УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/1775/2012Головуючий суду першої інстанції:Діденко Д.О.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Павловська І. Г.

"06" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПавловської І.Г.,

СуддівБелинчук Т.Г., Пономаренко А.В.,

При секретаріТаранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 січня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

29.11.11 ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики. Свої вимоги мотивував тим, що 25.12.2009 року з відповідачем уклав договір позики на суму 480 000 грн., що еквівалентно 60 000 дол. США, з терміном сплати до 25.12.2010 року. На час розгляду справи судом першої інстанції сума боргу не повернута, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 479 070 грн., проценти за користування чужими коштами з урахуванням облікової ставки НБУ (7,75%) в розмірі 33 021,37 грн., індекс інфляції в розмірі 2880 грн., 3% річних в сумі 12 782, 47 грн. та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., а всього 547 753,84 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 січня 2012 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму боргу за договором позики від 25.12.2009 року, з урахуванням 3% річних від простроченої суми у розмірі 491 852,47 грн. та судові витрати у розмірі 2 823 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить змінити рішення суду в частині стягнення суми боргу за договором позики від 25.12.2009 року, зменшивши її на 12 000 грн., посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, та не повно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи. Зокрема, вказує на те, що позовну заяву йому не було вручено, у зв'язку з чим, він був позбавлений прав визначених процесуальним законодавством, тому не надав належні докази своїх заперечень, про суть спору йому стало відомо лише після винесення оскаржуваного рішення.

В іншої частині рішення суду не оскаржене.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 в частині стягнення суми боргу та 3% річних від простроченої суми, суд виходив з того, що згідно з цивільним законодавством України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлений договором, а у разі прострочення цього зобов'язання з вини боржника, на вимогу кредитора, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів погоджується з таким вирішенням спору, вважає висновки суду першої інстанції законними і обґрунтованими, зробленими з урахуванням фактичних обставин справи, та на підставі правильного застосування норм процесуального і матеріального закону.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 25.12.2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір позики на суму 480 000грн, що еквівалентно 60 000 дол. США. Пунктом 2 зазначеного договору встановлений обов'язок позичальника повернути позикодавцю суму в гривні еквівалентну 60 000 дол. США по курсу на день повернення боргу, тобто до 25.12.2010 року. Факт передачі грошей позикодавцем позичальнику на момент укладання договору підтверджується пунктом 3.2 цього договору.

Приписами статті 1048 Цивільного кодексу України (далі ЦК) встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму згідно вимог статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, на думку колегії суддів, судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини на підставі наявних доказів, наданих сторонами відповідно до правил Цивільного процесуального кодексу України, якими підтверджуються вимоги та обґрунтовуються заперечення, і постановлено законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції заперечень відповідача про часткове повернення грошей не спростовують висновків суду першої інстанції, тому не заслуговують на увагу судової колегії, оскільки відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Доказів на підтвердження повернення частини боргу судові не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність зроблених судом першої інстанції висновків і не містять правових підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

Белинчук Т.Г. Павловська І.Г. Пономаренко А.В.