Справа № 2-1047/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого -судді Завальнюк О.О.

при секретарі -Ноздріній Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до селянсько-фермерського господарства «ОСОБА_9», селянсько-фермерського господарства «Лік», третя особа: ОСОБА_2, ОСОБА_3- про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 18 липня 2010 року о 10.00 годині ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом, трактором МТЗ 80.1, д/номер НОМЕР_2, рухаючись в сторону вул..Веселої с.Дубового в напрямку автодороги Синельникове-Запорожець, у порушення вимог п.16.11. Правил дорожнього руху України, допустив зіткнення з моторолером «Viper»д/номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3. Внаслідок зіткнення з транспортним засобом -трактором МТЗ-80.1, чоловікові позивача ОСОБА_5, який був пасажиром моторолера, були завдані тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому кісток сплетення і підстави черепа та іншими пошкодженнями, які призвели до смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 року в лікарні ім..Мечнікова м.Дніпропетровська.

У відношенні водія трактору ОСОБА_2 30.07.2010 року була порушена кримінальна справа за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Вироком Синельниківського міськрайонного суду від 18.02.2011 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєні злочину за ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з випробувальним строком на 3 роки.

У добровільному порядку ОСОБА_2 не відшкодував ніяких матеріальних коштів на лікування, а в подальшому, на поховання ОСОБА_5 ОСОБА_2 сплатив лише 3000 грн. на покупку запчастин для моторолера.

На лікування чоловіка у зв»язку з його знаходженням у лікарні ім..Мечнікова у м.Дніпропетровськ, позивач купувала медикаменти на суму 797,81 грн. На поховання чоловіка було витрачено 2 138,66 грн. із яких: вартість труни, подушки, тюлі, покривала, 5 вінків , таблички з надписом складає 1 450 грн., продуктів на поминки 89,68 грн. та інших продуктів харчування на загальну суму 598,98 грн.

Позивач зазначила, що їй як дружині загиблого також завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 50 000 грн. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких зазнала позивач у зв»язку з втратою чоловіка та батька дітей з яким вона прожила 23 роки. У зв»язку з загибеллю чоловіка, позивач залишилася без годувальника, оскільки ніде не працює . Наявність моральної шкоди пояснюється тривалими фізичними стражданнями, які позивач перенесла та продовжує відчувати внаслідок смерті чоловіка.

Просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 2 936 грн. та моральну шкоду в розмірі 50000 грн. завдану загибеллю чоловіка в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

В судовому засіданні позивач змінила позовні вимоги, збільшила суму матеріальної шкоди на суму 3 740 грн. за установку гранітного пам»ятника на могилі чоловіка, що підтверджує накладною від 28.02.2012 року. Просить стягнути завдану матеріальну та моральну шкоду з селянсько-фермерського господарства «ОСОБА_9»та СФГ «Лік», яких у процесі розгляду справи, було визнано відповідачами по справі за її позовом. Всього просить стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в сумі 6676,47 грн. та моральну шкоду в сумі 50 000 грн.,в іншій частині, дала суду пояснення аналогічно обставинам викладеним вище.

Довірена особа позивача, адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити, дав суду пояснення аналогічно обставинам справи викладеним в позовні заяві.

Представник відповідача СФГ «ОСОБА_9»ОСОБА_10 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення, які підтримав та пояснив, що вимога про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди була пред»явлена до селянсько-фермерського господарства «ОСОБА_9»необґрунтовано, на тій підставі, що СФГ «ОСОБА_9»є власником транспортного засобу- трактора МТЗ-80.1, державний реєстраційний № НОМЕР_2, яке є джерелом підвищеної небезпеки, однак на момент заподіяння шкоди внаслідок ДТП трактором МТЗ-80.1 транспортним засобом володів СФГ «Лік»на підставі договору оренди. До того ж, зазначив представник СФГ «ОСОБА_9»відповідно до ст.1172 ЦК України, юридична особа має відшкодовувати шкоду, заподіяну її працівником під час виконання ним своїх трудових обов»язків. ОСОБА_2 вину якого було визнано судом, перебував в момент ДТП у трудових відносинах з СФГ «Лік», що підтверджено копіями наказів про прийняття на роботу та про звільнення. Таким чином, СФГ «ОСОБА_9»не має жодних зобов»язань щодо відшкодування шкоди ОСОБА_1

Представник відповідача СФГ «Лік»Лисенко М.Г. в судовому засіданні позовні вимоги також не визнав, надав суду письмові заперечення, які підтримав та пояснив суду, що ДТП сприяла груба необережність потерпілого ОСОБА_5, на якому у порушення п.2.3 Правил дорожнього руху був відсутній захисний шолом, що стало причиною травми голови. Таким чином, зазначив Лисенко М.Г., наслідки ДТП пов»язані з грубою необережністю, яка полягала у нехтуванні вимог Правил дорожнього руху, щодо невикористання мотошолому. За вироком у кримінальній справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за ст.286 ч.2 КК України, що є підставою для відшкодування заподіяної шкоди з урахуванням вини кожного заподіювача, що відповідає вимогам ст. 1188 ЦК України. Крім цього, згідно з ч.1 ст.1190 ЦК України особи спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Вина ОСОБА_3 була встановлена вироком суду, тому відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди повинно бути покладено на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках. Стосовно відшкодування моральної шкоди, позивач не зазначила з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджує. Розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини потерпілого. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення вимог ОСОБА_1, пояснив, що у скоєнні ДТП вважає винним і водія мотоцикла ОСОБА_3, який міг уникнути зіткнення з трактором якби рухався з меншою швидкістю. В результаті ДТП загинув пасажир мотоцикла ОСОБА_5, який був без мотошолому. Позивачці ОСОБА_1 він дав 3000 грн. на ремонт моторолера, за медикаменти та на поховання чоловіка грошей не давав, оскільки більше не мав, бо не працює, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а після того, що сталося, він сам втратив ногу і мав великі витрати.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засіданні не з»явився, хоча про дату слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідачів, третю особу ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається із копії свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_3, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 24 вересня 1988 року (а.с.3).

Факт смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 року підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_4, виданого 26 липня 2010 року виконкомом Новогнідської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (а.с.8).

Згідно довідки про причину смерті (до форми № 106/0 № 1375 для поховання), виданої 24.07.2010 року лікарем відділу судово-медичної експертизи трупів ОСОБА_4, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року в результаті відкритої черепно-мозкової травми (.с.7).

Вироком Синельниківського міськрайонного суду від 18 лютого 2011 року визнано винними та засуджено за ч.2 ст.286 КК України ОСОБА_2 до 4-х років позбавлення волі із застосуванням ст.ст 75,76 КК України, з випробувальним строком 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки, ОСОБА_3 до 3-х років позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75,76 КК України 1 рік випробувального строку, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік (а.с.4-6).

Згідно квитанцій та фіскальних чеків, які містяться на а.с.11-14 в матеріалах справи, вбачається, що позивачем ОСОБА_1 було витрачено на придбання медикаментів, продуктів харчування та речей визначених ритуальними послугами у зв»язку з похованням загиблого в результаті ДТП ОСОБА_5, всього на суму 2 936,47 грн. Згідно накладної від 28 лютого 2012 року, ОСОБА_1 сплатила 2850 грн. за виготовлення та 890 грн. за установку гранітного пам»ятника для ОСОБА_5, а всього 3 740 грн. (а.с.66).

Право на керування транспортним засобом трактором МТЗ-8-.1 державний реєстраційний № НОМЕР_2 на ім.»я ОСОБА_2 підтверджується копією посвідчення тракториста-машиніста, серії НОМЕР_5, яке міститься в матеріалах цивільної справи.

Як вбачається із копії виписки з наказу №01 від 01.04.2010 року селянського (фермерського) господарства «Лік», ОСОБА_2, прийнято на постійну роботу з 01 квітня 2010 року на посаду тракториста, з випробувальним терміном 1 місяць, з оплатою згідно штатного розкладу. (а.с.73).

За наказом № 03 від 16.03.2011 року СФГ «Лік»ОСОБА_2, тракториста, звільнено з 16 березня 2011 року за власним бажанням (ст.38 КЗпП України). (а.с.74).

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 , ч.2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичною або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності до вимог ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов»язків.

Згідно з договором оренди транспортних засобів від 05 січня 2007 року, укладеного між орендодавцем СФГ «ОСОБА_9»в особі директора господарства ОСОБА_9 та орендарем СФГ «Лік»в особі голови Лисенко Миколи Григоровича, орендодавець передав орендарю транспортний засіб трактор марки МТЗ-80 реєстраційний номер НОМЕР_2 у кількості 1(один) шт. для виконання сільськогосподарських та транспортних робіт. Трактор передано в справному технічному стані. (а.с.75).

Згідно облікового листа праці та виконаних робіт від 10.07.2010 року, виписаного СФГ «Лік», тракторист ОСОБА_2 18.07.2010 року на тракторі МТЗ-80 проводив роботи по культивації д/з.

Із матеріалів кримінальної справи №1-69/11 по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України, досліджених в судовому засіданні вбачається, що винними в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18 липня 2010 року приблизно о 10.00 годині на автодорозі Синельникове-Запорожець у напрямку м.Синельникове поблизу с.Суха Калина, в результаті якої загинув пасажир моторолера «Viper»д/номер НОМЕР_1 ОСОБА_5, за вироком суду, визнано ОСОБА_2, який на той час працював трактористом СФГ «Лік»на орендованому у СФГ «ОСОБА_9»транспортному засобі, тракторі марки МТЗ-80. та водія моторолера «Viper»д/номер НОМЕР_1 ОСОБА_3.

Частинами 1,2 статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов»язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч.2 ст.1188 ЦК України, якщо в наслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов»язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

З цього слідує, що в разі, якщо потерпілим в результаті взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки є третя особа -не володілець: пішохід або ж пасажир, відповідальність перед ним несуть всі володільці небезпечних об»єктів, солідарно, незалежно від їхньої вини.

Згідно до роз»яснень Постанови ПВС України від 27.03.1992 року № 6, «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повторного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.). При розгляді справ про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв»язку з виконанням трудових (службових) обов»язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи інших умовах вона була працівником цієї організації.

Згідно з п.1.3. статті 1 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», потерпілими особами є юридичні та фізичні особи, життю, здоров»ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Згідно з п.1.6 власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах. Дані посилання свідчать про те, що відповідачем по справі могла би бути страхова компанія (страховик), однак даних про те, що орендований транспортний засіб -трактор МТЗ-80 під керуванням ОСОБА_2 був застрахований, відповідачами не надано.

У відповідності до положень статті 27 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», право на отримання відшкодування за шкоду, пов»язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходяться на утриманні потерпілого та особи, які взяли на себе витрати з поховання.

Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не має права на відшкодування шкоди, пов»язаної із смертю потерпілого, як інший член сім»ї, який знаходився на утримання потерпілого, що передбачено ст.27 цього Закону, оскільки ОСОБА_1 хоча і посилається на те, що не працювала як до ДТП, так і після неї, однак документів підтверджуючих даний факт суду не надала, тому вважається такою, що не знаходилася на утриманні потерпілого в результаті ДТП. Крім того, страхове відшкодування виплачується, якщо смерть потерпілого в результаті дорожньо-транспортної пригоди настала протягом року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком такої дорожньо-транспортної пригоди. Після смерті 18 липня 2010 року ОСОБА_5, протягом року позивач не зверталася за виплатою страхового відшкодування.

З огляду на вищезазначене, суд правомірно встановив належних відповідачів по справі за позовом ОСОБА_1. Посилання представника відповідача СФГ «Лік»на положення ст.1193 ЦК України, щодо невизнання ним позову, а саме, що груба необережність потерпілого пасажира ОСОБА_5 сприяла виникненню шкоди, бо на ньому був відсутній мотошолом вважається помилково. Також невірними є посилання СФГ «Лік» на вимоги ст.1188 ЦК України щодо солідарної відповідальності внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам і стягнення шкоди з водіїв- 3-х осіб по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в межах позовних вимог.

З огляду на викладене вище, та у відповідності до положень ст.544, ст.1188 ЦК України, відповідач по справі СФГ «Лік»не втрачає права, як особа, яка виконує солідарний обов»язок, на звернення зі зворотною вимогою у порядку регресу, щодо стягнення, до винної чи винних осіб.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами по справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Судом приймаються до уваги заперечення відповідача СФГ «ОСОБА_9»щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди з СФГ «ОСОБА_9», оскільки в судовому засіданні доведено та матеріалами справи підтверджується, що на момент вчинення ДТП 18 липня 2010 року джерелом підвищеної небезпеки - трактором МТЗ-80.1, держномер 17448 АА володів на відповідній правовій підставі, договору оренди - селянсько-фермерське господарство «Лік».

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В судовому засіданні встановлений розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, який становить 6 676,47 грн. та підстави стягнення її з СФГ «Лік». Таким чином, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, то їх розмір суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються, стан фізичних та душевних страждань ОСОБА_1 завданих загибиллю чоловіка ОСОБА_5, втрату батька дітей. Суд враховує і тяжкість вимушених змін у її життєвих, сімейних стосунках, ступінь зниження матеріального стану родини ОСОБА_5, час та зусилля, необхідні для відновлення душевного болю вдові ОСОБА_1

З урахуванням всіх вищезазначених обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити повністю в розмірі 50 000 грн.

Ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем повністю доведені обставини, які підтверджують завдані йому матеріальні збитки у зв'язку з ДТП, тож вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до вимог ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача. на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З огляду на це, суд згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір», який чинний з 01.11.2011 року, стягує з відповідача, яким визнано СФГ «Лік», на користь держави судовий збір за вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, в сумі 214 грн. 60 коп., за вимоги про стягнення моральної шкоди 3 219 грн., всього 3 433 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23,1166,1167,1172,1187,1188 ЦК України, ПВСУ №6 від 27 березня 1992 року, ст.ст.10,11,60,88 212-215 ЦПК України , суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з селянсько-фермерського господарства «Лік», юридична адреса місця розташування: Дніпропетровська область, Синельниківський район, с.Новогніде, вул.. Центральна, 12, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, грошові кошти в рахунок завданої матеріальної шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 6 676 (шість тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 47 коп. та моральну шкоду в розмірі 50 000 (п»ятдесят тисяч) грн.. 00 коп.

Стягнути з СФГ «Лік» судовий збір за вимогу про відшкодування матеріальної шкоди - 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп., за вимогу про відшкодування моральної шкоди -3 219 (три тисячі двісті дев»ятнадцять) грн.. 00 коп., а всього 3 433 (три тисячі чотириста тридцять три) грн. 60 коп., на користь держави в особі: Управління Державного Казначейства Служби України у м.Синельниковому

Дніпропетровської області, Банк отримувача - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ, МФО 805012, код ЗКПО отримувача коштів - 37916468, КБКД -22030001. Судовий збір (Державна судова адміністрація України) р/р 31213206700034, код ЄДРПО Синельниківського міськрайсуду 26509592.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди з СФГ «ОСОБА_9»- відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. О. Завальнюк