Справа № 1/0907/584/2011

Провадження № 11/0990/299/2012

Категорія ч.1 ст. 115 КК України

Головуючий у 1 інстанції Кишакевич Л.Ю.

Суддя-доповідач Томенчук Б.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Томенчука Б.М.,

суддів Ткачук Н.В., Гандзюка В.П.,

з участю прокурора Грищука В.І.,

захисника ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

засудженого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого на вирок Івано-Франківського міського суду від 20 березня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

Вказаним вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Івано-Франківська, без постійного місця проживання, неодруженого, з середньою освітою, не працюючого, українця, громадянина України, не судимого, засуджено

за ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді десяти років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишено попередньо обраний - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахується з 01 січня 2011 року, тобто із дня затримання.

Постановлено стягнути із ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області 2817,06 грн. судових витрат за проведення експертиз.

Вирішено долю речових доказів відповідно до ст.81 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винуватим та засуджений за те, що він вчинив умисне вбивство за наступних обставин.

Під час спільного проживання засудженого із ОСОБА_5 у період з березня 2010 року у будинку АДРЕСА_1 на побутовому ґрунті між ними неодноразово виникали сварки. Так, в ніч з ІНФОРМАЦІЯ_2 року під час розпиття спиртних напоїв у ході словесного конфлікту ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5, що покидає її та намагався вийти з кімнати, однак остання зачинила двері на ключ. Будучи розлюченим її поведінкою, у ОСОБА_4 виник умисел позбавити її життя, реалізовуючи який та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, він з усієї сили наніс ОСОБА_5 декілька ударів руками по тілу, від яких вона впала на підлогу. Після цього ОСОБА_4 продовжував наносити потерпілій удари у життєво важливі ділянки тіла: голову, шию та грудну клітку, внаслідок чого вона перестала чинити опір. Тоді він стиснув передпліччям шию потерпілої та утримував її, поки вона перестала подавати ознаки життя. Смерть ОСОБА_5 настала від спричиненої механічної асфіксії внаслідок здавлення шиї, які є небезпечними для життя в момент спричинення тяжкими тілесними ушкодженнями та перебувають у прямому причинному зв,язку зі смертю потерпілої.

В апеляції засуджений вказує, що давав пояснення під фізичним та психологічним тиском з боку працівників міліції та не позбавляв потерпілу життя. Вважає, що судом не взято до уваги ту обставину, що ОСОБА_5 протягом багатьох років тяжко хворіла, а в день смерті він надавав потерпілій першу медичну допомогу. В додатково поданій апеляції засуджений зазначає, що при постановленні вироку судом першої інстанції не було враховано його свідчення про те, що конфлікт який відбувся між ним та потерпілою в ніч на ІНФОРМАЦІЯ_2, спровокувала сама ОСОБА_5, і у нього не було жодних підстав позбавляти життя ОСОБА_5, а її смерть наступила внаслідок прикрого випадку. Просить вирок суду від 20 березня 2012 року відносно нього змінити, перекваліфікувати його дії на ст.119КК України та призначити покарання в межах санкції даної статті.

У запереченні на апеляцію засудженого прокурор просить вирок Івано-Франківського міського суду від 20 березня 2012 року залишити без змін, а апеляцію засудженого - без задоволення, оскільки його вина повністю доводиться висновком комісійної судово-медичної експертизи трупа потерпілої № 40 від 16.03.2011 року та матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та потерпілої, які вважають вирок суду законним та просять його залишити без зміни, засудженого та його захисника, які підтримали подану апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи і мотиви апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_4 у вбивстві ОСОБА_5 та кваліфікація його злочинних дій за ч.1 ст.115 КК України ґрунтується на належно досліджених й правильно оцінених доказах. Покликання засудженого на фальсифікацію щодо нього досудовим слідством доказів не знайшли свого підтвердження, оскільки, як під час допиту засудженого, так і при проведенні відтворення обстановки і обставин події, був присутній його захисник і ніяких заяв про фізичний чи психологічний тиск з боку працівників міліції він не заявляв, що підтверджується протоколом допиту (том 3 , а.с. 47).

