Справа № 2а/2570/1696/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Падій В.В.,

суддів Соломко І.І.,Зайця О.В.,

при секретарі Кондратенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України та Чернігівської митниці про скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

24.05.2012 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України та Чернігівської митниці про скасування наказу Державної митної служби України від 27.04.2012 року №919-к, наказу Чернігівської митниці від 28.04.2012 року №402к та зобов'язання Чернігівської митниці виплатити ОСОБА_1 середньомісячний розмір заробітку за час вимушеного прогулу та вирішити питання про судові витрати. Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані накази вважає протиправними та такими, які підлягають скасуванню. Передумовою винесення спірних наказів було проведення службового розслідування за фактом можливого незаконного переміщення через митний кордон України в зоні діяльності митного органу товарів 1-24 груп, згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності та підставою для звільнення з посади вказано пункт 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу». Також, стверджує, що оскаржувані накази видані відповідачами в період тимчасової непрацездатності позивача, що є в свою чергу грубим порушенням вимог чинного законодавства України.

01.06.2012 року в судовому засіданні позивачем подана заява про уточнення позовних вимог щодо скасування наказу Державної митної служби України від 27.04.2012 року №919-к в частині звільнення позивача та заява про збільшення позовних вимог в частині зобов'язання відповідачів поновити позивача на посаді провідного інспектора митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці.

Згідно статті 51 КАС України позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити, оскільки службовим розслідуванням за фактом переміщення через митний кордон України в зоні діяльності митного органу товарів 1-24 груп, згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності доведений факт неналежного виконання службових обов'язків та недотримання позивачем вимог митного законодавства України при здійсненні митного огляду, а тому відповідачі при винесенні оскаржуваних наказів, діяли у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на службі в митних органах, зокрема, на посаді провідного інспектора митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці з 20.01.2012 року, про що свідчить копія трудової книжки, наявної в матеріалах справи (а.с.10-11).

Позивач прийняв присягу державного службовця, відповідно до якої зобов'язався добросовісно виконувати обов'язки державного службовця (а.с.49).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання пункту 10 протоколу №17/44 наради у заступника Голови Державної митної служби України Дериволкова С.Д., яка відбулась 10.04.2011 року, начальником Чернігівської митниці 17.04.2012 року, видано наказ №265 «Про призначення службового розслідування», яким було створено комісію з проведення службового розслідування та доручено останній провести службове розслідування за фактом незаконного переміщення через митний кордон товарів 1-24 груп згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) (а.с.60).

За результатами проведеного службового розслідування, складено акт від 17.04.2012 року №39 (а.с. 61-73).

У ході службового розслідування встановлено факт здійснення у пункті пропуску «Нові Яриловичі - Нова Гута» митних процедур по пропуску за межі митної території України партії товарів, віднесених до 1-24 груп згідно з УКТЗЕД та переміщених через митний кордон України 15.12.2011 року транспортним засобом, реєстраційний номер НОМЕР_1 (товар «горіхи волоські очищені; горіхи волоські в шкарлупі», загальною кількістю 9000 кг та вартістю 69 000 грн.). Переміщення зазначеної партії товарів здійснювалось громадянином Узбекистану ОСОБА_6 (як товарів, придбаних ним на території України, загальна вартість яких не перевищує суми іноземної валюти, ввезеної цим громадянином під час в'їзду в Україну).

Митний контроль та митне оформлення даної партії товарів здійснено провідним інспектором митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ОСОБА_1

Також, в акті перевірки встановлено, що митне оформлення зазначеної партії товарів здійснено з поданням митної декларації від 14.12.2011 року громадянином Узбекистану ОСОБА_6 на ввезення валютних цінностей в розмірі 10 000 дол. США та митної декларації зазначеного громадянина від 15.12.2011 року на вивезення товарів «горіхи волоські очищені; горіхи волоські в шкаралупі», загальною кількістю 9 000 кг та вартістю 69 000 грн. (а.с.62-63) (з наявними відтисками штампів про проходження в пункті пропуску фітосанітарного та радіологічного видів контролю).

При цьому, в зазначеному звіті відсутні будь-які транспортні та комерційні документи (СMR, рахунки, товарні чеки, ярлики тощо), що підтверджували б право власності на дані товари, їх митну вартість та надавали змогу здійснити їх ідентифікацію з переміщуваними товарами. Також, у звіті сектора митного оформлення №3 митного поста «Нові Яриловичі» за вказаний період відсутній акт митного огляду товарів від 15.12.2011 року №102030200/2011/101695, наявність якого встановлено лише переглядом функціонувального модуля «Акти митного огляду» АСМО «Інспектор - 2006».

Згідно інформації Гомельської митниці Державного митного комітету Республіки Білорусь ввезення даної партії товарів на митну територію Республіки Білорусь здійснено на підставі CMR №0296118 (з наявним відтиском штампу про проходження 15.12.2011 року фітосанітарного контролю при вивезенні товарів з України), рахунку-фактури від 12.12.2011 року (а.с.83,88).

При цьому згідно CMR №0296118 відправником товарів є громадянин ОСОБА_7, АДРЕСА_1, а одержувачем - громадянин ОСОБА_8, АДРЕСА_2 (а.с.83).

Згідно рахунку-фактури від 12.12.2011 року, наданого митним органом Республіки Білорусь, вантажовідправником також є громадянин ОСОБА_7, АДРЕСА_1, а вантажоодержувачем - індивідуальний підприємець громадянин ОСОБА_8, АДРЕСА_2. Умови поставки товарів - СРТ - Мінськ (а.с.88).

Інформація про перетин митного кордону України вищезазначеним транспортним засобом та переміщувані ним товари не була внесена ОСОБА_1 до функціонального модуля «Журнал пункту пропуску» АСМО «Інспектор-2006».

За таких обставин, комісія по проведенню службової перевірки дійшла висновку про допущення провідним інспектором митного поста «Нові Яриловичі» ОСОБА_1, під час здійснення митних процедур по пропуску за межі митної території України вищевказаного товару, норм Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи.

В зв'язку з чим в акті було запропоновано порушити перед Головою Державної митної служби України клопотання про припинення перебування на державній службі в митних органах на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» за порушення Присяги державного службовця ОСОБА_1 (а.с.71.

З актом службового розслідування позивач був ознайомлений під підпис 17.04.2012 року та з його змістом не погодився повністю (а.с.73).

27.04.2012 року тимчасово виконуючим обов'язки Голови державної митної служби України Дороховським О.М. видано наказ №919 -к «Про припинення перебування на державній службі», яким за порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» було припинено з 28.04.2012 року перебування на державній службі в митних органах інспектора митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ОСОБА_1 (а.с. 42,43).

Начальником Чернігівської митниці 28.04.2012 року був виданий наказ № 402к «Про особовий склад», яким вважати припиненим перебування на державній службі 28.04.2012 року за порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 (а.с.44).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до частини першої статті 250 Митного кодексу України, вивезення громадянами товарів за межі митної території України здійснюється на умовах та в порядку, встановлених законодавством України для підприємств, якщо інше не передбачено законом.

Дія частини першої статті 250 Митного кодексу України не поширюється на товари, придбані громадянами-нерезидентами на території України, загальна вартість яких не перевищує суми іноземної валюти, ввезеної цими громадянами під час в'їзду в Україну, за умови подання відповідних документів.

Статтею 249 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України визначається на підставі заяви власника цих товарів за умови надання підтверджуючих документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджуючих документів або за наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні товари.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України (стаття 261 Митного кодексу України).

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості (стаття 262 Митного кодексу України).

Згідно із статтею 264 цього ж Кодексу заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 87 Митного кодексу України встановлено, що декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники).

Відповідно до пункту 4.8.1. Інструкції із здійснення митного контролю та митного оформлення в пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, затвердженої наказом Держмитслужби України від 14.12.2010 №1473 (далі Інструкція №1473) (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) на підставі аналізу документів на товари та транспортний засіб, пред'явлених митному органу, ДКД, ВМД, результатів інших видів контролю, контролю вагових параметрів та загального сканування транспортного засобу, інформації в ПІК «Орієнтування», аналізу та оцінки ризиків посадова особа ПМО визначає необхідність проведення митного огляду предметів і транспортного засобу та залучення до його проведення посадових осіб інших контрольних органів та інших підрозділів митного органу.

Згідно пунктів 4.8.2, 4.8.3. Інструкції №1473 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) посадова особа ПМО перевіряє правильність та повноту заповнення особою (особами) митної декларації, відповідність даних, зазначених у ній, відомостям, що містяться у поданих разом з декларацією документах (у разі її (їх) подання), та здійснює оформлення митної декларації у порядку, визначеному Держмитслужбою України, та, у разі потреби, оформлює уніфіковану митну квитанцію МД-1 (далі - УМК МД-1). У разі прийняття рішення про здійснення митного огляду посадова особа ПМО вносить відповідно до пункту 2.16.7 цієї Інструкції відмітки до електронного журналу ЕЖ ВПП АСМО «Інспектор-2006» щодо направлення для проведення митного огляду та передає комплект документів на предмети та ТЗ, пред'явлені митному органу, ВМД, оформлену митну декларацію (митні декларації), посадовій особі ПМО.

Форма Акта огляду транспортного засобу затверджена додатком 1 до Інструкції.

Відповідно до пункту 4.8.6. Інструкції №1473 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) посадова особа ПМО вносить до ЕЖ ВПП АСМО «Інспектор-2006» відповідно до пунктів 2.16.5 - 2.16.7 цієї Інструкції відмітки щодо результатів проведення митного огляду.

В судовому засіданні було встановлено, що в порушення зазначених вимог Акт встановленої форми провідним інспектором митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ОСОБА_1 не складався, а була наявна лише електронна версія Акту про проведення митного огляду від 15.12.2011 року № 102030200/2011/101695.

Крім того, в матеріалах митного оформлення транспортного засобу, реєстраційний номер НОМЕР_1, відсутні документи, що підтверджують вартість товару «горіхи волоські очищені» та «горіхи волоські в шкарлупі» за одиницю ваги та в цілому, а лише наявна загальна вартість товару зазначена власником у митній декларації та жодним документом не підтверджена.

Зазначене вказує на те, що ОСОБА_1 не проводилась перевірка дотримання громадянином-нерезидентом вимог частини другої статті 250 Митного кодексу України та не вжито заходів щодо реального контролю вартості товарів придбаних громадянами-нерезидентами на митній території України на суму ввезеної ним іноземної валюти.

Суд вважає, що матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання позивачем службових обов'язків, що є порушення позивачем службової дисципліни, що виразилось в недотримання ним вимог статей 40-42, 249, 250, 259, 261, 264 Митного кодексу України, а саме: не проведення позивачем мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи, не здійснено належним чином перевірку документів, які подавались для митного оформлення товару, не вжито заходів щодо реального контролю вартості товарів придбаних громадянами-нерезидентами на митній території України на суму ввезеної ним іноземної валюти.

Водночас, колегія суддів вважає, що відповідачі, при припиненні перебування на державній службі в митних органах провідного інспектора митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ОСОБА_1, не вірно застосували норми чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Будь-яка публічна служба є державною службою.

Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України від 16 грудня 1993 року №3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон №3723- XII). Згідно зі статтями 9 і 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.

Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням). До таких законодавчих актів належать, зокрема, Митний кодекс України від 11.07.2002 року № 92-IV, Закон України від 6 вересня 2005 року №2805-IV «Про Дисциплінарний статут митної служби України» (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до положень статті 408 Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92-IV правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України , цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».

Стаття 410 Митного кодексу України передбачає, що порядок і умови прийняття на службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, порядок та умови проходження служби, просування посадових осіб по службі, оплати та стимулювання праці в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях визначаються законодавством України. У митній службі України діє Дисциплінарний статут, який затверджується законом.

В преамбулі Дисциплінарного статуту зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про державну службу».

Статтею 21 Дисциплінарного статуту встановлено, що порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Відповідно до положень пункту 1 статті 22 Дисциплінарного статуту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, зокрема, належать порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників.

Статтею 23 Дисциплінарного статуту передбачено види дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані за вчинення дисциплінарного правопорушення, а саме: зауваження, догана, затримання на період до одного року присвоєння чергового спеціального звання, пониження у спеціальному званні на один рік, попередження про неповну службову відповідність, звільнення з митного органу.

Отже, припинення державної служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону №3723- XII (порушення присяги) є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, і таке звільнення повинно бути застосоване в разі використання всіх заходів дисциплінарного впливу до державного службовця, а тому, якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з митного органу, повинно бути мотивовано відповідачем.

Обов'язковість такого мотивування обумовлена тим, що застосування заходів дисциплінарного впливу до посадових осіб митної служби України чітко урегульовано розділом 4 Дисциплінарного статуту митної служби України, який визначає види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, що має наслідком забезпечення належного захисту законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.

Крім того, суд зауважує, що Законом України «Про державну службу» не надано тлумачення терміну «порушення присяги» та не встановлено порядку застосування такого стягнення.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що Дисциплінарний статут в питаннях регулювання порядку застосування дисциплінарних стягнень є спеціальним по відношенню до Закону №3723-XII, а тому має пріоритет при застосуванні до працівників митної служби. При вирішенні питання про дисциплінарну відповідальність працівника митної служби Закон №3723-XII має застосовуватися лише у тій частині, що не урегульовано спеціальним митним законодавством та у випадку притягнення працівника до відповідальності за ті діяння, за які відповідальність Дисциплінарним статутом не передбачена.

Виходячи, як з підстави звільнення позивача за неналежне виконання службових обов'язків, так і з підстави звільнення за порушення Присяги державного службовця суд вважає, що звільнення в цих обох випадках повинно здійснюватися з дотриманням положень Дисциплінарного статуту, який регламентує притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, з взяттям пояснень по суті допущеного порушення і дотримання строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, з'ясування чи враховувалися при звільненні обставини, за яких вчинено проступок, ступінь його тяжкості, а також заподіяна ним шкода й попередня робота працівника.

Суд зауважує, що зазначені у наказі Державної митної служби України від 27.04.2012 року № 919 -к «Про припинення перебування на державній службі» порушення позивачем вимог нормативних актів з питань митної справи, які кваліфіковані як неналежне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, прямо підпадають під порушення службової дисципліни, визначені у пункті 1 статті 22 Дисциплінарного статуту, за вчинення яких можуть бути застосовані види дисциплінарних стягнень, визначені статтею 23 Дисциплінарного статуту, у тому числі і звільнення з митного органу.

При цьому неможливість застосування щодо позивача положень Дисциплінарного статуту відповідачем не мотивовано.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, про безпідставність застосування при звільненні позивача з посади положень пункту 6 частини 1 статті 30 Закону №3723- XII при наявності належних підстав для застосування норм спеціального закону - Дисциплінарного Статуту.

Вказану позицію висловив і Вищий адміністративний суд України в постанові від 12.10.2011 року у справі № К/9991/8528/11.

Крім того судом встановлено, що позивач був звільнений в період тимчасової непрацездатності, що підтверджується листком непрацездатності серії АВУ №773272, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.105) .

Суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями статті 30 Закону України "Про державну службу" не визначено порядку припинення державної служби в період тимчасової непрацездатності працівника.

Статтею 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого органу в період його тимчасової непрацездатності.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок про його тимчасову непрацездатність.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Нормами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд бере до уваги, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши наявні в матеріалах докази, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачами, як суб'єктами владних повноважень не надано достатніх аргументів та доводів, які свідчили б, що оскаржувані накази видано на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття спірних наказів.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядав трудовий спір.

Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Таким чином, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку, що спірні накази в частині припинення державної служби позивача, прийняті на підставі проведеного службового розслідування, не відповідають вимогам статті 19 Конституції України та частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Частина 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне, згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та змінити форму захисту порушеного права позивача, а саме, скасувати наказ Державної митної служби України від 27.04.2012 року № 919-к "Про припинення перебування на державній службі", яким припинено перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, провідному інспектору митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці за порушення присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу України", скасувати наказ Чернігівської митниці від 28.04.2012 року № 402к "По особовому складу", відповідно до якого вважати припиненим перебування на державній службі провідному інспектору митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ОСОБА_1 за порушення присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу", зобов'язати Чернігівську митницю нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.04.2012 року по 12.06.2012 року та поновити ОСОБА_1 на посаді провідного інспектора митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці з 29.04.2012 року.

Позовна вимога щодо зобов'язання відповідачів поновити позивача на посаді інспектора митного поста «Нові Яриловичі» також не підлягає задоволенню, оскільки, cуд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 2, 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких умов, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного інспектора митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці та нарахування і виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 16 гривень 09 копійок підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 122, 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Чернігівської митниці - задовольнити частково.

Скасувати наказ Державної митної служби України від 27.04.2012 року № 919-к "Про припинення перебування на державній службі", яким припинено перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, провідному інспектору митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці за порушення присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу України".

Скасувати наказ Чернігівської митниці від 28.04.2012 року № 402к "По особовому складу", відповідно до якого вважати припиненим перебування на державній службі провідному інспектору митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ОСОБА_1 за порушення присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу".

Зобов'язати Чернігівську митницю нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.04.2012 року по 12.06.2012 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного інспектора митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці з 29.04.2012 року.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного інспектора митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці, нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у межах за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 16,09 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Порядок апеляційного оскарження постанови суду, передбачений статтями 185-186 КАС України.

Головуюча суддя: Падій В.В.

Судді: Соломко І.І.

Д’яков В.І.