АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/1690/562/2012
Головуючий по 1-й інстанції ШЕЛУДЯКОВ
Суддя-доповідач: Кисіль А. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2012 року м.Полтава
2012 року червня місяця 19 дня. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого-судді Кисіля А.М.
суддів: Куліша В.М., Довгаль С.А..
прокурора Горобець О.М.
адвоката ОСОБА_2
розглянувши, у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляцією прокурора Полтавського району на постанову Полтавського районного суду від 12 квітня 2012 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
Цією постановою задоволено заяву про застосування п. а ст. 3 Закону України «Про амнiстiю у 2011 роцi» вiд 8 липня 2011 року відносно:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, та звільнено його від подальшого відбування покарання за вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька вiд 2 березня 2009 року за ч. 2 ст. 383 КК України у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна.
Підставою до звільнення засудженого від відбування покарання та застосування Закону України « Про амністію в 2011 році» місцевий суд вказав на те, що особа не є злісним порушником режиму відбування покарання, відбув більше половини строку призначеного покарання , а тому може бути звільнений .
З такими доводами суду не погодився прокурор, який приймав участь по справі у суді першої інстанції і в апеляції вказує, що до ОСОБА_3 протягом останнього року тричі застосовувалися міри дисциплінарного стягнення за зберігання заборонених предметів, які в установленому порядку не зняті та не погашені, а саме 29.06., 15.07 та 18.07.2011 року йому були оголошені догани, відповідно до п.3 ст.134 КВК України, тобто у десятиденний строк з моменту виявлення проступку.
Відповідно до додатку №9 до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарання, затверджених наказом УДДУ ПВП від 5 грудня 2003 року №275, до предметів, виробів і речовин, зберігання яких засудженим заборонено віднесені і лікарські засоби, предмети медичного призначення, будь-які радіоелектронні засоби, призначені для передачі чи приймання радіосигналів (мобільні телефони).
Він 29 червня 2011 року незаконно зберігав продукти харчування та медикаменти: цитрамон, анальгін, фервекс, кальцемін, витрум, нафтізін, но-шпа, хілак-форте, сульфацин; 12.07.2012 року зарядний пристрій до мобільного телефону та сам мобільний телефон; 18.07.2011 року - мобільний телефон. Суд не взяв до уваги вимоги викладені у п.є ст.7 Закону України про амністію, що цей закон не застосовується до осіб, які злісно порушують режим відбування призначеного покарання, не дочекався висновку прокурорської перевірки щодо правильності накладення стягнень на винного, можливої фальсифікації матеріалів справи, звільняючи особу від відбування не зазначив від якого саме, а тому на думку прокурора за таких мотивів постанова суду є незаконна та підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю доповідача, виступ прокурора про підтримання апеляції, заперечення на це адвоката ОСОБА_2 у судових дебатах, який просив залишити постанову суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені у ній, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких мотивів.
За вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька вiд 2 березня 2009 року строк покарання ОСОБА_3 обчислюється з 9 жовтня 2008 року. До Божківської виправної колонії той прибув 20 квiтня 2011 року. Санкцiя ч.2 ст.383 КК України, за якою засуджено ОСОБА_3, передбачає покарання у видi позбавлення волi на строк вiд двох до п' яти років позбавлення волi. На момент набрання чинності Закону України «Про амнiстiю у 2011 роцi» вiд 8 липня 2011 року, тобто на 28 липня 2011 року, ОСОБА_3 вiдбув бiльше половини призначеного судом строку покарання.
Посилання в апеляції прокурора на те, що особа порушувала режим утримання у місцях позбавлення волі і є злісним порушником дисципліни, за що тричі йому оголошувалися догани, не була належним чином перевірена як прокурором так і місцевим судом і не дана оцінка певним фактам, які б спростували чи підтвердили зазначені порушення режиму відбування покарання.
Згiдно ст.133 КВК України злiсним порушником установленого порядку вiдбування покарання є засуджений, який не виконує законних вимог адмiнiстрацiї, необгрунтовано вiдмовляється вiд працi (не менш як три рази протягом року); припинив роботу з метою вирiшення трудових та iнших конфлiктiв; вживає спиртнi напої, наркотичнi засоби, психотропнi речовини або їx аналоги чи iншi одурманюючi засоби; виготовляє, зберiгає, купує, розповсюджує забороненi предмети; бере участь у настiльних та iнших irpax з метою здобуття матеріальної чи iншої вигоди; вчинив дрiбне хуліганство; систематично ухиляється від лікування захворювання, що становить небезпеку для здоров'я iнших осiб, а також вчинив протягом року бiльше трьох iнших порушень режиму вiдбування покарання, за умови якщо за кожне з цих порушень за постановою начальника колонії були накладені стягнення, що достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку.
Вiдповiдно до додатку N9 до Правил внутрiшнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом УДД УПВП вiд 5 грудня 2003 року N275 до предметiв, виробiв i речовин, зберiгання яких засудженим заборонено вiднесено наркотичнi та лiкарськi засоби, предмети медичного призначення; будь-якi радiоелектроннi засоби, призначенi для передавання чи приймання радiосигналiв (мобiльнi телефони).
