісланий на адресу названого підприємства примірник рішення посвідчений печаткою територіального відділення АМК, що відповідає вимогам пункту 4.6.15 Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 № 1153 (далі –Примірна інструкція);
- рішення № 10 є чинним і підлягає обов’язковому виконанню.
Причиною спору зі справи стало питання про правомірність стягнення штрафу та пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції на підставі рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК.
Статтею 56 Закону передбачено таке:
- рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб;
- рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов’язковими до виконання;
- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу;
- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” рішення та розпорядження, що приймаються органами Антимонопольного комітету України, головами його територіальних відділень відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством.
З урахуванням наведених законодавчих приписів, обставин даної справи та доводів сторін попередні судові інстанції повинні були вичерпно з’ясувати відповідність вимогам законодавства примірника рішення № 10, що був надісланий територіальним відділенням АМК відповідачеві зі справи. Однак названі судові інстанції цього належним чином не зробили, що вбачається з такого.
Порядок роботи з документами у центральних органах виконавчої влади (до числа яких згідно з Указом Президента від 15.12.1999 № 1573/99 “Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” належить й Антимонопольний комітет України) регламентовано Примірною інструкцією (пункт 1.1 розділу 1 цієї інструкції). Нею визначено, зокрема, й порядок оформлення копій документів (пункт 4.10 розділу 4). Однак суди попередніх інстанцій вдалися до оцінки відповідності надісланого відповідачеві зі справи примірника рішення № 10 вимогам пункту 4.6.15 Примірної інструкції, не взявши до уваги, що цей пункт стосується зовсім не оформлення копій документів, а засвідчення оригіналів документів шляхом проставлення на них гербової або негербової печатки. У зв’язку з цими помилками попередні судові інстанції:
по-перше, всупереч приписам частини першої статті 11112 ГПК України не виконали належним чином вказівок касаційної інстанції про з’ясування реквізитів надісланого відповідачеві рішення позивача;
по-друге, припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 43 ГПК України стосовно оцінки доказів на основі всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Крім того, з огляду на суперечливість доводів сторін стосовно оформлення примірників рішення № 10 господарський суд міг і повинен був з урахуванням приписів частини третьої статті 36 та частини першої статті 38 названого Кодексу витребувати у позивача зі справи оригінал зазначеного рішення з метою перевірки відповідності йому реквізитів примірника цього рішення, який одержано ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго”.
У повторному новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, виконати наведені в постанові Вищого господарського суду України від 15.11.2005 зі справи № 5/4 вказівки касаційної інстанції, об’єктивно оцінити докази, що мають значення для розгляду справи, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 1117 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу державного міського підприємства “Івано-Франківськтеплокомуненерго” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.02.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2006 зі справи № 5/4-2/189 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя В. Джунь
Суддя Б. Львов