Справа № 2-1678/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 червня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Голік Н.О.,

при секретарі Крапивній В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Конверсбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Конверсбанк»про визнання договорів недійсними та зобов»язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Партнер -Банк», яке відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Конверсбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 35/978-ФО від 27.10.2006 року.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «Партнер Банк», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «Партнер Банк», яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Конверсбанк»та ОСОБА_1 27 жовтня 2006 року було укладено кредитний договір № 35/978-ФО, згідно якого ОСОБА_1 було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 26 925 євро, строком до 26 жовтня 2011 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11 % відсотків річних на купівлю автомобіля.

Відповідно до п.3.3. договору позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені цим договором відсотки, шляхом внесення щомісячної суми платежу, визначеного договором.

Відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 14.10.2011 р. утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 198 574 (сто дев»яносто вісім тисяч п»ятсот сімдесят чотири) грн. 27 коп., яка підтверджується розрахунками, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 4.2.4 кредитного договору позивач має право вимагати дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не внесе черговий платіж у термін, визначений п. 3.3.1 кредитного договору.

Станом на сьогоднішній час відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, чим створив вказану заборгованість.

Неодноразові звернення позивача до відповідача із вимогами достроково повернути кредит, відсотки за користування кредитом та сплатити штрафні санкції залишилися без відповіді.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Конверсбанк»про визнання недійсним кредитного договору від 27.10.2006 року № 35/978-ФО та договору застави від 27.10.2006 року № 35/978-ФО/А, визнати борг ОСОБА_1 за кредитним договором в розмірі 8 053 грн. 34 коп. та зобов»язати банк прийняти від ОСОБА_1 вказану суму боргу.

Позивач за зустрічним позовом обґрунтовував свої вимоги тим, що вважає договір кредиту від 27.10.2006 року № 35/978-ФО та договір застави, який укладений між банком та ОСОБА_1 такими, що суперечать Конституції України, ЦК України та мають бути визнані недійсними.

Позивачем по зустрічному позову зазначено, що договір кредиту було укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів»в частині недотримання істотних умов, які обов»язкові для кредитних договорів, чим були порушені права позивача, як споживача фінансових послуг.

Зокрема, банком не було надано ОСОБА_1 в письмовій формі інформації про умови кредитування, в договорі відсутня сукупна вартість кредиту. Всупереч законодавству України, кредит фактично видавався в гривні, однак в договорі валютою зобов»язання є євро.

Банком порушено вимоги валютного законодавства та не отримано індивідуальної ліцензії для здійснення платежів в іноземній валюті, як того вимагає закон.

У відповідності до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин, або правочин, визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення. Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до розрахунків відповідача на виконання договору він отримав від позивача за цільовим кредитом 26 925,00 Євро для сплати за придбане майно, що на день отримання становило 172 042,68 грн., виходячи з офіційного курсу НБУ на 27.10.2006 року -100 Євро -638, 97 грн. На виконання договору кредиту позивач отримав від відповідача 20 554,66 Євро, що на день отримання становило 160 721, 34 грн., виходячи з офіційного курсу на день отримання коштів. Різниця між триманими позивачем та відповідачем коштів за договором становить 11 321, 34 грн.

Крім цього відповідач, відповідно до п. 1.4 договору кредиту сплатив позивачу комісію за відкриття позичкового рахунку у сумі 2 580 грн., комісію за видачу готівкових коштів позичальнику в сумі 516 грн., разом комісій в сумі 3 268 грн.

Таким чином,відповідно до ст. 216 ЦК України позивач повинен повернути відповідачу різницю між отриманою та сплаченою сумою коштів, що становить 8 053 грн. 34 коп.

З вищевказаних обставин, представник позивача по зустрічному позову просив відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

В судовому засіданні представник позивача по первісному позову позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в задоволенні зустрічного позову -відмовити, посилаючись на те, що при укладенні договору відповідач був ознайомлений з умовами кредитного договору, ніщо не перешкоджало йому отримати кредит в національній валюті. Зокрема, ПАТ «Конверсбанк»уповноважений на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями та має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, відповідно до ліцензії № 227 зареєстрованої НБУ 06.05.2006 року № 306, дозволу, виданого НБУ 03.05.2010 року, додатку до дозволу № 227-3 від 03.05.2010 року.

Пунктом 3.3.2 кредитного договору визначено, що кредитні кошти повертаються в тій валюті, в якій кредит був наданий, тобто в Євро. Отже, розрахунок позивача за курсом НБУ щодо гривні у відношенні до іноземної валюти станом на 27.10.2006 року є недоречним.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги по первісному позову підлягають задоволенню, в зустрічному позові необхідно відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У судовому засіданні було встановлено, що 27.10.2006 року між ТОВ «Партнер Банк», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «Партнер Банк», яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Конверсбанк» та ОСОБА_1 27 жовтня 2006 року було укладено кредитний договір № 35/978-ФО, згідно якого ОСОБА_1 було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 26 925 євро, строком до 26 жовтня 2011 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11 % відсотків річних на купівлю автомобіля.

Відповідно до п.3.3. договору позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені цим договором відсотки, шляхом внесення щомісячної суми платежу, визначеного договором.

27.10.2006 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір застави № 35/978-ФО/А, відповідно до умов якого заставодавець для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов»язань за кредитним договором передає у заставу заставодержателю предмет застави, який належить заставодавцю на праві приватної власності.

Відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 14.10.2011 р. утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 198 574 (сто дев»яносто вісім тисяч п»ятсот сімдесят чотири) грн. 27 коп., яка підтверджується розрахунками, які містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 2 ст. 1054 ЦК України передбачає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно п. 1 ст. 1048 параграфа 1 глави 71 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 3) сплата неустойки (п. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно з вимогами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Нормами ст. 598 ЦК України, встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

Таким чином, кредитний договір та договір застави були укладені з урахуванням волевиявлення відповідача, оскільки підписи на договорах є доказом того, що сторони погодилися з їх умовами.

Згідно ст.. 203 ч.1 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.1 ст. 230 ЦК України передбачено, що суд визнає угоду недійсною у випадку, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу).

Згідно ч.1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами підписаний повноваженими особами, він містить всі суттєві умови передбачені законом для договорів і які мають істотне значення, а також які були узгодженні сторонами шляхом звернення відповідача з пропозицією щодо укладання договорів та погодження позивачем на укладання таких договорів

Відповідно до ст.. 192 ЦК України іноземна валютна може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти -гроші у національній або в іноземній валюті чи їх еквівалент. Норми статей 47 та 49 даного Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Щодо вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогоднішній день законодавець не визначив межі термінів і сум надання кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, операції з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Представником позивача надані докази ( копія банківської ліцензії № 227, копія дозволу та додаток до дозволу № 227-2, 227-3) (а.с.226-229) щодо правомірності здійснення Публічне акціонерне товариство «Конверсбанк»банківських операцій в іноземній валюті, в тому числі надання кредитних коштів в іноземній валюті.

Відповідно до ст.. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, договір, укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, має обов'язкову силу для самих сторін.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс Євро до національної валюти-гривні. Відповідно до ст.. 36 Закону України «Про Національний Банк України»офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється НБУ. Згідно з ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, Положенням «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженого Постановою Правління НБУ № 496 від 12.11.2003 року, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, при укладанні кредитного договору в іноземній валюті та беручи на себе повні обов'язки щодо погашення кредиту саме в Євро ОСОБА_1 повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до Євроне є незмінним та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за кредитним договором.

Відповідач, згідно з ч.2 ст. 1056 ЦК України мав право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, відповідач, отримуючи дохід в національній валюті -гривні, усвідомлював, що може здійснювати виконання боргових зобов'язань у національній валюті за курсом на день платежу, відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті. Сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

З цих підстав позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитного договору та договору застави не підлягають задоволенню. В свою ж чергу не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов»язання прийняти кошти.

Звертаючись до суду з зустрічними позовними вимогами, в порушення вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України ОСОБА_1 не надав суду належних і допустимих доказів на обґрунтування заявлених зустрічних вимог.

Керуючись ст.ст. 6,192, 203, 215, 216, 229, 230, 627, 629, 638, 1054, 1056 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про Національний Банк України», Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.ст.10, 59, 60, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «Конверсбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (01034, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Конверсбанк»(03141, м. Київ, вул. Солом»янська, 33, код ЄДРПОУ 34353904, МФО 339339) заборгованість у сумі 198 574 (сто дев»яносто вісім тисяч п»ятсот сімдесят чотири) грн. 27 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (01034, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Конверсбанк»(03141, м. Київ, вул. Солом»янська, 33, код ЄДРПОУ 34353904, МФО 339339) витрати з оплати судового збору у розмірі 1477,59 грн. та 120,00 грн. витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Конверсбанк»про визнання недійсним кредитного договору від 27.10.2006 року № 35/978-ФО та договору застави від 27.10.2006 року № 35/978-ФО/А, зобов»язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд, при цьому апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: