АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/1737/2012
Головуючий по 1-й інстанції Тімошенко Н.В.
Суддя-доповідач: Карпушин Г. Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Карпушина Г.Л.,
Суддів: Винниченко Ю.М., Абрамова П.С.,
при секретарі: Колеснік Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 березня 2012 року
по справі за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 березня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради про визнання права власності на спадкове майно відмовлено.
З рішенням суду не погодилась ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу.
Прохає рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в повному обсязі. Апелянт вважає, що місцевий суд не в повному обсязі з'ясував фактичні обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Судове засідання проводилося за участі апелянта та її представника, третіх осіб та їх представника, за відсутності відповідача, який був належним чином та завчасно повідомлений про дату та місце слухання справи, але подав до суду заяву з проханням справу слухати у відсутність їх представника.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.
Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради про визнання права власності на спадкове майно, місцевий суд виходив з того, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повторно звернулися до суду з аналогічним позовом до того ж відповідача виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтава ради, нових доказів суду не надали, спірний будинок на даний час не введений в експлуатацію, має самочинні прибудови, свої вимоги нормативно не обґрунтували та не зазначили належних підстав.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим судом рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26 березня 2010 року, яке набрало чинності 06.04.2010 року, у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Октябрського райвиконкому у м. Полтаві про визнання права власності на спадкове майно та об'єкти самочинного відмовлено за безпідставністю. Місцевим судом досліджено і було встановлено, що предметом розгляду даної справи було аналогічне спадкове майно, спір розглядався між тими ж сторонами.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавцем було здійснено самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва. Право власності на даний об'єкт не набувається.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, спірний будинок на момент купівлі його ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був дуже старий, тому був зруйнований та на його місці побудований новий будинок. Рішенням виконкому Октябрської районної ради депутатів трудящих від 20.06.1961 р. дозволено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 побудувати новий одноквартирний житловий будинок замість старого. Зобов'язано ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 виготовити техдокументацію на будівництво нового будинку, після закінчення будівництва нового будинку старий будинок розібрати, а новий зареєструвати в бюро технічної інвентаризації. Побудувавши новий одноквартирний будинок, в подальшому вказані особи та їх спадкоємці вже без отримання відповідних дозволів, будували ще добудови до будинку та господарчі будівлі, які в установленому порядку в експлуатацію не здавали, таким чином не набувши на них право власності в установленому порядку.
Посилання апелянта на те, що в першому випадку предметом спору було самочинне будівництво, а в даному спорі конкретне спадкове майно, яке зареєстровано БТІ ПП «Інвентаризатор»в державному реєстрі нерухомого майна, частково спростовується матеріалами справи. Відповідно до технічного паспорта на спірне домоволодіння(а.с.52-55), частина майна, з приводу якого виник спір, побудовано самовільно та не введено в експлуатацію.
Місцевий суд при вирішенні справи на підставі наявних матеріалів та доказів, прийшов до правильного висновку, що у спадкоємців не виникло право на спадкування частини спірного домоволодіння, яка побудована самочинно, оскільки вона не була введена в експлуатацію спадкодавцями.
В той же час, висновки місцевого суду, що підставою для відмови у позові є лише факт повторного звернення позивачів з аналогічними позовними вимогами, є неповними, оскільки судом не звернено уваги, що як підстави для визнання за позивачами права власності на спадкове майно, останні зазначали, що дане майно належало померлому ОСОБА_8, в подальшому було прийнято ОСОБА_7, спадкоємцями якого вони є.
З матеріалів справи вбачається, що дійсно померлий в 1995 році ОСОБА_8 є власником 1/3 частини домоволодіння по АДРЕСА_1. В той же час в матеріалах справи відсутні наступні дані підтверджені належними доказами: де та з ким проживав ОСОБА_8 на момент смерті, чи складався останнім заповіт, хто входив до складу спадкоємців ОСОБА_8 та чи вживалися ними дії до прийняття спадщини чи відмови від неї, хто із співвласників та який період часу користується часткою останнього, в яких родинних відносинах та на підставі яких документів підтверджується родинні відносини позивачів та ОСОБА_8, яким чином та на підставі яких документів позивачами визначено перелік майна, який начебто вони мають право успадкувати після померлого ОСОБА_7, який був спадкоємцем ОСОБА_8 і т.д.
Відсутність вказаних обставин, як підстав для обґрунтування позивачами своїх вимог та не надання останніми доказів, якими вони підтверджували, на думку колегії суддів, також є окремою підставою для відмови останнім у задоволені позову, у зв'язку з безпідставністю, необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.
Викладені в апеляційній скарзі доводи, які співпадають з доводами позовної заяви, не заслуговують на увагу, є безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 березня 2012 року. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому задоволенню вона не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 308 ,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 березня 2012 року - відхилити .
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 березня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : Г.Л. Карпушин
Судді: Ю.М. Винниченко П.С. Абрамов
Копія