КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-728/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Співак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Приватного підприємства «Контраст»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Контраст»до Бориспільської об»єднаної Державної податкової інспекції у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об»єднаної Державної податкової інспекції у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення. Свої позовні вимоги мотивував тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та прийняте з порушенням норм чинного законодавства України. Крім того, вказав на те, що факт виконання господарських зобовязань з поставки нафтопродуктів за договором, укладеним між Приватним підприємством «Контраст» та його постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртрансзапчастина», підтверджується договором купівлі-продажу нафтопродуктів, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними, записами реєстру реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками, паспортами якості, сертифікатами відповідності, заявками на отримання нафтопродуктів, що спростовує доводи податкового органу про безтоварність та нікчемність зазначених операцій. Тому, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі висновків відповідача про нікчемність правочину, укладеного між Приватним підприємством «Контраст» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртрансзапчастина» підлягає скасуванню.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю -доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення -рішення з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство «Контраст»(місцезнаходження: 08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 1) зареєстроване виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області 06.08.2003 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 099354.

На податковому обліку ПП «Контраст» перебуває в Бориспільській обєднаній державній податковій інспекції Київської області.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 12.01.2012 року по 17.01.2012 року на виконання наказу про проведення перевірки від 11.01.2012 року № 25 та на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України службовими особами Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Контраст» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Укртрансзапчастина»їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 року, результати якої оформлено актом від 17.01.2012 року № 21/23-1/13706055.

Відповідно до Акту перевірки відповідачем встановлено, що Приватним підприємством «Контраст» порушено вимоги пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року на суму 27246,45 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2012 року № 0001172310, яким збільшено суму грошового зобовязання позивача з податку на додану вартість за основним платежем на 27246,45 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 13623,23 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено у ході перевірки, у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ «Укртрансзапчастина» укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 17.08.2011 року № 17/08/11-1, згідно умов якого ТОВ «Укртрансзапчастина»продає, а ПП «Контраст»купує нафтопродукти на умовах франко-резервуар нафтобази ПП «Контраст» по ціні встановленій затвердженим ТОВ «Укртрансзапчастина» прейскурантом цін на нафтопродукти на день продажу в кількості та асортименті відповідно до поданої заявки. Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2012 року. Договір засвідчено підписами та печатками сторін.

На підтвердження факту виконання господарських зобовязань за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 17/08/11-1 виписано: - акти виконаних робіт; видаткову накладну від 02.09.2011 року № РН-7 на загальну суму 163478,70 грн., у тому числі ПДВ 27246,45 грн.; - податкову накладну від 02.09.2011 року № 7 на загальну суму 163478,70 грн., у тому числі ПДВ 27246,45 грн.; товарно-транспортні накладні від 02.09.2011 року № 0209/1, від 02.09.2011 року № 0209/2, від 02.09.2011 року № 0209/3; рахунок-фактуру від 02.09.2011 року № № СФ-0209.

Суми податку на додану вартість за податковою накладною від 02.09.2011 року № 7 ПП «Контраст» включено до податкового кредиту відповідного періоду. Податкові накладні відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатка 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що право на включення до складу податкового кредиту сум виникає у платника податку виключно за умови придбання ним товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обовязковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.10 вказаної статті, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Розглянувши додані до позовної заяви документи, засновником та директором ТОВ «Укртрансзапчастина» (постачальника ПП «Контраст») з моменту його реєстрації є ОСОБА_2, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Разом з тим, оглянувши податкову накладну від 02.09.2011 року № 7 на загальну суму 163478,70 грн., у тому числі ПДВ 27246,45 грн. Суд першої інстанції встановив, що вказаний документ підписаний від імені ОСОБА_2, який у ході проведення допиту зазначив, що невстановлена особа на імя ОСОБА_2 запропонувала йому зареєструвати підприємство, яке б займалось реалізацією фільтрів для води. В кінці 2010 року ОСОБА_2 підписав документи, як йому повідомили, це були документи по реєстрації в Україні торговельної марки реалізації фільтрів для води. Які фактично документи він підписав, точно не знає, оскільки не має відповідної освіти. Крім того, ОСОБА_2 зазначив, що документів фінансово-господарської діяльності, первинних документів, податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт жодного разу не підписував, податкової звітності до органів державної податкової служби не подавав, довіреностей на представництво від свого імені ТОВ «Укртрансзапчастина» не видавав, коштів з рахунку у банку не знімав та нікому не передавав. Фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Укртрансзапчастина» не займався.

Згідно висновків дослідження Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області № 158 податкову звітність ОСОБА_2 ймовірно не підписував.

Зазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не керівником ТОВ «Укртрансзапчастина», а невідомими особами, а, отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій.

Отже, факт здійснення господарської операції з купівлі паливно-мастильних матеріалів не підтверджено первинними бухгалтерськими документами, які б містили відомості про здійснену господарську операцію.

Крім того, як вбачається з висновків акту перевірки ТОВ «Укртрансзапчастина» від 19.12.2011 року № 1277/23-3/32393259, згідно податкової звітності у ТОВ «Укртрансзапчастина» відсутнє майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення та інше майно, які економічно необхідні для постачання паливно-мастильних матеріалів, що свідчить про відсутність необхідних умов для виконання ТОВ «Укртрансзапчастина» взятих на себе зобовязань.

У ході проведення перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Укртрансзапчастина» вказаним підприємством не надано жодних документів по господарським відносинам з ПП «Контраст» (акт перевірки від 19.12.2011 року № 1277/23-3/32393259). ТОВ «Укртрансзапчастина» також не було відображено в додатку № 5 «розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкової декларації з податку на додану вартість операцій з поставки нафтопродуктів на користь ПП «Контраст» за вересень 2011 року.

Також, як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку податкової інспекції про порушення позивачем вимог податкового законодавства та, як наслідок, неправомірне включення до складу податкового кредиту суми ПДВ на загальну суму 27246,45 грн. стало віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ПП «Контраст»у вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів, використання яких, за висновком відповідача, не повязано з господарською діяльністю ТОВ «Укртрансзапчастина».

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності товару, придбаного у ТОВ «Укртрансзапчастина», суд першої інстанції вірно зазначив наступне.

Згідно визначення, наведеного у частині 1 статті 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до правової позиції, висвітленої Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1.Встановлення факту здійснення господарської операції; 2.Встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції. Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції. При цьому в обовязковому порядку необхідно зясувати можливу обізнаність платника податку щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; 3.Встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обовязковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; 4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5.Встановлення факту надмірної сплати ПДВ в ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

У судовому засіданні встановлено, що письмовим запитом Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області від 28.12.2011 року позивача було зобовязано надати відомості з питань фінансово-правових відносин з ТОВ «Укртрансзапчастина» за вересень 2011 року, зокрема довіреності на отримання товарів. Довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Укртрансзапчастина» на запит податкового органу надано не було.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року, з метою вирішення питання щодо дійсності господарських операцій між ПП «Контраст»та ТОВ «Укртрансзапчастина» судом було витребувано у позивача копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Укртрансзапчастина», копії документів, що підтверджують факт зберігання товару, придбаного у ТОВ «Укртрансзапчастина» та копії документів, що підтверджують факт використання у господарській діяльності товару, придбаного у ТОВ «Укртрансзапчастина» та його подальшої реалізації на користь контрагентів ПП «Контраст». Позивачем не було надано суду першої інстанції довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Укртрансзапчастина» та доказів на підтвердження факту подальшого використання у господарській діяльності товару, придбаного у ТОВ «Укртрансзапчастина».

Таким чином, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту зберігання пального, отриманого від ТОВ «Укртрансзапчастина» та його реалізації на користь контрагентів позивача. Жодних інших документів на підтвердження встановлення звязку між фактом придбання товарів у ТОВ «Укртрансзапчастина» і господарською діяльністю позивача, а також наявності господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку, ПП «Контраст» суду першої інстанції не надано.

Крім того, у наданих позивачем копіях документів щодо господарських відносин з ТОВ «Укртрансзапчастина» міститься ряд неточностей, що вказують на відсутність факту поставки нафтопродуктів. Зокрема, як вбачається зі змісту товарно-транспортних накладних від 02.09.2011 року № 0209/1, від 02.09.2011 року № 0209/2, від 02.09.2011 року № 0209/3, поставку дизпалива здійснювали водії ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Разом з тим, приймання-передача товару здійснювалася усіма водіями на підставі довіреності № 303 від 02.09.2011 року, виписаної на імя ОСОБА_5 Також, позивачем у якості доказу на підтвердження факту виконання господарського зобовязання надано заявку на купівлю нафтопродуктів від 01.09.2011 року, у якій зазначено, що отримання товару буде проводитися за довіреністю № 303 від 02.09.2011 року, тобто у заявці позивач робить посилання на документ, який виписаний на наступний день і, при цьому, зазначає його порядковий номер в журналі довіреностей. Натомість у рахунку-фактурі від 02.09.2011 року № СФ-0209 вказано, що ТОВ «Укртрансзапчастина»поставляє товар ПП «Контраст»на суму 163478,70 без замовлення, тощо.

Ураховуючи вищезазначене, сама по собі наявність у позивача податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення зазначеної у ній суми до податкового кредиту, оскільки з урахуванням обставин справи факт реального здійснення господарської операції не підтверджується.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Проаналізувавши норми чинного законодавства необхідно зазначити, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних угод або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом. Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності та обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або, що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару податок на додану вартість до державного бюджету не сплачується, покупець вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто без участі покупця податкова вигода не може бути одержана; або, що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що відповідачем встановлено порушення ПП «Контраст» вимог чинного законодавства, яке позбавляє позивача права на формування податкового кредиту. Отже ПП «Контраст» неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за вересень 2011 року на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «Укртрансзапчастина».

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Контраст»- залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 12 червня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.