АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/2144/2012

Головуючий по 1-й інстанції Васильєва Л.М.

Суддя-доповідач: Лобов О. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 року м.Полтава

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів Петренка В.М., Одринської Т.В.

при секретарі Лутицькій Л.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м.Полтави від 25 квітня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради про визнання права власності на самочинне будівництво.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, просила з урахуванням змін ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на частину (квартира АДРЕСА_1, мотивуючи заявлені вимоги тим, що спірне нерухоме майно належало на праві власності її батькові, проте вона не може оформити спадщину, оскільки у будинку за життя батька здійснені самочинні добудови і перепланування.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 25 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом не врахована та обставина, що без набуття права власності на спадкове майно позивачка не має можливості звернутися у встановленму порядку до компетентного органу з вимогою про узаконення самочинних побудов.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

Відповідно до п.1ч.1ст.307 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є рідною донькою та єдиною спадкоємицею ОСОБА_3, який помер 07 листопада 2003 року. За житття батькові позивачки на праві власності належала 3/10 частини будинку (квартира АДРЕСА_1. Згідно технічного паспорту у належній батькові позивачки частині будинку самочинно збудованими або переобладнаними є такі приміщення: коридор 2-1 площею 6,5 м.кв., кімната 2-2 площею 13,6 м.кв., кімната 2-3 площею 9,1 м.кв., кухня 2-4 площею 9,8 м.кв., тобто практично вся частина будинку крім тамбуру а1 площею 3,8 м.кв.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що позивачка у встановленому порядку не зверталася до відповідача з вимогою про реєстрацію самочинних побудов, а тому відсутній спір про право. Такий висновок суду є помилковим, проте у позові відмовлено по суті правильно, отже відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно роз?яснень, викладених у пункті 6 Постанови Пленуму ВССУ №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 1218 ЦК та з урахуванням роз'яснень, наданих у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У пункті 7 постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз?яснено: якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (ч.1 ст.376 ЦК України), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання, тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

За змістом ст.376 ЦК України суд може визнати право власності на самочинне будівництво за особою, яка таке будівництво здійснила.

З матеріалів справи вбачається, що фактично позивачкою заявлена вимога про визнання за нею права власності на певне нерухоме майно у порядку спадкування після смерті її батька. Таким чином, позивачка не здійснювала самочинне будівництво, а як спадкоємець має право на визнання за нею права власності на будівельні матеріали, обладнання, тощо, які були використані в процесі цього будівництва, оскільки законом не передбачені правові підставі для визнання за спадкоємцем права власності на самочинне будівництво, здійснене спадкодавцем.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого суду є по суті правильним, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 25 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.А. Лобов

Судді Т.В. Одринська

В.М.Петренко