ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 2-а-5005/08
категорія статобліку-65
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2008 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головко О.В.
при секретарі судового засідання Заболотній К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
позов Дніпропетровського міського управління Управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області
до громадянки Узбекистану ОСОБА_1
третя особа Орган опіки і піклування Ленінського району м. Дніпропетровська
про видворення за межі України, -
в с т а н о в и в :
04 червня 2008 року до суду надійшов позов Дніпропетровського міського управління Управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області до громадянки Узбекистану ОСОБА_1 про видворення її разом з малолітньою донькою за межі території України та допустити рішення суду до негайного виконання.
В обґрунтування позову Дніпропетровське МУ УМВС України в Дніпропетровській області зазначило, що громадянка Узбекистану ОСОБА_1 прибула в Україну 09.04.2007 року. Відповідач на території України не зареєстрована, з відповідною заявою до органів МВС не зверталася, постійного місця проживання та родичів-громадян України в Україні не має. Таким чином на думку позивача ця громадянка Узбекистану не має законних підстав для перебування на території України.
Представник відповідача позов частково визнав. Зазначив, що дійсно позивач у квітня 2007 року прибула до України з метою працевлаштування. Працювала продавцем на ринках міста. ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народилась дитина ОСОБА_2. У відповідача відсутні кошти для повернення в Узбекистан. Представник відповідача також підтвердив, що ОСОБА_1 не зверталася до відповідного органу МВС щодо реєстрації її на території України, до теперішнього часу проживає в Україні нелегально.
Представник третьої особи проти задоволення позову не заперечував. Зазначив, що відповідач має малолітню дитину, якій Держава України не може забезпечити відповідний соціальний захист, оскільки відповідач не є громадянином України, а також у зв'язку з перебуванням його на території України нелегально. Представником також зазначено, що депортація відповідача разом з малолітньою дитиною в Узбекистан є гарантією захисту прав та законних інтересів дитини, оскільки в цьому випадку Держава, громадянином якої є відповідач, забезпечить дитині та її матері відповідну соціальну допомогу.
Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи осіб, які беруть участь у справі, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 22.10.2007 громадянка Узбекистану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 прибула в Україну. ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народилась дитина ОСОБА_2, що підтверджується дублікатом медичного свідоцтва про народження НОМЕР_1. Відповідач є уродженкою Хоразм Вілояті Хазорасп Тумані Узбекистану, про що свідчить її національний паспорт НОМЕР_2, виданий Міністерством внутрішніх справ Узбекистану 15.10.2003 року.
21.05.2007 при відпрацюванні співробітниками Жовтневого РВ ДМУ УМВСУ в Дніпропетровській області відповідач була затримана для перевірки документів. Працівниками РВ встановлено, що ОСОБА_1 постійного місця проживання та родичів - громадян України на території України не має, мешкає за рахунок випадкових заробітків. Кошти на покриття витрат, пов'язаних з її перебуванням в Україні, а також родинних стосунків, які б могли стати підставою для оформлення посвідки на постійне проживання в Україні чи прийняття громадянства України - відсутні. Відносно останньої співробітниками міліції було прийнято рішення про обмеження терміну перебування в Україні до 07.06.2007 року. Проте ОСОБА_1 в установлений термін територію України не покинула, перейшла на нелегальне становище.
15.05.2008 року співробітниками Ленінського РВ ВГІРФО була знову затримана громадянка ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_2.
Судом під час судового розгляду справи також встановлено відсутність підстав щодо вирішення питання стосовно відповідача про надання їй статусу біженця відповідно до чинного законодавства.
Суд при вирішенні спору по суті позовних вимог встановив, що згідно зі ст. 3 Закону України «Про статус іноземців і осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України про імміграцію. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування. Якщо іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх паспортні документи.
Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію встановлюються постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 №1074.
Відповідно до п.19 цієї постанови іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами. Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби. Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування - для іноземців та осіб без громадянства з країн з візовим порядком в'їзду на період дії візи, але не більш як 6 місяців, для іноземців та осіб без громадянства з країн з безвізовим порядком в'їзду - на 90 днів, якщо інший термін не визначено в міжнародних угодах. Іноземці та особи без громадянства можуть звільнятися від реєстрації паспортного документа на підставі відповідного міжнародного договору України на умовах взаємності.
Пунктом 27 Правил передбачено, що продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, які не зазначені у пунктах 20 і 21 цих Правил і прибули на тривале перебування з метою навчання, працевлаштування, у приватних справах тощо, здійснюється органами внутрішніх справ у порядку, встановленому МВС. Відповідні документи оформляються на підставі письмових звернень іноземця та особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніше ніж за 3 робочих дні до закінчення дії реєстрації. У продовженні терміну може бути відмовлено у разі відсутності для цього підстав та коштів для покриття витрат, пов'язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони.
Таким чином суд доходить висновку, що відповідачем не дотримано правила перебування на території України, встановлені чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про статус іноземців і осіб без громадянства» за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Згідно з ч.2 ст.32 зазначеного Закону іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Частинами 3, 4 цієї ж статті передбачено, що іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні. Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
Під час судового розгляду справи встановлено, що 26.06.2007 керівництвом УМВС України в Дніпропетровській області було прийнято рішення про видворення громадянки Узбекистану ОСОБА_1 за межі України, проте добровільно відповідач територію України не покидає.
Частиною 5 статті 32 вищезазначеного Закону встановлено, що орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Щодо вимог позивача про звернення судового рішення до негайного виконання суд зазначає, що відповідно до норм статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд за може звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
З урахуванням сукупності викладених обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 122, 162, 256 КАС України суд, -
п о с т а н о в и в:
Позов Дніпропетровського міського управління Управління міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області задовольнити повністю.
Здійснити примусове видворення за межі України громадянки Узбекистану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки Хоразм Вілояті Хазорасп Тумані Узбекистану разом з її малолітньою дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постанову звернути до негайного виконання.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 23.05.2008 року.
Суддя Головко О.В.