11.06.2012 Справа № 1013/4708/2012
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2012 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Сингаївського О.П.,
при секретарі Клімчук Т.Я.,
з участю прокурора Савченка Д.О.,
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області справу по обвинуваченню
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шалап Цілинного району Алтайського краю, Росія, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого в АДРЕСА_2, не судимого в силу ст. 89 КК України,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Нова Буда Бородянського району Київської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого:
- 18.03.1994 року Радомишльським районним судом Житомирської області за ч.2 ст.140 КК України 1960 року до 2 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини майна;
- 10.07.1997 року Бородянським районним судом Київської області за ч.1 ст.106 КК України 1960 року до 5 місяців позбавлення волі;
- 24.04.1998 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.140 КК України 1960 року до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 21.07.1998 року Радомишльським районним судом Житомирської області за ч.2 ст.206, ч.3 ст.81, ст.42 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;(13.03.2002 року постановою Коростенського районного суду Житомирської області перекваліфіковано на ст.296 ч.1 КК України 2001 року та призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі);
- 23.12.1998 року Бородянським районним судом Київської області за ст.17, 94, 42 КК України 1960 року до 7 років 6 місяців позбавлення волі;
у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -
в с т а н о в и в:
04.03.2008 року приблизно о 21 годині 20 хвилин, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на зупиночній платформі ст. Буча, що у Київській області, звернули увагу на раніше не знайому їм ОСОБА_5, яка у той час переходила з тамбуру одного вагону до тамбуру іншого вагону електропотягу сполученням «Тетерів -Святошин», тримаючи у руці мобільний телефон марки y Ericsson W200A». Побачивши її, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вступили між собою у попередню змову та вирішили заволодіти вказаним мобільним телефоном ОСОБА_5
Реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на відкрите викрадення чужого майна, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, який в цей час знаходився з ним поруч та, діючи повторно, підтримував злочинні дії ОСОБА_3 і своєю присутністю подавляв волю потерпілої до вчинення опору, діючи з корисливих мотивів, підійшов до ОСОБА_5 та відкрито вирвав з правої руки останньої мобільний телефон марки ny Ericsson W200A»(імей НОМЕР_1), вартістю 700 гривень, у середині якого знаходився стартовий пакет оператора мобільного зв'язку «Діджус»вартістю 45 гривень, на рахунку якого знаходились гроші у сумі 10 гривень. Після чого, ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_4, з метою подолання волі потерпілої до вчинення опору, наніс удар кулаком руки в область брюшної порожнини ОСОБА_5, завдавши при цьому їй фізичного болю. Внаслідок заподіяного удару ОСОБА_5 опинилась на східцях вагону електропотягу. Намагаючись утриматись на ногах, вона схопила ОСОБА_3 за верхній одяг. З метою доведення злочинного наміру до кінця, ОСОБА_3 за допомогою фізичної сили рук штовхнув ОСОБА_5, яка не втримавшись на ногах, упала на підлогу тамбура вагону вищевказаного електропотягу. Після чого, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з відкрито викраденим вищевказаним мобільним телефоном з місця вчинення злочину зникли та розпорядились ним на власний розсуд, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 755 грн.
Допитані у судовому засіданні підсудні свою вину у скоєному злочині визнали повністю, підтвердили викладені обставини вчинення злочину. Підсудні окрім визнання своєї вини у скоєному злочині, повністю визнали кваліфікацію своїх дій, докази, на які посилався орган досудового слідства, пояснили, що показання під час судового слідства вони давали добровільно, без будь-якого примусу. В скоєному підсудні щиро розкаялись, просили суворо не карати.
Так, підсудний ОСОБА_3 підтвердив, що 04.03.2008 року ввечері він разом з ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на зупиночній платформі ст. Буча, що у Київській області, звернули увагу на раніше не знайому їм ОСОБА_5, яка у той час переходила з тамбуру одного вагону до тамбуру іншого вагону електропотягу зі сполученням «Тетерів -Святошин», тримаючи у руці мобільний телефон марки Ericsson». Побачивши її, вони вирішили заволодіти вказаним мобільним телефоном ОСОБА_5 Після цього, він підійшов до ОСОБА_5 та вирвав з правої руки останньої мобільний телефон марки Ericsson»і наніс їй удар кулаком руки в область брюшної порожнини. Однак, потерпіла схопила ОСОБА_3 за верхній одяг у зв'язку із чим він штовхнув ОСОБА_5, яка упала на підлогу тамбура вагону вищевказаного електропотягу. Після чого, він та ОСОБА_4 з викраденим мобільним телефоном з місця вчинення злочину втекли.