Хоча сам засуджений покликається на те, що не мав наміру вбивати потерпілу, однак згідно висновку судово-медичної експертизи трупа потерпілої ОСОБА_5 № 40 від 16.03.2011 року на тілі потерпілої виявлено тілесні ушкодження, які не могли утворитися ні при одноразовому, ні при багаторазових падіннях та ударах ділянками тіла до твердих предметів, а утворилися при нанесенні значних по зусиллях ударних травмуючих дій внаслідок нанесення ударів тупими твердими предметами, у тому числі руками, ногами, що неможливо при здійсненні будь-яких заходів, направлених на надання допомоги потерпілій, в тому числі і медичної чи прирівняної до неї допомоги(том 2, а.с. 156-168).

Смерть ОСОБА_5 настала від спричиненої механічної асфіксії, яка утворилась від тривалої, не менше 4-5 хв. стискаючої дії м,яких тканин шиї тупим твердим предметом, що спростовує твердження засудженого про ніби-то надання потерпілій медичної допомоги.

Враховуючи особливості травми грудної клітки, зокрема, наявність подвійного перелому грудини у 2 і 3 міжребер,ях, слід констатувати, що в дану ділянку передньої поверхні грудної клітки діяв тупий твердий предмет з відносно обмеженою діючою поверхнею та значним прискоренням, який і спричинив перелом по типу "зсув-згин" з послідуючою деформацією каркасу грудної клітки у "передньо-задньому" напрямку, коли і утворювалися двобічні переломи ребер, при цьому дані ушкодження практично неможливо заподіяти при нанесенні ударів кулаками, а найбільш ймовірним є їх утворення при нанесенні удару ногами будь-якими іншими предметами з достатньою вагою та прискоренням.

При судово-цитологічному дослідженні передньої поверхні підошви правого черевика, що належить засудженому, знайдено клітини епідермісу шкіри, які можуть належати потерпілій, а тому не виключено, що тілесні ушкодження ОСОБА_5 могли бути заподіяні ногою ОСОБА_4, взутою в черевик, наданий на експертизу.

Крім цього, сам засуджений не заперечував про те, що в ніч на ІНФОРМАЦІЯ_2 між ним та потерпілою дійсно відбувся конфлікт, під час якого він намагався заспокоїти потерпілу, тому притиснув її до спинки дивана і тримав до того часу, коли вона замовкла та закрила очі.

Покликання засудженого про те, що ніби-то як на доказ його вини в умисному вбивстві, судом покладено свідчення потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_6, не заслуговують на увагу, оскільки у вироку суд зазначив, що про обставини вбивства ОСОБА_5 їм нічого невідомо.

Не заслуговує на увагу і твердження засудженого про безпідставне відхилення його клопотання про необхідність призначення додаткової судово-медичної експертизи трупа, оскільки згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи трупа потерпілої № 40 від 16.03.2011 року, смерть ОСОБА_5 настала від спричиненої механічної асфіксії внаслідок здавлення шиї, які є небезпечними для життя в момент спричинення тяжкими тілесними ушкодженнями та перебувають у прямому причинному зв,язку зі смертю потерпілої. Вважати такий висновок упередженим у суду не було підстав.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляції засудженого є надуманими і безпідставними, а тому не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку, суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання, належним чином дотримався принципів ст. 65 КК України та врахував як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і інші дані, що відповідно до закону впливають на покарання винної особи.

Зокрема, за відсутності пом'якшуючих покарання обставин, судом в повній мірі враховано його стан здоров,я та позитивну характеристику, що до кримінальної відповідальності притягується вперше, а також, як обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп,яніння.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду від 20 березня 2012 року відносно нього - без змін.

Головуючий Б.М. Томенчук

Судді Н.В. Ткачук

В.П. Гандзюк

Згідно з оригіналом

Суддя Б.М. Томенчук