РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 2-2678/2011Головуючий суду першої інстанції:Андрєєва О.М.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Кузнєцова О. О.
РІШЕННЯ
"11" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіКузнєцової О.О.
Суддів Берещанської І.І. Новікова Р.В.
При секретарі Таранець О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного підприємства "Магнолія-Меблі", ОСОБА_7 про розірвання договору постачання та стягнення боргу,
за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Магнолія-Меблі" на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04.11.2011 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про розірвання договору виготовлення і доставки меблів та стягнення суми, мотивуючи вимоги тим, що 18.01.2011 року між нею та ПП "Магнолія-Меблі" було укладено договір, за яким відповідач зобов'язався на протязі 1 місяця виготовити, доставити та встановити кухонний гарнітур. На виконання вказаного договору вона передала аванс у загальному розмірі 52 400 грн., однак у визначений строк мебльовий гарнітур встановлено не було, у зв'язку з чим позивачка поставила питання про розірвання договору, стягнення з ПП "Магнолія-Меблі" та її директора ОСОБА_7 у солідарному порядку сплачену за договором суму в розмірі 52 400 грн. та пеню у розмірі 114 756 грн.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04.11.2011 року позов задоволено частково. Розірвано договір від 18.01.2011 року, укладений між ОСОБА_6 та ПП "Магнолія-Меблі". Стягнуто з ПП "Магнолія-Меблі" на користь ОСОБА_6 52 400 грн. та пеню у розмірі 29 200 грн. Вирішено питання по розподілу судових витрат.
Ухвалою суду від 28.02.2012 року виправлено описку у рішенні суду від 04.11.2011 року, зазначено суму стягнутої пені у 16 400 грн.
В апеляційній скарзі ПП "Магнолія-Меблі" просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та невідповідності висновків суду фактичним обставинам. Зокрема, як зазначає апелянт порушення строків виготовлення меблів було обумовлено зміною ОСОБА_8 об'єму замовлення, необхідністю доставки комплектуючих та домовленістю між сторонами щодо продовження строків виконання договору, а також того, що з боку позивачки та уповноважених нею осіб ним чинилися перешкоди у встановленні меблів - квартира, в якій потрібно було встановити меблевий гарнітур розташована на території військової частини, доступ на яку обмежений погодженням власника житла.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, переглядаючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову щодо стягнення пені та відмову у решті позовних вимог, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПП "Магнолія-Меблі" не виконало умови договору по виготовленню та встановленню меблів, що є підставою для розірвання договору зі стягненням внесених коштів та пені.
Між тим, зі всіма висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки до них суд дійшов всупереч норм матеріального права та фактичним обставинам у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2011 року між ОСОБА_6 та ПП "Магнолія-Меблі" було укладено договір, за яким "Магнолія-Меблі" взяло на себе зобов'язання по виготовленню комплекту меблів (кухонний гарнітур та тумба в гардеробну) за ціною у 50 880 грн., з яких 40 000 грн. належить сплатити у якості авансу, із визначенням строку виконання договору у один місяць з дати внесення авансового платежу (а.с. 6-8).
Згідно накладної № 28 того ж дня ОСОБА_6 сплачено 32 000 грн. (а.с. 9);
21.01.2011 року - за накладною сплачено 8 000 грн. у якості передоплати за придбання побутової техніки (а.с. 10);
13.04.2011 року - 12 400 грн. - на придбання мойки та посудомийної машини (а.с. 11), що в цілому становитиме 52 400 грн.
Розпискою, яка надана ОСОБА_6, ОСОБА_7, який є засновником те керівником ПП, зобов'язався виконати умови договору у строк до 20.05.2011 року (а.с. 12).
З приводу тумби до гардеробної спір між сторонами відсутній, а щодо кухонного гарнітуру сторонами визнано, що станом на 20.05.2011 року встановлено корпус гарнітуру із фасадами нижніх шаф за виключенням посудомийної машини, духової шафи та фасадів верхніх навісних шаф. Від прийняття решти робіт замовник відмовся та стверджує, що на час вирішення справи судом, ці роботи виконані іншим підрядником.
Ставлячи питання про розірвання договору, ОСОБА_6 посилається на порушення строків виконання договору, між тим, відповідно до ст. 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, та за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, а також в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотнім, у даному випадку, є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Договором, укладеним між сторонами, передбачена можливість розірвання договору лише за взаємною згодою сторін (п. 8.1 Договору) та у разі впливу непереборної сили (п.п. 8,2, 7.4), чого у даному випадку не мало місця. А щодо завдання шкоди внаслідок порушення умов договору, позивачкою на виконання вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України безумовних доказів суду не надано і судом це не встановлено.
За положеннями ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Проте відповідно до абзацу другому названої норми закону у разі, якщо значну частину обсягу послуг чи робіт (понад 70 % загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуг або робіт, що залишилася.
Судом встановлено, що частина робіт відповідачем виконана - встановлено корпус кухонного гарнітуру з фасадами нижніх шаф та частково вмонтовано придбану відповідачем побутову техніку. Все це залишено у позивачки, на замовлення якої іншим виконавцем завершено виготовлення та встановлення меблі.
Будь-які докази щодо виконання відповідачем робіт менш ніж на 70 % позивачем не надано, рівно як не надано й безумовних доказів відносно того, у якій частині невиконаних робіт договір може бути розірвано.
Отже за таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для розірвання договору в цілому зі стягненням на користь позивачки всіх внесених нею коштів та залишенням у її власності встановленої меблі (у об'ємі виконаних відповідачем робіт, матеріалів та побутової техніки), повертати яку, як пояснив представник позивача у суді апеляційної інстанції, вони не бажають.
Між тим заслуговують на увагу доводи позивачки щодо стягнення пені.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу згідно з договором, за кожен день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі 3% вартості роботи, якщо інше не передбачено законодавством, а пунктом 6.3 Договору встановлено, що у разі порушення строків виконання договору відповідач сплачує на користь позивачки 1% від ціни договору, зазначеної у п.4.4, а саме від 40 000 грн.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 6, ст. 204, ч. 2 ст. 551 ЦК України, відповідно до яких сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, у тому числі щодо зменшення розміру неустойки, встановленої законодавством, а правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, колегія суддів, вважає, що у даному випадку, застосуванню підлягають саме положення укладеного сторонами договору.
Згідно наданої позивачем розписки строк виконання договору сторонами погоджено 20.05.2011 року, та саме з цієї дати позивачем проведено розрахунок у заяві про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 12, 47). Посилання відповідача на те, що договір не виконано з вини замовника, який не забезпечив доступу на територію закритого військового містечка та до квартири, безумовними доказами на виконання ст. ст. 10, 60 ЦПК України, ст. 614 ЦК України не підтверджено, а тому є безпідставними.
Таким чином, розмір пені у визначений позивачем строк, становитиме 40 000 грн. х 1% х 72 дня (з 20.05.2011 року по 01.08.2011 року) = 28 800 грн. Рішенням суду першої інстанції розмір пені визначений у 16 400 грн. та позивачем рішення суду не оскаржено.
Разом з тим, враховуючи обставини спірних правовідносин сторін, відсутність доказів щодо об'єму заподіяних збитків, колегія суддів, керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України, вважає за необхідне зменшити розмір неустойки до 5 000 грн.
За таких обставин, виходячи з сукупності вищенаведеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим,
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Магнолія-Меблі" задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04.11.2011 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_6 до ПП "Магнолія-Меблі" задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Магнолія-Меблі" на користь ОСОБА_6 пеню у розмірі 5 000 грн. (п'ять тисяч гривень) та судовий збір у сумі 214,6 грн. (двісті чотирнадцять грн. 60 коп.)
У решті позову ОСОБА_6 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
Берещанська І.І. Кузнєцова О.О. Новіков Р.В.