Будучи допитаним у судовому засіданні, підсудний ОСОБА_4 також пояснив, що 04.03.2008 року ввечері він разом з ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на зупиночній платформі ст. Буча, що у Київській області, звернули увагу на раніше не знайому їм ОСОБА_5, яка у той час переходила з тамбуру одного вагону до тамбуру іншого вагону електропотягу зі сполученням «Тетерів -Святошин», тримаючи у руці мобільний телефон марки Ericsson». Побачивши її, вони вирішили заволодіти вказаним мобільним телефоном ОСОБА_5 Після цього, у його присутності, ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_5 та вирвав з правої руки останньої мобільний телефон марки y Ericsson»і наніс їй удар кулаком руки в область брюшної порожнини. Однак, потерпіла схопила ОСОБА_3 за верхній одяг, у зв'язку із чим останній штовхнув ОСОБА_5, яка упала на підлогу тамбура вагону вищевказаного електропотягу. Після чого, він та ОСОБА_3 з викраденим мобільним телефоном з місця вчинення злочину втекли.
У зв'язку із повним визнанням підсудними своєї вини в скоєному злочині, визнання ними кваліфікації їх дій та доказів, на які посилався орган досудового слідства, дослідження зібраних по справі доказів за згодою учасників процесу було обмежене допитом підсудних, показання яких відповідають фактичним обставинам справи і ними не оспорюються, та дослідженням матеріалів справи, що їх характеризують.
Органом досудового слідства дії підсудного ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із насильством, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілої, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Дії ж підсудного ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із насильством, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілої, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Враховуючи вимоги ст. 275 КПК України, суд вважає таку кваліфікацію правильною.
Обираючи міру покарання, суд враховує, що підсудні скоїли тяжкий злочин.
Обставиною, яка пом'якшує відповідальність підсудного ОСОБА_3 суд визнає його щире каяття в скоєнні злочину.
Обставиною, яка обтяжує відповідальність підсудного ОСОБА_3 суд визнає вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Обставиною, яка пом'якшує відповідальність підсудного ОСОБА_4 суд визнає його щире каяття в скоєнні злочину.
Обставинами, які обтяжують відповідальність підсудного ОСОБА_4 суд визнає вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.
За місцем проживання підсудний ОСОБА_3 характеризується посередньо, не працює, не одружений, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра, раніше притягався до кримінальної відповідальності, не судимий.
За місцем проживання підсудний ОСОБА_4 характеризується посередньо та за місцем своєї останньої роботи -позитивно, одружений, на утриманні має малолітню дитину та матір, яка потребує стороннього догляду, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра, судимий.
За даних умов, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи підсудних та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, думку учасників процесу, суд вважає, що виправлення підсудних не можливе без ізоляції їх від суспільства, а тому необхідно призначити підсудним покарання у виді позбавлення волі.
Суд вважає, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України дана міра покарання є достатньою для виправлення підсудних та попередження нових злочинів.
Речовими доказами суд вважає за необхідне розпорядитись у відповідності до вимог ст.81 КПК України. Судових витрат у справі не має, цивільний позов не заявлений.
Керуючись статтями 323, 324 КПК України, суд, -
з а с у д и в :
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання по цій статті у виді 4 (чотирьох) років 2 (двох) місяців 11 (одинадцяти) днів позбавлення волі.
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання по цій статті у виді 4 (чотирьох) років 2 (двох) місяців 11 (одинадцяти) днів позбавлення волі.
Речові докази: мобільний телефон марки ny Ericsson W200A»та сім-карту оператора мобільного зв'язку «Діджус» -залишити у потерпілої ОСОБА_5
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши їх з-під варти в залі суду.
Термін відбування покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рахувати з моменту їх затримання, тобто з 25.03.2008 року.
На вирок до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд може бути подано апеляцію протягом 15 діб із моменту проголошення вироку.
Суддя: О. П. Сингаївський