Справа № 2-5524/11 провадження № 22-ц/0390/508/2012 Головуючий у 1 інстанції:Олексюк А.В.

Категорія: 19 Доповідач: Завидовська-Марчук О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді Завидовської-Марчук О Г,

суддів - Овсієнка А.А., Осіпука В.В.,

при секретарі Дуткіній Ж.П.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, про визнання кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки недійсними за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 січня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 звернулась в суд із зазначеними позовними вимогами, покликаючись на те, що кредитний договір від 26 вересня 2008 року і договір іпотеки від 29 вересня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» і ОСОБА_4 були укладені з грубим порушенням норм матеріального права, які регулюють порядок надання кредиту. З такими ж порушеннями був укладений 26 вересня 2008 року і договір поруки між нею і банком. Так, цей договір не був підписаний уповноваженою особою банку, при його укладенні не перевірялась банком платоспроможність її як поручителя і чи в змозі вона нести відповідальність за зобов'язаннями боржника по кредитному договору, тобто цей договір вчинявся без наміру створення правових наслідків.

З цих підстав, уточнивши позовні вимоги в ході розгляду справи, просила визнати недійсними ці договори.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 січня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3

В даному судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу з наведених у ній підстав просила задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, а позовні вимоги задовольнити.

Представник апеляційну скаргу заперечив і просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину, відповідно до вимог ст. 203 ЦК України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Судом першої інстанції встановлено і це відповідає фактичним обставинам справи, що ОСОБА_4 26 вересня 2008 року уклав із відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (на даний час - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», далі - Банк) кредитний договір № 6М/2008/840-МК/901, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 17000 доларів США строком до 18 вересня 2013 року, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти (а.с. 22).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між цими ж особами 29 вересня 2008 року було укладено договір іпотеки, який було посвідчено нотаріусом (а.с. 23-26).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже право особи здійснювати свої цивільні права на власний розсуд і ризик та відповідно до внутрішнього переконання закріплено на законодавчому рівні.

Використавши це право ОСОБА_4 уклав із Банком оспорювані позивачем кредитний договір та договір іпотеки, зі змісту яких вбачається, що їхні умови не встановлюють, не припиняють і не порушують жодних прав позивача, яка крім цього, не є стороною зазначених договорів.

Оскільки позивач не довела і судом не було встановлено порушення будь-яких її прав при укладенні зазначених договорів, то суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання цих договорів недійсними.

Рішення суду в цій частині вирішення позовних вимог ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Покликання в апеляційній скарзі на порушення, допущені працівниками Банку при укладенні кредитного договору та договору іпотеки не дає підстав для визнання їх недійсними з огляду на те, що сторонами договору вони не оспорюються.

Разом з тим, не можна погодитись із висновками суду про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору поруки, який було укладено на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26 вересня 2008 року між банком і ОСОБА_3, оскільки такі висновки ґрунтуються не неповно з'ясованих обставинах справи і не відповідають нормам матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання, вчинений із недотриманням письмової форми, є нікчемним.

Стаття 207 ч.2 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законами або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Звертаючись із позовом про визнання договору поруки недійсним, позивач покликалась на те, що даний договір в момент його укладення не був підписаний уповноваженою на це особою Банку. На підтвердження своїх вимог надала договір поруки підписаний від імені Банку не тою особою, що зазначена в договорі та постанову Луцького МВ УМВС № 4655 від 25.08.2011 року.

Проте суд, всупереч вимогам ст.ст. 212-214 ЦПК України цих доводів позивача належним чином не перевірив, а наданим нею доказам будь-якої правової оцінки не дав і дійшов передчасного висновку про безпідставність позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.

Як вбачається з договору поруки (а.с.7), він був укладений 26 вересня 2008 року між Банком в особі начальника відділення № 11 філії Банку ОСОБА_5, яка діяла на підставі довіреності № 9841 від 29 грудня 2005 року та ОСОБА_3

Із постанови Луцького МВ УМВС від 25.08.11 року (а.с.32) та від 08.11.11 року, пояснень ОСОБА_5 від 25.08.11 року вбачається, що ОСОБА_5 пояснювала про те, що ніякого відношення до цього договору поруки вона не має і цей договір вона не підписувала. 23 грудня 2011 року ОСОБА_5 в поясненні начальнику Луцького МВ УМВС писала, що вона особисто з ОСОБА_3 не знайома і не бачила її і цей договір поруки підписав один із її заступників, а іншу копію договору підписала вона. Про ту обставину, що копії договорів поруки підписані різними особами Банку свідчать і пояснення ОСОБА_6, які він давав 27.12.11 року дільничому інспектору Луцького МВ УМВС.

В даному судовому засіданні представник відповідача підтвердив ту обставину, що договір поруки, який є в матеріалах кредитної справи підписала начальник відділення № 11 ОСОБА_5, а договір поруки, наданий ОСОБА_3 підписаний іншою особою.

Як вбачається з матеріалів кредитної справи, дослідженої в даному судовому засіданні, довіреність № 9841 від 29 грудня 2005 року, на підставі якої ОСОБА_5 від імені Банку укладала договір поруки з ОСОБА_3, в цих матеріалах відсутня і як пояснив представник банку надати таку довіреність суду він не може, оскільки вона не збереглась.

При таких обставинах справи колегія суддів дійшла висновку, що договір поруки був укладений з порушенням вимог ст.ст. 207 ч.2 ЦК України, а тому відповідно до вимог ст. 547 ч.2 ЦК України він є нікчемним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 12 постанови № 9 від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК України тощо.

Оскільки рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору поруки.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 січня 2012 року в даній справі в частині відмови у визнанні недійсним договору поруки скасувати.

Позов ОСОБА_3 до ПАТ «КБ «Надра» про визнання договору поруки недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки, укладений 26 вересня 2008 року між ОСОБА_3 і публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра».

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили. ,

Головуючий:

Судді: