Справа № 2-651/2011 Провадження № 22-ц/0290/1713/2012Головуючий в суді першої інстанції:Скрицький Л.П.

Категорія: 27 Доповідач: Матківська М. В.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 15 червня 2012 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів : Шемети Т.М., Медяного В.М.

При секретарі : Сніжко О.А.

За участю : позивача ОСОБА_2; відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 і їх представника -адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 4 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу, -

В с т а н о в и л а :

У грудні 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення боргу по 27 486,36 гр. із кожного відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що кожна із відповідачів заборгувала йому по 27 486,36 гр., про що написали відповідні розписки, якими зобов'язалися повернути йому зазначену суму грошових коштів.

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 4 травня 2012 року в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення боргу в сумі 54 972,72 гр. відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним й необґрунтованим через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

У судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Відповідачі та їх представник заперечили апеляційну скаргу, просять її відхилити і залишити без зміни рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, проте, не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 працювали з 1 лютого 2009 року продавцями у магазині споживчого товариства «МЛТ», головою якого являється ОСОБА_2 Спочатку він не укладав трудового договору із відповідачами, проте, як продавці вони мали доступ до матеріальних цінностей. Згодом із кожною із відповідачів було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність: із ОСОБА_3 -1.09.2009 року, із ОСОБА_4 -10.11.2009 року. За весь період роботи відповідачів у магазині на кінець звітного періоду було виявлено недостачу товару. Оскільки бухгалтерський облік та фінансова звітність велися позивачем на неналежному рівні, дійсного розміру недостачі товарно-матеріальних цінностей, що було б підтверджено належними бухгалтерськими документами, не було встановлено. Позивачем було визначено суму недостачі - 54 972,72 гр., яку поділено між відповідачами порівно: на кожну -по 27 486,36 гр. Про своє зобов'язання повернути таку суму -27 486,36 гр. написала розписку 1.11.2009 року відповідач ОСОБА_3 Відповідач ОСОБА_4 також написала розписку, у якій зазначила, що вона зобов'язана повернути ОСОБА_2 27 486,36 гр. (а. с. 5).

У зв'язку з тим, що кошти не були повернуті, на вимогу позивача ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_4 21.03.2010 року написала розписку від імені ОСОБА_3, та обидві її підписали, про взяте ОСОБА_3 зобов'язання повернути кошти в сумі 27 500 гр. до 1 травня 2010 року, що підтвердили у судовому засіданні і позивач і відповідачі.

У судовому засіданні позивач пояснив, що із суми 27 486,36 гр., яку він просить стягнути з кожного відповідача, сума 486,36 гр. є розміром недостачі товарно-матеріальних цінностей, а решта 27 000 гр. являється боргом за договором позики.

Із поданої до суду 12.05.2010 року ОСОБА_2 позовної заяви про відшкодування ОСОБА_3 і ОСОБА_4 матеріальної шкоди в сумі 54972,72 гр. та моральної шкоди 1500 гр., вбачається, що свої вимоги про стягнення такої суми позивач мотивував тим, що відповідачі, працюючи продавцями у магазині, привласнювали періодично товар, у зв'язку з чим на кінець звітного періоду при проведенні звірки була виявлена недостача. В зв'язку із цим відповідачі пообіцяли повернути йому суму недостачі до 1 січня 2010 року, надавши про це 1.11.2009 року відповідні розписки, у яких суму недостачі зазначили по 27 486,36 гр. у кожної (а. с. 23).

Розглянувши цивільну справу № 2-5/11 по даній позовній заяві ОСОБА_2, Погребищенський районний суду Вінницької області 11 серпня 2011 року постановив рішення, яким позов задовольнив частково і стягнув із кожного відповідача по 27 000 гр., як суму боргу за договором позики (а. с. 24-25).

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 20 вересня 2011 року скасовано рішення Погребищенського районного суду від 11 серпня 2011 року і ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, відмовлено (а. с. 26-28).

Даним рішенням апеляційного суду встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 працювали продавцями в магазині споживчого товариства «МЛТ», головою якого являється ОСОБА_2 За період роботи відповідачів у магазині на кінець звітного періоду було виявлено недостачу товару на суму 54 972,72. У зв'язку з цим 1.11.2009 року відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 написали розписки, в яких вони зобов'язалися повернути ОСОБА_2 ці кошти в рівних сумах: по 27 486,36 гр., кожна. Також встановлено, що 1.09.2009 року між СТ «МЛТ» і продавцем магазину ОСОБА_3 був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Такий же договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність був укладений 10.11.2009 року із продавцем магазину ОСОБА_4 (а. с. 27).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже судом встановлено, що зазначена по даній справі сума позову 54 972,72 гр. являється не сумою позики, а сумою недостачі товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

При ухваленні рішення суд, керуючись положеннями статті 214 ЦПК України, має вирішити ряд питань, у тому числі: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Колегія суддів, встановивши обставини по справі, прийшла до висновку, що із цих обставин випливають трудові правовідносини, до яких слід застосувати правові норми, визначені главою ІХ Кодексу законів про працю України «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації», яка включає у себе статті 130-138.

Стаття 130 КЗпП України покладає на працівників матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 134 КЗпП України матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з вини працівника підприємству, установі, організації, цей працівник може нести у випадку, коли між ним і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

За правилами статті 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 20 вересня 2011 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 про стягнення із ОСОБА_3 і ОСОБА_4 суми у відшкодування матеріальної шкоди, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту недостачі товару в магазині на таку суму (а. с. 26-28).

Оскільки сам позивач визначив суму позову 54 972,72 гр. як суму недостачі і це встановлено судовим рішенням по цивільній справі, що набрало законної сили, то зазначена сума не може являтися одночасно сумою позики, отже по даній справі із встановлених обставин не випливають правовідносини із договору позики, а тому не можна до них застосувати правову норму, яка регулює правовідносини позики.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом не встановлено порушення прав позивача, як позикодавця, а тому таке не порушене право не підлягає судовому захисту, що відповідно, являється підставою для відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_2

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову являється правильним, а рішення суду є законним й обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах матеріального закону та не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 61, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 4 травня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : /підпис/

Судді : /підписи/

Копія вірна :