Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 червня 2012 року Справа № 2а/1270/4048/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мирончук Н.В.

за участю секретаря - Лушнікової О.С.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 20.04.2012р.,

відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 06.06.2012р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Стандарт Луганськ" до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування постанови про арешт коштів боржника,-

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства "Стандарт Луганськ" до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування постанови про арешт коштів боржника.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на адресу Комунального підприємства «Стандарт Луганськ» надійшла постанова Ленінського ВДВС від 01.03.2012 р. про арешт коштів боржника КП «Стандарт Луганськ». У постанові зазначено, що Ленінським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 01.03.2012р. арештовані рахунки підприємства (р/р №2600012210102, №2604412210102 у ПАТ «Укркомунбанк» МФО 304988, код 35399667) на користь стягувачів та держави з урахуванням виконавчого збору та витрат на загальну суму -177279,04 грн.

Відповідачем накладено арешт на всі поточні рахунки боржника, серед рахунків наявні такі, на яких знаходяться кошти, передбачені для виплати заробітної плати, а також виплати за лікарняними листами (на лікування).

Арешт вищезазначених рахунків не дає змоги керівництву підприємства своєчасно оплачувати працю працівників. У зв'язку з арештом коштів, що знаходяться на рахунках підприємства, підприємство не в змозі проводити фінансово - господарську діяльність, що може привезти до тяжких наслідків роботи підприємства.

Позивачем вказано, що рахунок №2604412210102 був відкрито згідно статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованнями». Цією статтею передбачено, що «страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку..., можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону».

Крім того, позивач зазначає, що згідно ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» кошти, на які не може бути звернення стягнення, це допомога на лікування та допомога на поховання.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового засідання надав суду заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що на виконанні у відділі знаходиться зведене виконавче провадження щодо стягнення з КП «Стандарт Луганськ» на користь стягувачів та держави на загальну суму 177279,04грн.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язав вживати заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і у повному обсязі. У ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем для виявлення майна боржника були надіслані запити до обліково-реєстраційних установ у порядку ст.ст. 5, 11, 90 Закону України «Про виконавче провадження». З отриманої відповіді МДШ у Ленінському районі м. Луганськ було встановлено відкриті рахунки за боржником. Державним виконавцем, з метою повного та фактичного виконання рішень, керуючись ст.5, 52, 57 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність» було винесено постанови про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках боржника у межах суми боргу (на відповідну дату винесення постанови) з врахуванням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Копії постанови було направлено боржнику.

Також представник відповідача зазначив, що ПАТ "Укркомунбанк" листом №341 від 19.03.2012р., який було отримано ВДВС 26.03.2012р., повідомив про прийняття постанови державного виконавця щодо арешту коштів боржника до виконання, та зазначив, що рахунок № 2604412210102 було відкрито відповідно до статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням". Цією статтею передбачено зарахування коштів, на окремий поточний рахунок банку, які можуть бути використані страхувальником виключно для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до Закону.

Тобто, тільки з відповіді установи банку, після 26.03.2012р., державному виконавцю стало відомо про відповідність даного рахунку. Проти зняття арешту з рахунку № 2604412210102, який було відкрито відповідно до статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", представник відповідача не заперечував.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закріплений частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України принцип обґрунтованості прийнятого рішення, в тому числі і рішення про звільнення особи, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення, вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Крім того, при перевірці рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність його вимогам чинного законодавства України, суд застосовує вимоги, які випливають із принципу пропорційності, тобто дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Метою дотримання зазначеного принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що:

1) здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти;

2) якщо рішення може обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей;

3) несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення суб'єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення;

4) для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш "шкідливі"засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Судом встановлено, що 01.03.2012 року головним державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції ОСОБА_2 по виконавчому провадженню винесено постанову про арешт коштів боржника - Комунального підприємства "Стандарт Луганськ" на суму боргу 177279,04 грн., що містяться на розрахункових рахунках №2600012210102, 2604412210102 у ПАТ «Укркомунбанк» МФО 304988, код 35399667. (а.с.21).

Зазначена постанова була надіслана на адресу ПАТ "Укркомунбанк" листом вих. №2373 від 01.03.2012р. (а.с.20).

19 березня 2012 року за вих. №341 ПАТ "Укркомунбанк" на адресу Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції надано відповідь на постанову від 01.03.2012р., згідно якої було повідомлено виконавчу службу про те, що р/р №2604412210102 було відкрито Комунальним підприємством "Стандарт Луганськ" у ПАТ «Укркомунбанк» відповідно до статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням". Цією статтею передбачено зарахування коштів, на окремий поточний рахунок банку, які можуть бути використані страхувальником виключно для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до Закону. Зазначений лист отримано відповідачем 26.03.2012р. (а.с.23).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів(посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Крім того, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 5 цього Закону зазначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про виконавче провадження", одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти боржника.

Стаття 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначає порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, де зазаначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт.

Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті.

Відповідно до ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом.

Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на спеціальному рахунку.

Статтею 73 Закону зазначено, що не може бути звернено стягнення на матеріальну допомогу на лікування та допомогу на поховання.

Отже, з викладеного вище, слід зазначити, що державним виконавцем виконані дії у відповідності з діючим законодавством та в даному випадку проведено одну із виконавчих дій - винесення постанови про арешт коштів боржника.

Державним виконавцем дійсно було накладено арешт на р/р №2604412210102, який було відкрито Комунальним підприємством "Стандарт Луганськ" у ПАТ «Укркомунбанк» відповідно до статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням". Проте, про зазначене державному виконавцю стало відомо з листа банку лише після накладення арешту на вказаний розрахунковий рахунок.

Вказане було підтверджено у судовому засіданні. Крім того, представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти зняття арешту з зазначеного рахунку №260441221010.

Що стосується зняття арешту з р/р №2600012210102, то позивачем не надано суду доказів, які свідчили б про те, що на цей р/р виконавча служба не мала права накладати арешт.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що не було допущено порушень вимог законодавства зі сторони Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції у відношенні Комунального підприємства "Стандарт Луганськ" стосовно винесеної постанови від 01.03.2012р. про арешт коштів боржника.

Виходячи з вищезазначеного, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки, позовні вимоги позивача задовольняються частково, то судові витрати, здійснені позивачем, також підлягають частковому стягненню.

Керуючись ст. ст. 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Стандарт Луганськ" до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування постанови про арешт коштів боржника, задовольнити частково.

Скасувати постанову головного державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 01.03.2012р. в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться на р/р №2604412210102 Комунального підприємства "Стандарт Луганськ" у ПАТ «Укркомунбанк» МФО 304988.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Стандарт Луганськ" судові витрати у сумі 591 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяН.В. Мирончук