ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
14.06.12 р. Справа № 5006/23/71пд/2012
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Добропілля
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Водянське, Добропільський район
про визнання договору недійсним
Суддя Матюхін В.І.
Представники:
позивача: ОСОБА_3 - за дов.
відповідача: ОСОБА_4 - за дов., ОСОБА_5 - за дог. доручення.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договору про перевезення та завантаження вантажів № б/н від 01.01.2009р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 628, 638, 908 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 181, 189, 190, 306, 307, 311 Господарського кодексу України, а також на те, що:
- під час укладення договору сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, які згідно Господарського кодексу України і Закону України „Про автомобільний транспорт" мають бути передбачені у договорах перевезення, зокрема сторонами не було узгоджено предмет, ціну й строк дії договору;
- непогодження істотних умов договору тягне за собою визнання такого договору недійсним.
Відповідач позов не визнав з посиланням на те, що у позовній заяві позивач не посилається на жодну із підстав, передбачених ст.203 Цивільного кодексу України, недодержання яких в момент вчинення правочину тягне за собою визнання його недійсним. На думку відповідача позивач посилається на ті підстави, відсутність яких тягне за собою визнання договору не укладеним, а не недійсним, що не одне і те ж (поняття не укладений договір і недійсний договір не є тотожними).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:
01.01.2009р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Перевізник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) був укладений договір про перевезення та завантаження вантажів. Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2009р. (п. 5.1). Якщо за місяць до закінчення строку дії договору ні одна з сторін не повідомила про свій намір припинити договір, він вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах (п.5.2). Сторони не надали суду доказів припинення строку дії договору, тому, згідно п.5.2 строк дії договору від 01.01.2009р. був продовжений до 31.12.2010р.
Відповідно до п.3.1 вартість перевезення визначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п.3.3 оплата здійснюється не пізніше 5 днів з дня пред'явлення рахунку про оплату за перевезення, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок перевізника суми, відповідної кількості перевезеного авантажу і відстані перевезення, яке підтверджене ТТН за відповідний період.
За таких обставин і зважаючи на те, що:
Підписаний між сторонами договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування. Правова регламентація таких господарських договорів, у тому числі порядок їх укладення і істотні умови, закріплені у ст.316 Господарського кодексу України, главі 65 Цивільного кодексу України, Законі України „Про транспортну-експедиторську діяльність".
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення їх, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.
Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встановлені у статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які передбачені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на недійсність договору № б/н від 01.01.2009р. про перевезення та завантаження вантажів з підстав, передбачених 180 ГК України, у зв'язку з тим, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема не погодження специфікації до договору, в якій визначається вартість перевезення, не складалися ціни на перевезення і завантаження вантажів, які були вказані тільки в рахунках і актах виконаних робіт.
Як зазначає позивач, з посиланням на положення ст.180 Господарського кодексу, суттєвою умовою при укладенні господарського договору є вартість перевезення, яка у відповідності до п. 3.1 договору має обумовлюватись в специфікації.
Згідно вимог ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 Господарського кодексу України.
Зазначена правова норма кореспондується із ч. ч. 2, 3, 4 ст.180 Господарського кодексу України, відповідно до яких господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Недосягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору тягне за собою настання правових наслідків, передбачених п.8 ст.181 ГК України, а саме - „такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), та не є правовою підставою визнання такого договору недійсним.
З огляду на наведене господарський суд вважає позов безпідставним і таким, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст.180, 181 Господарського кодексу України" і керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В :
Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання недійсним укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договору про перевезення та завантаження вантажів № б/н від 01.01.2009р.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
Суддя Матюхін В.І.
Повний текст рішення складено 14.06.2012р.
Надруковано примірників:
1 - до справи;
1 - позивачу;
1 - відповідачу.
Вик:
Тел.381-91-18