ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
14.06.12 Справа № 3/5014/844/2012.
За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»ПАТ «Укртранснафта»,
м. Кременчук Полтавської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «А.О. «Мрія-Інвест»,
м. Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 29 540 грн. 15 коп.
суддя Секірський А.В.
в присутності представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1, заступник начальника юридично-договірного відділу, довіреність №133 від 19.08.2011,
від відповідача -ОСОБА_2, довіреність № 7 від 04.05.2012;
від відповідача -ОСОБА_3, довіреність № 1 від 04.05.2012
в с т а н о в и в:
Суть спору: 04.04.2012 ПАТ «Укртранснафта»в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»ПАТ «Укртранснафта»(далі -Позивач) заявлено вимогу про стягнення з ТОВ «А.О. «Мрія - Інвест»(далі -Відповідач) грошових коштів в розмірі 29 400,00 грн., 3 % річних в розмірі 140,15 грн., всього -29 540,15 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно рахунків № 02/165 від 18.11.2002 відповідача ВАТ «Укртранснафта»(правонаступником якого є позивач) в особі Лисичанського районного нафтопровідного управління філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»перерахувало на користь відповідача аванс в розмірі 29 400,00 грн. (перераховано 20.11.2002 суму 9800,00 грн., 22.11.2002 -9 800 грн., 27.11.2002 -9 800,00 грн.) за виконання робіт. Відповідач взяті на себе зобов'язання по виконанню робіт не виконав, позивачем 05.12.2011 за № 1-юр-8020 було направлено вимогу на адресу відповідача про виконання зобов'язання у семиденний строк з моменту отримання вимоги на суму 29 400 грн., яка була сплачена згідно рахунку № 02/165 від 18.11.2002. Проте відповіді від відповідача на дану вимогу не надходило, зобов'язання з виконання робіт не було виконано, у зв'язку з чим позивачем на адресу відповідача 24.01.2012 за № 1юр-697 було направлено заяву про односторонню відмову від виконання зобов'язання та негайного повернення сплачених позивачем коштів у розмірі 29 400 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові відзиви від 22.05.2012 та від 14.06.2012, в яких зазначили, що єдиним прямим підтвердженням перерахування грошових коштів є виписка з банку про рух грошових коштів на розрахунковому рахунку, а позивач не надав до позовної заяви такої виписки з обслуговуючого банку, взагалі позивач не надав договору чи інших документів, що могли б зазначити підстави перерахування грошових коштів відповідачеві.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд встановив такі фактичні обставини.
Позивачем надано наступні копії платіжних доручень: № 6282 від 20.11.2002, № 6189 від 20.11.2002 та № 6230 від 22.11.2002 на суму 9800,00 грн. кожне з зазначенням призначення платежу (мовою оригіналу) «аванс д/выполнения работ с-но сч. 02/165 от 18.11.2002 в т.ч. НДС 1633,33 грн.»(а.с.9-10).
Як вбачається з зазначених копій платіжних доручень, графи «одержано банком»та «проведено банком»не заповнені і не містять відповідної печатки банківської установи, якій доручено перерахувати кошти -АКБ «МТ-БАНК».
05.12.2011 за № 1юр-8021 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про виконання зобов'язання на суму 29 400,00 грн., яка сплачена згідно рахунку відповідача № 02/165 від 18.11.2002 у семиденний строк з моменту отримання даної вимоги (а.с.12).
24.01.2012 за № 1юр-697 позивачем на адресу відповідача направлено заяву про односторонню відмову від зобов'язання та повернення сплачених коштів, в якій позивач в односторонньому порядку відмовляється від зобов'язання та вимагає від відповідача негайно повернути кошти в сумі 29 400 грн. (а.с.13), яка була отримана відповідачем 28.01.2012, що підтверджується підписом уповноваженого представника у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.14).
25.01.2011 відповідачем на адресу позивача було направлено відповідь на вимогу, в якій зазначено, що відповідач вимогу не визнає, оскільки фактично станом на 15.12.2011 у відповідача відсутні первинні бухгалтерські документи, що могли б підтвердити перерахування від Лисичанського районного управління філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»грошових коштів в розмірі 29 400,00 грн. за виконання робіт у 2002 році, у зв'язку з чим відповідач просив надати копії документів, що могли б підтвердити перерахування грошових коштів, а саме: копії виписок з банку, податкові накладні, товарні накладні та інші документи, що могли б підтвердити взаємовідносини між сторонами з даного питання (а.с.15).