Із матеріалів особової справи вбачається, що 29.06.2011 року у засудженого ОСОБА_3 при огляді його речей були виявлені медичні препарати, які за повідомленням останнього вживалися ним за погодженням із лікарем установи через його захворювання.
Місцевий суд, відхиляючи доводи представника установи та прокурора в судовому засіданні про вказане вище допущене порушення режиму відбування покарання ОСОБА_3, не прийняв мір до з'ясування усіх питань, в тому числі і про те, чи особа потребувала саме такого лікування і вказаних ліків, які у нього виявлені, та яким чином це узгоджується із забороною про їх зберігання.
Не досліджено медичну документацію засудженого щодо наявності зазначених у нього захворювань та потреби у їх лікуванні. Не з'ясовано судом і порядок надання такої медичної допомоги в установі та забезпечення необхідними ліками. Факт вилучення таких медикаментів ОСОБА_3 не заперечувався. Накладене дисциплінарне стягнення не оскаржив.
Лише при з'ясуванні цих питань можливо дати оцінку наявності дотримання засудженим порядку зберігання медикаментів та дотримання режиму відбування покарання.
Крім цього, за даними, що містяться у особовій справі засудженого ч.2 (а.с.16) зазначено, що 12.07.2011 року у ОСОБА_3 вилучено в присутності інших працівників установи та засуджених мобільний телефон, чим той грубо порушив вимоги ст.107 КВК України.
Не приймаючи до уваги ці дані, місцевий суд не навів мотивів з яких він вважає, що пояснення посадових осіб ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про виявлене порушення не можна приймати до відома, зважаючи на те, що ОСОБА_3 відмовився від дачі пояснень з цього приводу. Сам факт вилучення мобільного телефону у ОСОБА_3 під час огляду підтверджено і засудженими ОСОБА_7 та ОСОБА_8, якому місцевий суд взагалі не дав ніякої оцінки.
Разом із тим, пізніше 14 липня 2011 року засуджений ОСОБА_3 дав пояснення (а.с. 37) з цього приводу і зазначив, що відносно нього була проведена провокація. Вказана заява не була перевірена належним прокурором в установленому законом порядку та не дана правова оцінка діям працівників установи.
18.07.2011 року за рапортом капітана в.с. ОСОБА_9 на території майстерні з ремонту взуття, що на території установи у засудженого ОСОБА_3 було вилучено в черговий раз мобільний телефон, що не заперечував і сам засуджений.
Приймаючи рішення по справі і, задовольняючи заяву про застосування Закону України про амністію, місцевий суд залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_3 зберігав при собі і свою сім-картку до мобільного телефону з метою подальшого користування мобільним зв'язком, що категорично заборонено, та не дано відповіді чи такі дії свідчать про намагання порушувати ним режим відбування покарання.
Разом із тим, суд залишив поза увагою думку прокурора щодо необхідності перевірки законності притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 та накладення на нього стягнення керівництвом установи і постановки останнього на профілактичний облік як злісного порушника режиму утримання, так і обґрунтованості викладених ним фактів можливої фальсифікації доказів його вини по незаконному зберіганню заборонених предметів.
Поряд з тим, у судовому засіданні апеляційного суду прокурор надав висновок про правильність та обгрунтованість застосування начальником установи дисциплінарних стягнень до ОСОБА_3 З цього приводу захисник висловив свої сумніви щодо об'єктивності та правильності такої перевірки, оскільки той самий прокурор приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції та заперечував проти застосування амністії, проводив перевірку заяви ОСОБА_3 про фальсифікацію матеріалів справи з боку певних посадових осіб виправної колонії, а тому він може бути зацікавленою особою.
У ході нового судового розгляду такі питання необхідно перевірити вище стоячому прокурору, як того вимагає Європейський суд з прав людини « СПРАВА БОЧАРОВ проти УКРАЇНИ» від 17 березня 2011 року, де визнано, що мало місце порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з неефективним розслідуванням скарг заявника на погане поводження, що на думку Європейського суду мало місце з огляду на проведення розслідування не належним працівником органу а у даному випадку помічником прокурора, який підтримав свою позицію у суді першої інстанції будучи особою, висновок якої підлягає перевірці у місцевому суді, що на думку колегії суддів є перепоною його участі в судовому засіданні і даний прокурор може необ'єктивно висловити свою думку з приводу предмету судового розгляду.
Аналiзуючи зiбранi у справi матеріали, колегія суддів вважає, що постанова суду не може залишатися у силі за такої неповноти судового слідства, а тому апеляцію прокурора слід задовольнити повністю і справу направити на новий судовий розгляд для всебічного і повного дослідження обставин справи та обґрунтованості дій працівників установи та самого засудженого щодо повного з'ясування зберігання заборонених предметів.
Керуючись ст.365,366,382 КПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
апеляцію прокурора Полтавського району задовольнити, а постанову Полтавського районного суду від 12 квітня 2012 року про застосування п. а ст. 3 Закону України «Про амнiстiю у 2011 роцi» вiд 8 липня 2011 року відносно ОСОБА_3 та його звільнення - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд у іншому його складі.
Головуючий: А. М. Кисіль
Судді: