Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 2-1480/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2012 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

в складі : головуючої-судді Куліченко М.В.

при секретарі Мишко В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Коростені

цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" (ПАТ КБ Приватбанк) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, про стягнення боргу за кредитом , зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" (ПАТ КБ Приватбанк) про розірвання кредитного договору та договору застави суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач(банк) звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому зазначає, що 31.8.2007 року відповідач ОСОБА_2 , уклавши договір ZНК0AU00080273 , отримала в ПАТ КБ Приватбанк кредит у вигляді неповновлювальної кредитної лінії в сумі 43486.00 грн., на придбання автомобіля, з кінцевим терміном погашення 20.8.2014 року . За умовами укладеного договору, відповідач мав сплачувати банку щомісячно 1.34 відсоткову ставку за користування кредитом на суму залишку заборгованості, винагороди за надання фінансових послуг в розмірі 1% в момент надання кредиту, щомісячно в період сплати в розмірі 0.14 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п.3.11 договору, та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 договору. Позивач зазначає, що свої зобов"язання перед позичальником банк виконав, відповідач же, умови укладеного договору порушив ,своєчасно кредит не погашала, станом на 05.08.2010 року утворився борг в сумі -14625.09 грн., з яких : заборгованість по кредиту -12312.93 грн ., заборгованість по прострочених відсотках - 1765.88 грн., заборгованість по пені - 222.46 грн., комісія - 323.82 грн.

З метою забезпечення виконання зобов»язання, банк уклав договір поруки з ОСОБА_3, який має відповідати перед банком за порушення основним боржником умов укладеного договору разом з позичальником, як солідарний боржник. Позивач просив стягнути на його користь з відповідачів солідарно 14625.09 грн. боргу та понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав.

Відповідач -1 ОСОБА_2 заперечила проти позову і пояснила ,що кредит в банку вона дійсно отримала, погашала його за графіком, через фінансові труднощі нею було пропущено один місячний платіж . Придбаний на отримані в кредит кошти, автомобіль ЗАЗ -Ланос, як заставне майно, через порушення строку одного місячного строку погашення кредиту в неї банк примусово вилучив і реалізував, погасив цими коштами залишок кредиту, тому боргу перед банком вона не має. Вважає,що договір кредитування нею виконано повністю, з моменту вилучення в неї автомобіля договір між ними є виконаним, і з моменрту його продажу кредит погашено . Звернулась до суду з зустрічним позовом про розірвання договору кредитування № ZНК0AU00080273 від 31.8.2007 року та договору застави № ZНК0AU00080273 від 31.8.2007 року через істотні порушення банком умов цих угод та фактичне їх виконання. Просить в позові банку відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 будучи належно повідомленим про розгляд даної справи, (л.с. 64, 377,383) своїм правом на участь в розгляді справи не скористався.

Вислухавши пояснення сторін та проаналізувавши їх в сукупності з матеріалами справи, суд прийшов до наступного. Між сторонами виникли правовідносини, що витікають з угоди отримання банківського кредиту,укладення договору застави ,які врегульовано гл. 51, 71 ЦК України та ЗУ «Про заставу».

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 дійсно отримала в ПАТ КБ Приватбанк кредит в сумі 43486.00, про що свідчить кредитний договір № ZНК0AU00080273 від 31.8.2007 року термін дії якого спливає 30.8.2014 року( л.с. 7-9) В забезпечення виконання вказаного зобов»язання відповідач ОСОБА_3 за договором поруки № ZНК0AU00080273 від 31.8.2007 року взяв на себе відповідальність за погашення цього кредиту боржником (л.с. 10) Крім цього, виконання кредитного договору боржником , забезпечено договором застави № ZНК0AU00080273 від 31.8.2007 року, заставним майном є автомобіль «Lanos »ТF699Р, 2007 р.в. , легковий седан -В, державний номер НОМЕР_1. Відповідач ОСОБА_2 визнає,що в неї виникла прострочена заборгованість за один місяць по погашенню кредиту .

28.4.2009 року вказаний заставний автомобіль «Lanos »ТF699Р, 2007 р.в. , легковий седан -В, державний номер НОМЕР_1 у ОСОБА_2 було вилучено (л.с. 53-54) 21.1.2010 року його продано через ПП «Автомобільна товарна біржа»«Люкс»за 100 грн. (л.с. 70) Однак, з пояснень пр-ка банку і поданих ним документів видно, що фактична сума від продажу банком вказаного автомобіля складає 40500 грн. (л.с. 274) Цією сумою банк частково погасив отриманий ОСОБА_2 кредит, однак,як вказує банк, вказаної суми недостатньо для повного закриття кредиту, залишок суми кредиту 14625грн., куди входить :основний борг - 12312.93 грн., відсотки - 1765.888 грн., комісія - 323.82 грн., пеня - 222.46 грн., фактично банк і просить стягнути з відповідачів цю суму.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_2 зазначає,що вона не відмовлялась погашати зазначений кредит , а лише просила банк надати їй відстрочку погашення боргу. Банк обманним шляхом, під приводом огляду заставного автомобіля, запросив ОСОБА_4, який управляв цим автомобілем 28.4.2007 року, приїхати до банку для огляду автомобіля на предмет його технічного стану і насильницьким шляхом працівники банку виштовхнули ОСОБА_4 з автомобіля, і в подальшому не дали можливості ОСОБА_2 користуватись ним,тому акт прийому автомобіля (л.с. 53), на підставі якого банк його реалізував, фактично є актом огляду автомобіля, про це свідчить її запис в кінці акту, про виявлені несправності. Своєї згоди на передачу автомобіля банку вона не підписувала.

За правилами ст.26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень», Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет

забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального

обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання

забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим

Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження

шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем

або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої

обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального

обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі

в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом

забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого

напису нотаріуса.

У разі звернення стягнення на рухоме майно, яке є предметом

декількох обтяжень, переважне право на проведення процедури

звернення стягнення належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Якщо

процедура звернення стягнення ініціюється обтяжувачем з нижчим

пріоритетом, обтяжувач з вищим пріоритетом вправі протягом 30 днів

з дня її ініціювання на підставі письмової вимоги припинити таке

звернення стягнення обтяжувачем з нижчим пріоритетом та розпочати

власну процедуру звернення стягнення.

Згідно ст. 27 цього Закону , якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має

намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в

позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим

обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження,

письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням

зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в

Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет

забезпечувального обтяження.

Повідомлення повинно містити таку інформацію:

1) зміст порушення, вчиненого боржником;

2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої

обтяженням вимоги;

3) опис предмета забезпечувального обтяження;

4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого

встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене

зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або

до переходу права власності на нього обтяжувачу;

5) визначення позасудового способу звернення стягнення на

предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати

обтяжувач;

6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або

передати предмет забезпечувального обтяження у володіння

обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному

реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет

забезпечувального обтяження. Згідно ст.28 цього ж Закону звернення

стягнення на предмет забезпечувального обтяження

може бути припинене боржником або третьою особою шляхом виконання

порушеного боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або

тієї частини цього зобов'язання, виконання якої було прострочене,

разом з відшкодуванням обтяжувачу витрат, понесених у зв'язку з

пред'явленням вимоги або звернення стягнення. Таке виконання

може бути здійсненим у будь-який час до моменту продажу

обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження або до переходу

права власності на нього до обтяжувача. У цьому разі обтяжувач не

вправі вимагати від боржника або іншої особи, яка виконала

зобов'язання, сплати інших сум.

Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному

реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет

забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого

забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо

предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні

боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно

передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення

процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати

заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з

вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет

забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі

предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача,

звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду. За правилами ст. 30 цього ж Закону обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. При цьому обтяжувач зобов'язаний у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу, місця та часу проведення процедури продажу. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах.

Інший обтяжувач, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, має переважне право на придбання предмета забезпечувального обтяження за умови, що він протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, письмово повідомив обтяжувача, який ініціює звернення стягнення, про свій намір купити предмет забезпечувального обтяження. Якщо повідомлення про намір купити предмет забезпечувального обтяження надійшли від декількох обтяжувачів, право на його придбання належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Ціна купівлі предмета забезпечувального обтяження іншим обтяжувачем повинна бути не нижчою за ціну, яка була запропонована обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, будь-якою третьою особою під час проведення процедури продажу.

Якщо обтяжувачі, на користь яких встановлені зареєстровані обтяження, не скористалися правом на його придбання, обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, повинен продати предмет забезпечувального обтяження особі, яка запропонувала найвищу ціну. Договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом. Протягом десяти днів із дня продажу предмета забезпечувального обтяження обтяжувач-продавець відповідного рухомого майна зобов'язаний надати боржнику та всім обтяжувачам, на користь яких було встановлене зареєстроване обтяження цього рухомого майна, письмовий звіт про результати продажу.

Обтяжувач розподіляє доходи від продажу предмета забезпечувального обтяження в такій черговості:

1) покриття витрат на організацію продажу предмета забезпечувального обтяження;

2) задоволення забезпечених обтяженням вимог обтяжувачів з вищим пріоритетом;

3) задоволення власної забезпеченої обтяженням вимоги;

4) задоволення забезпечених обтяженням вимог обтяжувачів з нижчим пріоритетом;

5) повернення решти боржнику.

Продаж предмета обтяження є підставою для припинення всіх існуючих забезпечувальних та публічних обтяжень щодо відповідного рухомого майна, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом. Правила, встановлені цією статтею, також застосовуються в разі реалізації предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах за рішенням суду.

Судом встановлено,що предмет застави(автомобіль) було вилучено в ОСОБА_2 29.4.2009 року і реалізовано банком за 100 грн. (л.с. 70), хоч за звітом експертної оцінки цього автомобіля його вартість визначена в сумі 40500 грн.(л.с. 350-357) Банк вказує,що від продажу автомобіля він фактично отримав 40500 грн., цією сумою було частково погашений отриманий ОСОБА_2 кредит, однак цієї суми виявилось недостатнім, різниця складає 14625.09 грн.

Заперечуючи проти цього позову ОСОБА_2 вказує,що для проведення оцінки автомобіля її запрошено не було, як проведена його оцінка вона не знає, вважає,що автомобіль має більшу вартість і його можливо було продати за більшу суму. Вона знаходила такого покупця,однак банк в цьому їй відмовив. Всупереч вимогам ст.27 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень»

Банк не повідомив її про початок процедури звернення стягнення на заставне майно, та не розмістив відповідне повідомлення в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, чим порушено її право на захист своїх інтересів і суд вважає,що такі обставини заслуговують на увагу.

З справи видно,що 30.5.2009 року ОСОБА_5 звернулась до банку з заявою про дострокове розірвання кредитного договору,через вилучення в неї заставного майна (автомобіля) (л.с. 367-368). На цю заяву вона отримала відповідь,якою її вимогу вирішено не було.(л.с. 369-370)

Згідно вимог ч.1ст.651 ЦК України -зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін,якщо інше не встановлено Законом чи договором. Договір може бути розірвано за рішенням суду н вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною чи в інших випадках , встановлених законом чи договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Банком істотно порушено умови договору застави,

- п.7 договору,оскільки предмет застави в ОСОБА_2 незаконно вилучено,

- п.3,9 договору, оскільки договір застави свідчить про те,що заставна вартість автомобіля складає 42600 грн., його ж реалізовано за 100 грн.

- п.15.9 договору, оскільки за цим договором банк мав право задоволити свої вимоги в повному обсязі за рахунок предмета застави на момент фактичного задоволення включаючи кредит, відсотки,о винагороди, ін. платежі, відшкодувати збитки , неустойки за порушення умов кредитного договору та ін. Банк, сумою від реалізації предмета застави в першу чергу погасив відсотки , ін. платежі і лише в останню чергу тіло кредиту, тіло основного кредиту виявилось не покритим сумою від реалізації автомобіля, що призвело до порушення черговості задоволення вимог банку і необгрунтоване нарахування ОСОБА_2 відсотків та штрафних санкцій через непогашення кредиту , сума яких і є сумою позову.

- порушено умови п.17.11 умов договору застави,за яким ОСОБА_2 мала право самостійно підшукати покупця предмета застави, сприяти в оформленні відповідних документів і реалізувати автомобіль за сумою не нижчою всієї суми зобов»язань за кредитом. Банк такої можливості ОСОБА_2 не надав,що суд визнає істотним порушенням її прав. В зв»язку з такими порушеннями умов договору , ОСОБА_2 не отримала того на що розраховувала при укладенні договору.

Зважаючи на те,що ОСОБА_2 ще 30.5.2009 року зверталась до банку з проханням розірвати кредитний договір(л.с. 58,59,367,368) через вилучення в неї заставного автомобіля ,банком це питання вирішено не було, суд вважає ,що з боку банку були допущені істотні порушення умов укладених договорів. Крім того, суд вважає,що кредитний говір,укладений між сторонами ,в зв»язку з реалізацією заставного майна і зверненням кошт від продажу автомобіля на погашення цього кредиту фактично виконаний, оскільки сума 40500 грн., від продажу направлена на його погашення. Тому, за правилами ч.2 ст.651 ЦК України він має бути розірваний.

Посилання банку на недостатність кошт для погашення отриманого ОСОБА_2 кредиту, від реалізації автомобіля ,суд відхиляє, вважає,що ці обставини виникли з вини банку, який допустив істотні порушення умов договору застави, правил продажу заставного майна ,процедури розподілу кошт від реалізації заставного майна, зволіканням з вирішенням питання розірвання кредитного договору по заяві ОСОБА_2 від 30.5.2009 року,що і потягло за собою нарахуванням суми,яка є сумою позову банку.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позову банку і задовольняє зустрічний позов ОСОБА_2

Керуючись ст. 213-218 ЦПК України, ст.509,525,526, 651,653,1049,1050,1054 ЦК України , ЗУ «Про заставу», ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень», суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову Публічному акціонерному товариству Комерційний банк „Приватбанк" (ПАТ КБ Приватбанк) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, про стягнення боргу за кредитним договором -за необґрунтованістю вимог.

Позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" (ПАТ КБ Приватбанк) про розірваня кредитного договору та договору застави - задоволити. Розірвати кредитний договір № ZНК0AU00080273 від 31.8.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ Приватбанк, та договір застави № ZНК0AU00080273 від 31.8.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ Приватбанк.

Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду на протязі 10 днів, після його проголошення.

Суддя: