Головуючий у 1 інстанції - Агевич К.В.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 року справа №2а/1270/714/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 р. у справі № 2а/1270/714/2012, за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов"язання вчинити дії та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

19 січня 2012 року Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі 1-й відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі 2-й відповідач), про визнання протиправною бездіяльності та стягнення податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 12749851,00 грн.

В обгрунтування позову товариство зазначило, що воно у встановленому порядку подало 1-му відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 16221252,00 грн. ДПІ проведено документальну перевірку, результати якої оформлено актом № 521/08-3/05763797 від 09.12.2011 р.. яким порушень з боку ПАТ "Луганськтепловоз" не встановлено і частково сума заявленого ПДВ в сумі 12667861,00 грн. підтверджена, а заявлену суму бюджетного відшкодування по ПДВ в розмірі 81990 грн. податковий орган підтвердить після отримання матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу постачання від органів ДПС. Також відповідачем не підтверджено суму у розмірі 3471401 грн., яка не входить до суми позову.

Позивач зазначив, що сума яка підлягає бюджетному відшкодуванню, складає 12749851,00 грн.

ДПІ не виконаний обов'язок, передбачений п. 200.12. ст.200 ПК України з надання висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету 2-му відповідачу.

Будь-яких повідомлень-рішень відносно позивача 1-м відповідачем за результатами перевірки суми задекларованого бюджетного відшкодування сумі заявленої у податковій декларації за травень 2011 року не виносилось.

ПАТ "Луганськтепловоз" просило суд визнати протиправною бездіяльність 1-го відповідача, що щодо ненадання 2-му відповідачу висновку про відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 12749851.00 грн., зобов'язати 1-го відповідача подати 2-му відповідачу висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за вересень 2011 року в сумі 12749851,00 грн., та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за вересень 2011 року в сумі 12749851,00 грн.

Постановою суду 1 інстанції позов задоволений частково.

Судом визнана протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, що втілилася у ненаданні до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ "Луганськтепловоз" податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 12 749 851,00 грн., зобов'язана Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську у п'ятиденний строк подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за вересень 2011 року в розмірі 12 749 851,00 (дванадцять мільйонів сімсот сорок дев'ять тисячвісімсот п'ятдесят одна) грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" (р/р № 260000661206 у ЛФ ПАТ "Укрексімбанк". МФО 304289, код 05763797) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за вересень 20Н року в розмірі 12 749 851.00 грн. (дванадцять мільйонів сімсот сорок дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят одна) грн.

Відповідачі вважаючи, що це судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, звернулися до суду з апеляційними скаргами, в яких просили постанову суду скасувати і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні вимог.

Представники сторін за викликом до суду не прибули.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено наступне.

Позивач зареєстрований в якості суб'єкта господарської діяльності та зареєстрований у 1-го відповідача в якості платника податку на додану вартість. (т.1.а.с.10-13).

У встановленому порядку позивач подав 1-му відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість згідно форми декларації, затвердженої Наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41 за вересень 2011 року в сумі 12749851,00 грн. з розрахунками, відповідними додатками та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (т.1.а.с.38-44,28-37).

На підставі наказу 1-го відповідача № 537 від 28.11.2011 року, уповноваженими особами податкової служби була проведена документальна невиїзна перевірка правомірності заявленої суми бюджетного відшкодування. За наслідками перевірки складено акт№ 521/08-3/05763797 від 09.12.2011 (далі -акт перевірки. т.І.а.с.76-81).

У висновках акту перевірки зазначено, що перевіркою підтверджено відображене позивачем у декларації з урахуванням уточнюючих розрахунків за вересень 2011 року бюджетне відшкодування 12667861.00 грн.

Перевіркою не підтверджено відображене ПАТ "Луганськтепловоз" у декларації за вересень 2011 року бюджетне відшкодування у розмірі 81990 грн. по причині не отримання довідок зустрічних звірок по ланцюгу постачання від органів ДПС.

В акті перевірки також зазначено, що позивач платіжними дорученнями сплатив постачальникам за товар із зазначенням у складі вартості товарів (послуг) сум ПДВ.

Відповідно до ст. 200 Податкового Кодексу України (ПК України) - сума податку. що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті. така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.7. ст. 200 ПК України - платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (що Позивачем і було зроблено). При цьому до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п. 200.12. ст. 200 ПК України - орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після тримання висновку органу державної податкової служби.

Судом встановлено та визнано сторонами, що станом на момент розгляду справи по суті кошти на рахунок позивача не надійшли, та висновок до 2-го відповідача 1-м відповідачем не направлений.

Згідно п. 200.14 ст. 200 ПК України - якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує-її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Судом встановлено та визнано сторонами, що 1-й відповідач за наслідками проведеної перевірки не приймав будь - яких рішень, передбачених ст. 200 ПК України.

ДПІ як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб передбачений законом, а саме за наслідками перевірки, або надати висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Чинним податковим законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.

Статтями 198 та 200 Податкового кодексу України регламентований порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, який платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлений від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із пунктом 198.2 статті 198 Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з 4 абз. п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися її оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Як встановлено судом на підтвердження фактичного виконання господарських операцій з контрагентами позивач надав первинні бухгалтерські документи зокрема податкові накладні (т.1 а.с. 135-250, т.2 а.с. 1-205), реєстр виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с 45-61). платіжні доручення (т.2 а.с. 206-250, т.З а.с. 1-250. т.4 а.с. 1-140) реєстр платіжних доручень (т.4 а.с. 141-143). копії вантажно-митних декларацій (т.4 а.с. 144-203). копії рахунків-фактур (т.4 а.с. 204-235), копії видаткових накладних (т.4 а.с. 236-250. т.5 а.с. 1-190), копії актів виконаних робіт (т.5 а.с. 191-250. т.6 а.с. 1-75), копії договорів з додатками (т.6 а.с. 76-251, т.7 а.с. 1-247, т.8 а.с. 1-249, т.9 а.с. 1-247. т.10 а.с. 1-209)

Зазначені документи, підписані уповноваженими особами, були досліджені під час проведення перевірок позивача.

Фактично 1-м відповідачем не оскаржуються надані позивачем первинні бухгалтерські документи, зокрема податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-здачі виконаних послуг, банківські виписки по особовому рахунку позивача та платіжні доручення, на підтвердження фактичної сплати позивачем як отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), які включені до складу податкового кредиту.

Судом досліджені первинні документи, що доводять факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, у тому числі факт сплати суми ПДВ у ціни придбаних товарів (послуг) на адресу постачальників таких товарів, які підтверджують наявність суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню.

Відповідачем не встановлено фіктивність або безтоварність даних операцій. Крім того, фактичне здійснення господарських операцій не оспорюється сторонами та повністю підтверджується матеріалами справи.

У позивача є податкові накладні, що засвідчують факт придбання платником податку товарів та платіжні доручення, які підтверджують право на отримання заявленої суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до діючого спеціального законодавства, яке регулює спірні правовідносини право господарюючого суб'єкта - платника ПДВ, на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ не є залежним від проведення або не проведення перевірок по всьому ланцюгу угод.

Доказів того, що викладені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності СДПІ суду не надано, як і не доведено безтоварність операцій, здійснених позивачем.

Межі повноважень органів казначейства встановлено Постановою КМУ №1232 від 21.12.05 р. ''Положення про Державне казначейство", а в частині відшкодування податку на додану вартість спільним Наказом Державної податкової адміністрації України та Державним казначейством України № 960/495 від 20.12.2010 року.

Згідно з Постановою КМ України № 39 від 17.01.2011 "Про затвердження порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість" відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Доводи викладені в апеляційних скаргах не спростовують висновків суду 1 інстанції.

Судом правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 р. у справі № 2а/1270/714/2012- залишити без задоволення , а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.