У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

19.06.2012 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Дацківа В.В. (головуючий), Симаченко Л.І., Гошовського Г.М., з участю прокурора Машкаринця І.І., обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією помічника прокурора м. Ужгорода на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 28 травня 2012 року, якою відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кіровограда, зареєстрованого АДРЕСА_1, проживаючого АДРЕСА_2, українця, громадянина України, одруженого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що в період з 18.08.2009 року по 27.07.2010 року, перебуваючи на посаді начальника відділу збуту ДП «Батьовський КХП», тимчасово виконуючи обов'язки начальника механізованого зерносховища даного комбінату та в період з 02.09.2010 по 06.04.2011 року перебуваючи на посаді в.о. директора ДП «Батьовський КХП», зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з корисливих спонукань, діючи всупереч інтересам служби, розтратив 612064 кілограми пшеничного зерна 4-го класу, яке було поставлено для зберігання в період з 14.11.2008 по 17.11.2008 року з ТОВ «Астра Київ» на склад № 6 як державний матеріальний резерв.

Відмовляючи в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд вказав на відсутність даних про намір ОСОБА_3 перешкоджати слідству та суду, а визнання його обвинуваченим у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, саме по собі не може бути підставою для обрання найбільш суворого запобіжного заходу. Натомість встановлено, що ОСОБА_3 не має наміру ухилитися від слідства та суду, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, на утриманні у нього перебуває малолітня дитину та дружина, яка перебуває у декретній відпустці, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, від виконання процесуальних рішень не ухилявся.

На дану постанову суду прокурором подано апеляцію, в якій просить таку скасувати, а матеріали за поданням направити на новий розгляд в місцевий суд. На думку прокурора, суд не врахував, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років. Вказує, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК України і його належної поведінки.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення обвинуваченого та його захисника, які вважають апеляцію безпідставною, перевіривши матеріали за поданням, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 148, 150 КПК України при вирішені питання про застосування запобіжного заходу враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, намагання ухилятися від слідства та суду або виконання процесуальних рішень та перешкоджати встановленню істини в справі або продовжувати злочинну діяльність, а також вік особи, стан здоров'я, вид діяльності, місце проживання, сімейний і матеріальний стан та інші обставини, що її характеризують.

Розглядаючи подання слідчого, суддя дотримався вимог ст.ст. 148, 150, 155, 165-1 КПК України, дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту і дав їм належну оцінку. Судом враховано сімейний стан ОСОБА_3, тяжкість вчиненого ним злочину, а також дана оцінка можливості перешкоджати встановленню істини у справі, ухилятися від слідства і суду.

Окрім тяжкості злочину в якому обвинувачується ОСОБА_3 будь-яких інших даних, які свідчили б про наявність підстав для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, в поданні слідчого не наведено і в матеріалах справи немає. Наведені в поданні доводи про те, що обвинувачений, знаходячись на волі, може ухилятись від слідства і суду, є припущенням органу досудового слідства, які будь-якими фактичними даними не обґрунтовані.

З урахуванням даних про особу ОСОБА_3 - наявності у нього постійного місця проживання, відсутності попередніх судимостей, позитивної характеристики з місця роботи, перебування у нього на утриманні малолітньої дитини та дружини, один лише характер діяння, у вчиненні якого він обвинувачується, не може вважатися достатньою підставою для взяття його під варту.

Доводи, наведені в апеляції, не можуть бути підставою для визнання ухваленої постанови незаконної чи необґрунтованої.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

апеляцію помічника прокурора м. Ужгорода залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 28 травня 2012 року, якою відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Судді: