АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/1551/2012
Головуючий по 1-й інстанції Сорока К.М.
Суддя-доповідач: Триголов В. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 травня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді: Триголова В.М.,
суддів: Буленка О.О., Пікуля В.П.,
при секретарі: Цюрі Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 16 березня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Вищого державного навчального закладу «Українська медична стоматологічна академія» про визнання неправомірними наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2010 року позивач звернувся в суд з позовом до Вищого державного навчального закладу «Українська медична стоматологічна академія», в якому просив визнати недійсним наказ ректора ВДНЗУ «УМСА» №113 від 01.06.2010 року про звільнення його з посади доцента кафедри хірургії №2 ВДНЗУ «УМСА», поновити його на посаді та стягнути з відповідача 154 353, 90 грн. середнього заробітку за вимушений прогул (згідно останнього уточнення позовних вимог від 06.03.2012 року), а також 100 000 грн. моральної шкоди.
Окрім того, ОСОБА_2 у позовній заяві також просив визнати недійсним наказ ректора ВДНЗУ «УМСА» №188 від 01.09.2008 року про переведення ОСОБА_2 на 0,5 ставки доцента кафедри та наказ ректора ВДНЗУ «УМСА» №195 від 15.09.2009 року про переведення ОСОБА_2 на 0,25 ставки доцента кафедри хірургії №2.
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 16 березня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Вищого державного навчального закладу «Українська медична стоматологічна академія» про визнання неправомірними наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди - відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати на користь держави в сумі 107,30 грн. та 1543,54 грн., а всього стягнуто 1650,84 грн.
ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити, посилаючись на прийняття його із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до контракту №23/08 від 27.06.2008 року ОСОБА_2 призначений на посаду доцента кафедри госпітальної хірургії, наказом ректора ВДНЗУ «УМСА» №150 від 27.06.2008 року позивач прийнятий на вищевказану посаду за контраком з 01.07.2008 року по 30.06.2013 року.
Відповідно до наказу №97 від 19.05.2009 року кафедра «госпітальної хірургії» перейменована в кафедру «хірургія №2».
Працюючи на посаді доцента кафедри хірургії №2 ОСОБА_2 здійснював навчально-виховний процес в поєднанні теоретичних знань з практичною діяльністю, як хірург вищої категорії займався лікувально-діагностичною роботою на кафедрі, яка розташована на базі хірургічного відділення Полтавської обласної лікарні ім. М.В. Скліфасовського.
В ході виконання своїх професійних обов'язків з лікувально-діагностичної роботи ОСОБА_2 звертався з листами до Міністерства охорони здоров'я України, Прем'єр міністра України, органів прокуратури, де вказував на неналежне виконання професійних обов'язків , які допускалися на кафедрі хірургії № 2 УМСА її медичними посадовими особами, які призводили до спричинення, у тому числі, тяжких наслідків для хворих.
Наказом ректора ВДНЗУ «УМСА» №113 від 01.06.2010 року ОСОБА_2 був звільнений з посади доцента кафедри хірургії №2 на підставі п.п. 4.4. «а» Контракту від 27.06.2008 року №23/08 (п.8 ст. 36 КЗпП України).
Відповідно до п.п. 4.4. «а» Контракту від 27.06.2008 року №23/08 додатковою підставою для розірвання Контракту з ініціативи керівника є одноразове грубе порушення науково-педагогічним працівником академії законодавства чи обов'язків, передбачених п.2.2 Контракту, в результаті чого для академії настали негативні наслідки, а саме: приниження честі та ділової репутації, нанесення збитків, виплата штрафів.
В обгрунтування підстави звільнення позивача в наказі про розірвання Контракту з ОСОБА_2 вказано, що п.2.2. контракту визначені зобов'язання науково-педагогічного працівника академії не допускати дій і вчинків , які можуть негативно вплинути на репутацію академії. Проте, всупереч цим вимогам, доцент ОСОБА_2, хірург вищої категорії, маючи доступ до медичної документації, у зв'язку з виконанням професійних обов'язків з лікувально-діагностичної роботи, в своїх зверненнях в різні інстанції описав історії хвороб пацієнтів, зазначивши при цьому їх прізвища, вік, місце проживання сімейний стан, діагноз та власні прогнози можливого розвитку захворювання. Крім того, розголошуючи в свої листах інформацію про хворих, доцент ОСОБА_2 не тільки не забезпечив анонімність пацієнтів, а ще й надав неправдиві відомості про застосовані методи лікування , що призводило до смертей. Такими діями доцент ОСОБА_2 одноразово порушив вимоги ст. ст. 39-1, 40, 78 ЗУ «Про основи законодавства про охорону здоров*я», професійну етику і деонтологію, обов'язок зберігання лікарської таємниці, зобов'язання за контрактом від 27.06.2008 року, допустивши дії які негативно вплинули на репутацію академії.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції вірно посилався на ст. 286 ЦК України, якою передбачено право на таємницю про стан здоров'я, положення Закону України «Про інформацію» та виходив з того, що своїми діями позивач ОСОБА_2 порушив умови Контракту, факт розголошення лікарської таємниці науково-педагогічним працівником, доцентом клінічної кафедри ОСОБА_2 є доказом порушення посадових обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, він дійсно направляв листи в різні інстанції з приводу, на йому думку, неправильного лікування пацієнтів лікарями кафедри хірургії № 2 УМСА.
Враховуючи, що відповідно до рішення Конституційного суду України у справі щодо офіційного тлумачення ст. 3, 23, 31, 47, 48 Закону України «Про інформацію» та ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» медична інформація, тобто свідчення про стан здоров'я людини, історію її хвороби, про мету запрпонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, в тому чмслі і про наявність ризику для життя і здоров'я, за своїм правовим режимом належить до конфіденційної, тобто інформації з обмеженим доступом, а розголошення науково-педагогічним працівником ОСОБА_2 лікарської таємниці є порушенням посадових обов'язків, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд правильно визнав, що своїми діями ОСОБА_2 порушив свої обов'язки відповідно до умов Контракту та допустив дії і вчинки, які негативно вплинули на репутацію академії, а тому був правомірно звільнений на підставі п.п. 4.4. Контракту укладеного з ВДНЗУ «УМСА» (п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП України).
Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Згідно п.8 ч.1 ст. 36 цього Кодексу підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
Разом з тим, враховуючи, що накази про переведення ОСОБА_2 на 0,5 ставки та на 0,25 ставки доцента були видані за погодженням з ним, позивач продовжував працювати за такими умовами праці до моменту звільнення, інших обгрунтованих підстав для скасування вказаних наказів позивачем не надано, колегія суддів прийшла до переконання, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо відсутності підстав для скасування вищенаведених наказів.
На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 16 березня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: В. М. Триголов
Судді: