Справа № 2-2137/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого -судді Завальнюк О.О.

при секретарі -Ноздріній Н.В.

за участю представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця», ОСОБА_3 про включення нового власника до складу осіб, які володіють майном на праві спільної власності та визнання права власності на 1/3 частину приватизованої квартири,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла його мати ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживала за адресою:Дніпропетровська область, АДРЕСА_1. Після її смерті залишилося спадкове майно у вигляді ? частини приватизованої квартири по вищевказаному адресу, яка належала ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 10.11.1998 року Дніпропетровським державним підприємством по перевезенню вантажів та пасажирів Придніпровської залізниці. Інша ? частина приватизованої квартири належить другому чоловікові ОСОБА_4 - ОСОБА_3.

Позивач вказав, що спірну квартиру отримав його батько ОСОБА_5 працюючи машиністом Синельниківського локомотивного депо Придніпровської залізниці, але приватизувати на своє ім.»я не встиг. З 25.11.1969 року в квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: ОСОБА_5 - батько позивача, ОСОБА_4 -мати позивача та позивач - ОСОБА_2, як їх син. В зв»язку з цим позивач вважає, що він має право на одну третю частину квартири, як член сім»ї. Вартість квартири складає 15 009 грн. Вартість 1/3 її частини складає 5 003 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_5 -помер.

01.03.1986 року мати позивача зареєструвала шлюб з ОСОБА_3, який проживає в спірній квартирі до тепер.

Позивач зазначив, що проживав та був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 з 25.11.1969 року. 14.07.1998 року він був вимушений виписатися з квартири у зв»язку з виїздом до міста Нижньовартовська до Росії на заробітки з метою допомогти матеріально своїй матері, яка залишилася проживати з його дочкою - ОСОБА_6. Позивач вважає, що на момент приватизації квартири у 1998 році, він був тимчасово відсутній, іншого житла не мав. Тому у відповідності до вимог ст.71 ЖК України мав право на приватизацію 1/3 частини квартири, де проживав з дитинства.

Заяву про приватизацію квартири ОСОБА_4 подала 05 жовтня 1998 року до органу приватизації Придніпровської залізниці разом з довідкою про склад сім»ї в якій чомусь не було вказано його, як тимчасового відсутнього, що є порушенням вимог ст.71 п.2 та ст.163 Житлового кодексу України. Позивач зауважив, що питання приватизації вирішувалося поверхово, що призвело до порушення права на житло, як члена родини.

Позивач вказав, що порушено його право на приватизацію житла в якому він народився, виріс і де живе до цього часу його дочка ОСОБА_6. На час приватизації він був тимчасово відсутній, так як у зв»язку зі смертю дружини, він був змушений залишити дочку з бабусею та виїхати на заробітки за межі області, іншого житла не мав. Позивач постійно допомагав своїй родині коштами,оплачував комунальні платежі, мав гарні стосунки з сусідами. Просить винести рішення, на підставі уточнених вимог, про включення нового власника до складу осіб, які володіють майном, приватизованою квартирою АДРЕСА_1 на праві спільної власності та визнати за ним право власності на одну третю частину приватизованої квартири. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 уточненні позовні вимоги підтримала, просить їх задовольнити.

Представник відповідача Державного підприємства «Придніпровська залізниця»Кітченкова Н.М. до початку слухання справи в судовому засіданні надала суду письмову заяву, якою просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги ставить на розсуд суду. В судовому засіданні яке відбулося 29.03.2012 року Кітченкова Н.М. пояснювала, що пакет документів від позивача ОСОБА_2 щодо приватизації належної йому частини квартири АДРЕСА_1 до Управління ДП «Придніпровська залізниця»не надходив. При вирішенні питання про приватизацію квартири в 1998 році ЖЕК-2 не повідомляв ДП «Придніпровська залізниця»про те, чи тимчасово позивач ОСОБА_2 відсутній чи постійно у спірній квартирі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, але до початку слухання справи надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, вказав в заяві, що вважає ОСОБА_2 членом родини і вважає, що ОСОБА_2 помилково було пропущено, не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про включення його до складу осіб співвласників приватизованої квартири в якій ОСОБА_3 проживає і зараз та визнання за ним 1/3 частини квартири.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що проживає у квартирі №НОМЕР_1, ОСОБА_2 проживав по-сусідству з нею у квартирі АДРЕСА_1 разом з батьками, років 15 назад він виїхав на заробітки, приблизно через рік забрав дружину та дитину. Дружина ОСОБА_2 померла, а дочка проживає у квартирі, яку приватизувала ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3. Хто саме давав заяви на приватизацію їй не відомо.

Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що ОСОБА_2 виїхав до м.Нижньовартовськ, до Росії на заробітки, потім до нього поїхала дружина з донькою, а коли дружина померла, дочку ОСОБА_2 привіз до бабусі в м.Синельникове і зараз дочка ОСОБА_2 ОСОБА_4 проживає у квартирі №НОМЕР_2. Один раз на рік ОСОБА_2 приїздить до дочки. До виїзду в Росію ОСОБА_2 допомагав робити ремонт у квартирі.№НОМЕР_2.. На момент приватизації у квартирі проживали ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_3. Чи подавала ОСОБА_4 заяву щодо сина під час приватизації, їй не відомо.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, свідків, вивчивши та оцінивши у сукупності матеріали справи, повно та всебічно з»ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст.212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб згідно зі ст.1 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на таких підставах.

У судовому засіданні встановлені факти, обставини та правовідносини, які регулюються ЦК України.

Згідно до копії паспорта (перекладеного з російської мови на українську мову) громадянина Російської Федерації №67 09 973149, виданого 15.02.2010 року Відділом УФМС Росії по Ханти-Мансійському Автономному Окр.-Югре в м.Нижньовартовському, на ім.»я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, останній зареєстрований 08 грудн 2006 року за адресою: АДРЕСА_8(а.с.7).

Той факт, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про його народження, серії НОМЕР_3 (а.с.9).

Згідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу Серії НОМЕР_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 01 березня 1986 року. Прізвища після укладення шлюбу присвоєні: чоловікові - ОСОБА_3, дружині - ОСОБА_4 (а.с.16).

Факт смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_5, виданого повторно 21 липня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Синельникове Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області (а.с.8).

Факт належності квартири АДРЕСА_1 в рівних частках на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло виданого 10.11.1998 року за № 5710, згідно з розпорядженням керівника органу приватизації Дніпропетровського державного підприємства по перевезенню вантажів та пасажирів Придніпровської залізниці. Загальна площа квартири становить 45,6 кв.м., а відновна вартість на момент приватизації становить 379 грн. 85 коп. (а.с.10).

Як вбачається із повідомлення КП «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентрізації»від 15.08.2011 року за № 2566 на а.с.11, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних частинах на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 10.11.1998 року Дніпропетровським державним підприємством по перевезенню вантажів та пасажирів Придніпровської залізниці. Вартість квартири складає 15009 грн.

Згідно до копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, власниками квартири є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.13-15).

В матеріалах справи на а.с.12 міститься копія довідки від 25.07.2011 року №690 виданої СМКП «ЖЕК-1»з якої вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 25 листопада 1969 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Проживала разом з чоловіком, сином, невісткою та онукою. Чоловік- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрований з 28.08.1986 року по теперішній час за зазначеною адресою , син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за даною адресою і проживав з 25.11.1969 року по 14.07.1998 року, невістка ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрована за даною адресою і проживала з 01.04.1993 року по 14.07.1998 року, онука ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7 зареєстрована за даною адресою з 10.03.1993 року по теперішній час.

У відповідності до вимог ч.1,2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування. Державними підприємствами, організаціями. Установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім»ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов»язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Своєю письмовою заявою від 03.11.1998 року ОСОБА_4 просить керівника органу приватизації ОСОБА_14 оформити передачу в спільну сумісну власність квартиру, що вона займає разом з членами сім»ї на умовах найму згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Заява підписана повнолітніми членами сім»ї, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_3 з зазначенням копій їх паспортних даних(а.с.31-32).

Згідно до довідки про склад сім»ї наймача ізольованої квартири за адресою: АДРЕСА_7, які мають право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», зазначені: ОСОБА_4, як основний квартиронаймач, яка зареєстрована у квартирі з 25.11.1969 року та ОСОБА_3 - чоловік, який є зареєстрованим з 13.10.1992 року (а.с.33).

Згідно до розпорядження органу приватизації № 5710 від 10.11.1998 року заяву ОСОБА_4 про приватизацію квартири АДРЕСА_7, задоволено, вирішено передати квартиру в приватну спільну сумісну власність (а.с.34).

У відповідності до вимог ст.163 Житлового кодексу України, на яку посилається як на підставу своїх вимог позивач, у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім»ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу. Однак, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, поясненнями свідків, позивач ОСОБА_2 перестав бути членом сім»ї наймача, яка продовжувала проживати у квартирі АДРЕСА_1 на момент її приватизації в листопаді 1998 року, оскільки раніше, ще до приватизації квартири, в липні 1998 року змінив місце проживання, знявшись з реєстраційного обліку за цією адресою і не може вважатися відсутнім тимчасово. Письмової заяви щодо приватизації квартири від ОСОБА_2 органу приватизації не надходило.

Як зазначено в ст.71 Житлового кодексу України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім»ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Згідно з ч.2 ст.71 ЖК України, якщо наймач або члени його сім»ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а у разі спору-судом.

Як зазначила представник позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 вимушений був виїхати на заробітки до Росії, однак зі слів сусідів квартири, останній, там, за місцем роботи, і досі проживає, має сім»ю, житло, приїздить лише влітку (один раз на рік), що свідчить про проживання позивача постійно за іншою адресою.

Перелік випадків, згідно до яких за тимчасово відсутніми членами сім»ї зберігається жиле приміщення відповідно до ст.71 ЖК України - є вичерпним і не стосується ОСОБА_2, так як з квартири АДРЕСА_1, він 14.07.1998 року добровільно знявся з реєстраційного обліку.

У відповідності до вимог ч.2 ст.107 Житлового Кодексу України, у разі вибуття наймача та членів його сім»ї на постійне місце проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім»я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім»ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року п.11. також зазначається, що відповідно до ст.107 ЖК України наймач або член його сім»ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування житловим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред»явлення позову про це.

Таким чином, посилання на вимоги ст.ст.71, 163 Житлового кодексу України, на які посилається представник позивача як на підставу для задоволення вимог про включення ОСОБА_2 до складу осіб власників спільного сумісного майна, приватизованої квартири та визнання за ним права власності на одну третю частину квартири, не можуть бути застосовані до даної ситуації.

Відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог і заперечень.

Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд приходить до обгрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені, не обґрунтовані, а тому підстав для їх задоволення немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.71,107,163 Житлового кодексу України, ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст.10,11, 60, 212-215 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця», ОСОБА_3 про включення нового власника до складу осіб, які володіють майном н праві спільної сумісної власності та визнання права власності на одну третю частину приватизованої квартири- відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення- протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. О. Завальнюк