АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/1690/380/2012
Головуючий по 1-й інстанції ЗАВОРА
Суддя-доповідач: Ландар О. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого Ландара О.В.
суддів Бурди К.І., Захожая О.В.
за участю прокурора Столяра Д.Є.
потерпілого ОСОБА_2
розглянувши 17 квітня 2012 року у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 лютого 2012 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Нікополя Дніпропетровської області, житель АДРЕСА_1, українець, громадянина України, освіта вища, не працюючий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, судимий:
- 16.12.2010 року Гадяцьким районним судом за ст.128 КК України до 1 року виправних робіт з відрахуванням в доход держави 10% заробітку,-
засуджений за ч.1 ст.125 КК України до 100 годин громадських робіт .
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка та жителька АДРЕСА_1, українка, громадянка України, освіта вища, працює лікарем окулістом, одружена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судима,-
засуджена за ч.1 ст.125 КК України до 120 годин громадських робіт .
На підставі п.1 ч.1 ст.49 КК України обоє засуджених звільнені від відбування призначеного їм покарання у зв'язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Стягнуто із засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь потерпілого ОСОБА_2 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
По справі відповідно до ст. 81 КПК України вирішено питання про долю речових доказів.
За вироком суду, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнані винними у навмисному заподіянні престарілому потерпілому ОСОБА_2, 1928року народження, легких тілесних ушкоджень за наступних обставин.
16 липня 2009 року близько 23 години на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 між сусідами засудженою ОСОБА_3 та престарілим потерпілим ОСОБА_2, на грунті особистих неприязних стосунків виникла сварка. Коли потерпілий ОСОБА_2 уникаючи конфлікту намагався зайти до власної квартири, засуджена ОСОБА_3 стала перешкоджати йому та дерев'яною палицею наносила удари в область голови, по плечах і руках потерпілого.
В цей час до потерпілого ОСОБА_2 підбіг і її чоловік, засуджений ОСОБА_4, який також умисно наніс потерпілому удар ногою в область грудей і живота, від чого ОСОБА_2 впав на цементні сходи будинку.
За висновкм комісійно-медичної експертизи №77 від 20 травня 2011 року, потерпілому ОСОБА_2 внаслідок побиття були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді садна шкіри правого ліктьового суглобу, правого та лівого колінних суглобів, підшкірної гематоми лівого передпліччя, синець м'яких тканин передньої черевної стінки, які відносяться як у своїй сукупності, так і кожне окреме, до легких тілесних ушкоджень.
В своїх апеляційних скаргах засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вважають вирок суду незаконним, посилаючись на існування постанови Гадяцького районного суду 22.07.2010, якою за цим же фактом за скаргою потерпілого була закрита кримінальна справа на підставі п.11 ст.6 КПК України. Це рішення є чинним, тому, на їх думку, вирок районного суду підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі на підставі п.9 ст.6 КПК України.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора Столяра Д.Є. про безпідставність поданих апеляцій, думку потерпілого ОСОБА_2 про законність судового рішення, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені в апеляціях засуджених, колегія суддів не вбачає підстав до їх задоволення виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, дійсно за фактом побиття ОСОБА_2, як про це указують апелянти, спочатку проводилася перевірка Гадяцьким РВ УМВС України в Полтавській області, за наслідками якої 15.08.2009 року було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
Із змісту мотивувальної частини цього рішення слідує, що орган дізнання не угледів в діях засуджених ознак грубого порушення громадського порядку, тобто злочину, передбаченого ст.296 КК України, по якому слідство є обов'язковим, та прийшов до висновку, що в їх діях вбачаються ознаки злочину передбаченого ст..125 КК України, які в порядку ст. 27 КПК України порушуються судом за скаргою потерпілого.При цьому у резолютивній частині постанови дільничний інспектор Гадяцького РВ УМВС відмовив у порушенні кримінальної справи не за фактом хуліганства, за фактом побиття ОСОБА_2 в цілому(т.1 а.с. 17).
Коли останній звернувся до Гадяцького районного суду Полтавської області зі скаргою приватного обвинувачення про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за фактом заподіяння йому легких тілесних ушкоджень, місцевий суд спочатку порушив кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, але в подальшому, досліджуючи матеріали міліцейської перевірки, він закрив її провадженням на підставі п. 11 ст.6 КПК України у зв'язку з існуванням не скасованої постанови органу дізнання від 15.08.2009 року.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22.07.2010 року постанову Гадяцького районного суду від 04.12.2009 року було залишено без зміни ( т.1 а.с. 82).
В подальшому постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.08.2009 року була скасована 24.11.201ё0р. прокуратурою Полтавської області ( т.1 а.с. 13) з направленням матеріалів на додаткову перевірку, за наслідками якої була 08.12.2009 року знов була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.
Після цього заступник прокурора Полтавської області витребувавши і перевіривши законність рішень органу дізнання за заявами престарілого ОСОБА_2, скасував останню постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 8 грудня 2010року та одночасно порушив кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1ст.125 КК України (т.1а.с.1)
Таким чином на момент порушення кримінальної справи, а тим більше на час винесення вироку районним судом, ніяких процесуальних перешкод для провадження у кримінальній справі, всупереч тверджень апелянтів, не було.
Що стосується сформульованих у вироку висновків суду про винність засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, то вони підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну та об'єктивну оцінку.
Самі засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в апеляційних скаргах на спростування висновків суду про вчинення ними злочину , передбаченого ч.1 ст.125 КК України, ніяких доводів не навели.
Призначаючи засудженим вид та міру покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про осіб винних, що характеризується за місцем проживання негативно, мають на утриманні двох неповнолітніх дітей, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України 16 липня 2009 року. На момент постановлення вироку минуло більше ніж два роки.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України даний злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості, а тому суд першої інстанції, дотримуючись норм матеріального права, прийшов до вірного висновку про необхідність звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від покарання у зв'язку з закінченням строків давності.
Отже, вирок суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 3 лютого 2012 року стосовно них - без зміни.
Головуючий: О. В. Ландар
Судді: