Справа №2-2466/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2011 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

Головуючого судді - Гречаної С.І.

при секретарі судового засідання Балясній І.С.

за участю: позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи приватний нотаріус ОСОБА_6 Миколаївського міського нотаріального округу, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»про визнання договору дарування недійсним, -

встановив:

У березні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 06.04.2006 року між нею та ОСОБА_3 укладено договір дарування, відповідно до якого вона подарувала останній належний їй на праві власності будинок АДРЕСА_2. Указаний договір укладався без наміру обдарувати ОСОБА_3, а з метою передачі останньою в іпотеку даного будинку, в забезпечення виконання ОСОБА_8 кредитних зобов'язань за кредитним договором. Даний будинок мав бути повернений ОСОБА_3 у її власність після погашення ОСОБА_8 боргу, однак заборгованість перед банком на цей час не погашена, за виконавчим написом нотаріуса на будинок звернено стягнення, та відкрито виконавче провадження. Посилаючись на вказане позивач просила визнати недійсним договір дарування через його фіктивність, як такий, що укладений без мети створення юридичних наслідків.

В судовому засіданні позивач та її представник з викладених в позові підстав вимоги підтримали.

Відповідач та її представник позов не визнали. ОСОБА_3 суду пояснила, що спірний договір дарування укладався з метою передачі будинку в іпотеку, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором її свекрухи ОСОБА_8. ОСОБА_1 та ОСОБА_8 є подругами. ОСОБА_8 приводиться ОСОБА_3 свекрухою. ОСОБА_8 мала на меті отримати у Банку для здійснення підприємницької діяльності кредит, однак власного майна яке можливо передати в іпотеку не мала, тому запропонувала подрузі ОСОБА_1 укласти договір дарування будинку із ОСОБА_3, оскільки Банк відмовлявся прийняти в іпотеку будинок від ОСОБА_1 в силу її похилого віку. Погодившись із таким, ОСОБА_1 за договором дарування подарувала їй квартиру, а вона в свою чергу передала Банку будинок в іпотеку. Однак ОСОБА_8 борг за кредитним договором не погасила, Банк розпочав процедуру звернення стягнення на будинок. Оскільки вона не бажає відповідати власним майном за кредитні зобов'язання свекрухи ОСОБА_8, просила суд внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності в позові відмовити.

Приватний нотаріус ОСОБА_6 Миколаївського міського нотаріального округу у судове засідання не з'явився, викликався належним чином причини неявки суду не повідомив

Ухвалою суду від 21.10.2011 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог залучено публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк».

Представник третьої особи в судовому засіданні вважала позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності.

Ухвалою суду справа розглянута у відсутність приватного нотаріуса ОСОБА_6 оскільки в матеріалах справи достатньо про права та взаємини сторін.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази, судом встановлені обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Положеннями ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила . Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами .

Відповідно до ст. ст. 717, 719 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Тобто за своєю правовою природою договір дарування є, як правило, одностороннім договором та передбачає наявність з боку обдаровуваного лише волевиявлення на прийняття дарунку.

За змістом ст. 234 ЦК України, фіктивний правочин вчиняється його учасниками без наміру виникнення, зміни або припинення цивільних прав і обов'язків, тобто "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину його учасники мають інші цілі, ніж ті, що ним передбачені. Причому справжні їх цілі можуть бути як протизаконними, так і цілком законними. Водночас фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети.

Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений (нотаріальне посвідчення, державна реєстрація).

Згідно зі ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 06 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено та нотаріально посвідчено договір дарування, відповідно до якого позивач подарувала ОСОБА_3 належний їй будинок АДРЕСА_2.

ОСОБА_1 не мала намір відчужувати нерухоме майно -житловий будинок АДРЕСА_2, а вчинила договір дарування на ім'я ОСОБА_3 лише тому, щоб ОСОБА_3 виступила майновим поручителем подруги позивача - ОСОБА_8 та в забезпечення виконання її зобов'язань за кредитним договором передала в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк», а в подальшому і АКІБ «Укрсоцбанк»житловий будинок АДРЕСА_2.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями ОСОБА_3 та свідками ОСОБА_8 і ОСОБА_9.

ОСОБА_1 з спірного житлового будинку АДРЕСА_2, не виїзжала, проживає в ньому і по цей час, сплачує за його утримання комунальні та інші послуги, іншого житла не має. У той час, ОСОБА_3 постійно проживає по АДРЕСА_1, до спірного житлового будинку не вселялася, наміру в ньому проживати, та ним володіти не мала.

Оцінивши наведені докази, суд, керуючись ст. 325 ЦК України, дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наміру створити правові наслідки у вигляді зміни власника майна, а наявність іншої цілі, на укладання договору дарування майна з метою майнового поручительства за кредитні зобов'язання особою, яка може влаштовувати Банк як потенціального іпотекодавця.

З урахуванням наведеного суд, оцінивши зібрані по справі докази вирішує про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та про наявність підстав визнання договору дарування від 06.04.2006 року недійсним, через його фіктивність, як такий, що укладений без мети створення юридичних наслідків.

Доводи відповідача та представника третьої особи про пропуск позивачем строку позовної давності не обґрунтовані, та не приймаються судом до уваги виходячи з наступного.

Так відповідно до глави 19 ЦК України, під позовною давністю слід розуміти строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися скорочену, порівняно із загальною, позовну давність. Зокрема, до вимог про розірвання договору дарування (стаття 728 ЦК України) застосовується, позовна давність в один рік.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач пред'явила вимоги про визнання договору дарування будинку недійсним, а тому при застосування позовної давності слід виходити із загальної позовної давності у три роки. За таких обставин, позивач позовну давність не пропустила, оскільки про звернення стягнення на житловий будинок дізналася на початку 2011 року, а даний позов пред'явила -24 березня 2011 року, тобто до спливу позовної давності.

У відповідності до ст.. 88 ЦПК України суд вирішує про розподіл судових витрат, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст.ст. 11, 60, 88, 212, 214-215, Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи приватний нотаріус ОСОБА_6 Миколаївського міського нотаріального округу, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»про визнання договору дарування недійсним -задовольнити.

Договір дарування будинку АДРЕСА_2, укладений 06 квітня 2006 року між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_3 з другої, і посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 485 -визнати недійсним.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 599 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя С.І. Гречана