АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/2114/2012

Головуючий по 1-й інстанції Святська О.В.

Суддя-доповідач: Корнієнко В. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Корнієнка В.І.,

Суддів: Винниченка Ю.М., Абрамова П.С.,

При секретарі: Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Державного концерну «Укроборонпром»

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного концерну «Укроборонпром», з участю третьої особи Перегудова Дмитра Олександровича, про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано незаконним наказ № 41-К від 29 лютого 2012 року, підписаний генеральним директором ДК «Укроборонпром»Перегудовим Дмитром Олексійовичем, згідно якого ОСОБА_2 звільнено з посади директора державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод»у зв'язку з невиконанням обов'язків, передбачених п. 1.2, абзацами 4 та 9 підпункту 5.3 пункту 5, укладеного з ним 10 березня 2010 року контракту, на підставі п. 8 частини першої статті 36 КЗпП України, контракт від 10 березня 2010 року розірвано та припинено з дня видання даного наказу.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод», та рішення в цій частині допущено до негайного виконання.

З рішенням суду не погодився Державний концерн «Укроборонпром»та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає рішення суду таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині визначення підстав для визнання оскаржуваного наказу незаконним та правових обставин поновлення ОСОБА_2 на посаді директора ДП «Київський автомобільний ремонтний завод».

При цьому ДК «Укроборонпром»вказує на те, що листок тимчасової непрацездатності містить велику кількість виправлень та дописок, що свідчить про недостовірність вказаної у ньому інформації. Крім того, мотивував доводи апеляційної скарги тим, що чинним законодавством не заборонено звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності з інших підстав, наприклад: за власним бажанням або у зв'язку із закінченням строкового трудового договору або із підстав, передбачених контрактом. При цьому працівникові повинні бути оплачені всі листки непрацездатності, видані за страховим випадком, який настав у період роботи. Оскільки господарським судом була порушена процедура банкрутства, ДУ «Укроборонпром»було правомірно винесено наказ від 29 лютого 2012 року про звільнення ОСОБА_2 з посади ДП «Київський автомобільний ремонтний завод»на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення, за наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, та підтверджується матеріалами справи в їх сукупності, а також не заперечується сторонами у справі, що відповідно до наказу № 116від 10 березня 2010 року ОСОБА_2 було призначено на посаду директора державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод»з дня, визначеного у контракту. Згідно контракту від 10 березня 2010 року, укладеного між Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов'язки Міністра оборони України Іващенка Валерія Володимировича та з іншого боку ОСОБА_2, позивач найнятий на посаду директора ДП «Київський автомобільний ремонтний завод»на термін з 1 серпня 2010 року по 1 серпня 2015 року.

Встановивши, що згідно постанови КМУ від 29 грудня 2010 року № 1221 утворено Державний концерн «Укроборонпром»та прийнято пропозицію щодо передачі з сфери управління міністерства оборони України в управління Концерну підприємств, включених до його складу, які зазначені у додатку до Статуту, серед яких міститься і ДП «Київський автомобільний ремонтний завод», суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ДК Укроборонпром є органом управління майном по відношенню до ДП «Київський автомобільний ремонтний завод».

Також судом встановлено, що відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 16 листопада 2011 року відкрито процедуру санації боржника -Державного підприємства «Київський автомобільний завод»та призначено ОСОБА_2 керуючим санацією ДП «Київський автомобільний ремонтний завод»як керівника даного підприємства.

29 лютого 2012 року згідно наказу № 41-К, підписаного генеральним директором ДК «Укроборонпром»Перегудовим Дмитром Олексійовичем, у зв'язку з невиконанням керівником державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод»ОСОБА_2 обов'язків, передбачених п. 1.2, абзацами 4 та 9 підпункту 5.3 пункту 5, укладеного з ним 10 березня 2010 року контракту, на підставі п. 8 частини першої статті 36 КЗпП України, ОСОБА_2 звільнено з посади директора державного підприємства «Київський автомобільний ремонтний завод», контракт від 10 березня 2010 року розірвано та припинено з дня виданого наказу.

Окрім того, судом вірно встановлено, що відповідно до листка тимчасової непрацездатності ( а.с. 6 ) ОСОБА_2 хворів з 29 лютого 2012 року по 05 березня 2012 року.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Згідно ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначено, що господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, установленого відповідно до цього Закону, має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією.

Одночасно з винесенням ухвали про санацію господарський суд своєю ухвалою призначає керуючого санацією за наявності у нього ліцензії, крім випадків, передбачених цим Законом.

З дня винесення ухвали про санацію керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого статтею 53 цього Закону; припиняються повноваження органів управління боржника -юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Керуючий санацією може бути звільнений господарським судом від виконання повноважень керуючого санацією, про що виноситься ухвала, у таких випадках: за його заявою, на підставі рішення комітету кредиторів у разі невиконання чи неналежного виконання ним своїх обов'язків.

Згідно ст. 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»керуючий санацією - керівник боржника здійснює свої повноваження згідно з цим Законом, з урахуванням обмежень, встановлених частиною тринадцятою статті 13 цього Закону. Керуючий санацією -керівник боржника виконує повноваження керуючого санацією без ліцензії і отримує заробітну плату в тому ж розмірі, в якому він її отримував до призначення керуючим санацією. За поданням комітету кредиторів або розпорядника майна керуючого санацією -керівник боржника може бути звільнений господарським судом від виконання повноважень керуючого санацією.

На підставі викладеного, встановшви, що ОСОБА_2, будучи призначеним на посаду керуючого санацією ДП «Київський автомобільний ремонтний завод»саме як керівник цього підприємства без наявності ліцензії з дати призначення його на цю посаду господарським судом м. Києва, фактично вже діє як керуючий санацією -керівник боржника, беручи до уваги норми ст. 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд дійшов вірного висновку про відсутність законодавчо визначених підстав для звільнення позивача за нормами трудового законодавства.

Окрім того, встановивши, що контракт, який згідно наказу № 41-К від 29 лютого 2012 року був розірваний з позивачем, не передбачає обов'язки керуючого санацією боржника, яким з 16 листопада 2011 року по день звільнення був позивач ОСОБА_2, вірним є висновок суду, що ДК «Укроборонпром»не мав повноважень щодо звільнення позивача як директора ДП «Київський автомобільний ремонтний завод».

При цьому суд обґрунтовано звернув увагу на те, що керуючий санацією -керівник боржника, може бути звільнений від виконання повноважень керуючого санацією за поданням комітету кредиторів або розпорядника майна господарським судом. Звільнення керівника боржника, який виконує обов'язки керуючого санацією органом управління майном Законом не передбачено, так само як не передбачено залишення на посаді керуючого санацією -керівника боржника на посаді керуючого санацією після звільнення з посади директора.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не підтверджують їх неправомірність належними доказами, оскільки судом вказано на те, що підстава позову про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування по причині винесення його у період тимчасової непрацездатності не має під собою правового підґрунтя, так як ч. 3 ст. 40 КЗпП України застосовується лише до правовідносин щодо розірвання трудового договору з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу ( ст.ст. 40, 41 КЗпП України ) і не поширюється на випадки припинення трудового договору з інших підстав, зокрема, передбачених . 8 ст. 36 КЗпП України.

Також судом встановлено, що відповідач не надав суду докази підтвердження факту порушень ним абз. 5,9 п.п. 5.3, 5 Контракту, укладеного між сторонами. Представник позивача в судовому засіданні підтвердив факт подачі фінансової звітності відповідальному працівникові ДП «Укроборонпром»на письмове повідомлення про порядок подання звітності від 12 січня 2012 року.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їх належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2012 року судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного концерну «Укроборонпром»-відхилити.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ В.І. Корнієнко

Судді: /підпис/ Ю.М. Винниченко /підпис/ П.С. Абрамов

КОПІЯ

ВІРНО: Суддя апеляційного суду

Полтавської області ________ В.І. Корнієнко

Головуючий: В. І. Корнієнко

Судді: