Справа № 2а/2570/4829/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2011 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Прокіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

22.09.2011 року позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, в якому просить суд скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про закінчення виконавчого провадження ВП № 21215176 від 06.06.2011 року та зобов'язати підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області надати звіт про виконання постанови суду.

Протокольною ухвалою суду від 11.10.2011 року здійснено заміну неналежного відповідача - Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Чернігівській області на належного - Головного управління юстиції у Чернігівській області.

Свої вимоги мотивує тим, що державним виконавцем безпідставно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 21215176, оскільки на даний час рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, яким зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради провести йому перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у відповідності до вимог частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і здійснити відповідну доплату за вирахуванням виплаченої суми не виконано, чим порушені його права на отримання соціальних доплат.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 06.06.2011 року винесена державним виконавцем в порядку та строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 08.08.2010 Деснянським районним судом м. Чернігова було видано виконавчий лист № 2-а-1113 про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради провести ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі, встановленому статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і здійснити відповідну доплату позивачу за врахуванням виплаченої раніше суми (а.с.5).

Відповідно до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606 (на час виникнення спірних правовідносин), державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документу виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій встановлює строк для добровільного виконання рішення суду, який не може перевищувати 7 днів та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених даним Законом.

На виконання виконавчого листа старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Чернігівській області 27.08.2010 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №21215176, якою позивачу встановлено строк до 03.09.2010 року для добровільного виконання рішення суду (а.с.23).

06.09.2010 року, 05.10.2010 року, 29.10.2010 року, 12.11.2010 року та 18.01.2011 року старшим державним виконавцем на адресу позивача направлені вимоги про зобов'язання виконати рішення суду в 10-денний термін з дня отримання вимоги та повідомити про виконання (а.с.26-30).

В зв'язку з невиконанням рішення суду станом на 12.11.2010 року, керуючись статтею 87 Закону України «Про виконавче провадження» (на час виникнення спірних правовідносин), головним державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 340,00 грн.

26.11.2010 на адресу відповідача надійшов лист Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради за вих. № 12-07/1214 про неможливість виконання рішення суду.

Оскільки рішення суду станом на 28.04.2011 року не виконано, керуючись статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 680,00 грн.

При цьому суд звертає увагу, що державним виконавцем не перевірено виконання постанов про накладення штрафу.

12.05.2011 року з приводу невиконання рішення суду, відповідачем направлено подання до прокуратури м. Чернігова щодо притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 382 Кримінального кодексу України винних посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, на що 26.05.2011 року отримано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.42-43, 44-46).

06.06.2011 року головним державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. Підставою для закінчення даного виконавчого провадження державний виконавець зазначає, що виконати рішення суду без участі боржника неможливо, а тому керуючись пунктом 11 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» - повернути виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

У разі неможливості виконання рішення без участі боржника, при повторному порушенні боржником без поважних причин строків виконання, державний виконавець накладає на нього штраф у подвійному розмірі. Сплата якого не звільняє боржника від обов'язку виконати рішення. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до законодавства України.

Після цього виконавчий документ повертається до суду чи іншого органу, що його видав, без виконання. Неможливість виконання в цьому випадку повинна трактуватися за нормами пункту 3 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», а виконання обов'язків як таке, що не допускає правонаступництва. Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби керується пунктом 11 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Хоча в цій частині іде мова про повернення виконавчого документа.

Як на підставу закінчення виконавчого провадження державний виконавець посилається на пункт 11 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частини 3 статті 75 цього Закону.

Суд звертає увагу, що дана обставина не є підставою для закінчення виконавчого провадження, оскільки Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради є державним органом, який не ліквідовувався, і якщо рішення виконати неможливо на даний момент, то це не виключає можливість виконання рішення суду взагалі.

Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до положень статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Враховуючи вищевикладене, є всі підстави вважати, що були порушені конституційні права позивача, як постраждалої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі, передбаченому Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідачу до виконання було пред'явлено визначений законом виконавчий документ, а саме: виконавчий лист, складений у відповідності до вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов'язковість рішень суду, тобто постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України, що відображено в статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів, виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом. А також, згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно з статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачаються наслідки завершення виконавчого провадження, а саме: завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 2 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тому суд зобов'язує Головне управління юстиції у Чернігівській області подати в термін 10 днів звіт про виконання судового рішення від 11.10.2011 року по даній справі з дня набрання ним законної сили.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії є законними, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 158-163, 167, 181, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про закінчення виконавчого провадження ВП № 21215176 від 06.06.2011 року.

Зобов'язати Головне управління юстиції у Чернігівській області надати звіт про виконання постанови суду від 11 жовтня 2011 року в 10 денний термін з дня набрання законної сили рішення суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Соломко І.І.