07.02.2012 за № 1юр-1163 позивачем на адресу відповідача було направлено документи, що підтверджують, на думку позивача, перерахування у листопаді 2002 року ВАТ «Укртранснафта»в особі Лисичанського РНУ грошових коштів відповідачеві в загальній сумі 29 400,00 грн., а саме: копії платіжних доручень № 6230 від 22.11.2002, № 6189 від 20.11.2002, № 6282 від 20.11.2002, та зазначено, що у разі неповернення відповідачем даної суми шляхом її перерахування на рахунок позивача протягом 7 календарних днів з моменту отримання листа, стягнення зазначених коштів буде здійснено в судовому порядку відповідно до вимог чинного законодавства України (а.с.16).
Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Приписами статті 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.
Як зазначено вище, як доказ перерахування позивачем відповідачеві за виконання робіт грошових коштів в сумі 29 400,00 грн. позивачем надано наступні копії платіжних доручень - № 6282 від 20.11.2002, № 6189 від 20.11.2002 та № 6230 від 22.11.2002 на суму 9800,00 грн. кожне з зазначенням призначення платежу (мовою оригіналу) «аванс д/выполнения работ с-но сч. 02/165 от 18.11.2002 в т.ч. НДС 1633,33 грн.»(а.с. 9-10).
Згідно п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Таким чином, платіжне доручення не є доказом отримання відповідачем грошових коштів в зазначеній сумі, а є лише документом, що підтверджує доручення банку здійснити платіж.
Крім того, як вбачається з копій зазначених платіжних доручень, наданих позивачем, графи «одержано банком»та «проведено банком»не заповнені і не містять відповідної печатки банківської установи, якій доручено перерахувати кошти - АКБ «МТ-БАНК».
З відповіді ПАТ АКБ «Індустріалбанк»Луганської філії на запит позивача №1юр-4317 від 30.05.2012 вбачається, що згідно передавального акту (балансу), затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів АКБ «МТ-Банк»10.12.2005 та положень, закріплених у Статуті ПАТ АКБ «Індустріалбанк», затвердженому загальними зборами учасників АКБ «Індустріалбанк»15.04.2011, АКБ «Індустріалбанк»є правонаступником щодо всього майна, майнових прав та обов'язків АКБ «МТ-Банк»у зв'язку з реорганізацією останнього шляхом приєднання до АКБ «Індустріалбанк».
Ухвалою від 22.05.2012 було зобов'язано АКБ «Індустріалбанк»в особі відділення № 1 Луганської філії у м. Лисичанську Луганської області надати відомості про операції між платником: ЛРНУ, ідентифікаційний код 04668427, та одержувачем: ТОВ «А.О. Мрія -Інвест», ідентифікаційний код 21774527, які були проведені за платіжними дорученнями клієнта № 6282 від 20.11.2002, № 6189 від 20.11.2002 та № 6230 від 22.11.2002 (виписка з особового рахунку за 20 та 22 листопада 2002 року).
На виконання зазначеної ухвали суду ПАТ АКБ «Індустріалбанк»Луганською філією було направлено відповідь № 876 від 06.06.2012, згідно якої зазначені в ухвалі операції між платником: ЛРНУ, ідентифікаційний код 04668427, та одержувачем: ТОВ «А.О. Мрія -Інвест», ідентифікаційний код 21774527 у листопаді 2002 року в АКБ «Індустріалбанк»не проводилися.
Також для підтвердження перерахування на розрахунковий рахунок відповідача коштів, заявлених до стягнення в даному позові, позивачем надано документ (а.с.11), що є, за словами представника позивача, витягом з внутрішньої бухгалтерської програми підприємства, тому не приймається судом як доказ перерахування грошових коштів у заявленій сумі позивачем на рахунок відповідача.
Крім того, слід зазначити, що, незважаючи на неодноразові вимоги суду, позивачем не надано було договору, чи іншого документа, який був би правовою підставою для виникнення у відповідача зобов'язання перед позивачем з виконання робіт, за яке начебто позивачем було перераховано суму 29 400,00 грн., та не дано пояснень з приводу того, які саме роботи повинні бути виконані відповідачем.
З огляду на вищевикладене, суд вважає недоведеним як факт існування зобов'язання відповідача перед позивачем з виконання робіт, та і факт перерахування грошових коштів у сумі 29 400,00 грн., тому позовні вимоги є необґрунтованими, і в їх задоволенні слід відмовити з віднесенням на позивача судових витрат у справі на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статями 43, 33, 34, 43, 44, 49, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
в и р і ш и в :
1. У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 19.06.2012.
Суддя А.В. Секірський