КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 червня 2012 року 2а-2350/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., суддів Панченко Н.Д., Спиридонової В.О., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,
за участю:
позивача -ОСОБА_1,
представника відповідача -Вороніна К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства закордонних справ України,
про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів ,
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі -позивач) з позовом до Міністерства закордонних справ України (далі -відповідач) про (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) зобов'язання відповідача повернути позивача на посаду згідно штату Міністерства закордонних справ України, а також стягнення заробітної плати з серпня 2009 року по теперішній час в сумі 67852,13 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2009 році він повернувся із довготермінового відрядження з Республіки Хорватії, де перебував у складі Посольства України у Республіці Хорватія на посаді спеціаліста 1 категорії, проте, по теперішній час позивач не працевлаштований в структурі Міністерства закордонних справ України, як того вимагає чинне законодавство про дипломатичну службу, при цьому, позивач з 2009 року не отримував заробітної плати. У зв'язку з цим, позивач просив суд задовольнити позов.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав. Його представник проти позову заперечував та просив суд в частині позовних вимог про поновлення позивача на попередній посаді залишити адміністративний позов без розгляду, оскільки позивачем пропущено термін встановлений статтею 233 Кодексу законів України про працю. В частині позовних вимог про стягнення заробітної плати зазначив, що згідно даних розрахунку сум виплат недоотриманої плати позивача у період з 23.12.2009 по 07.06.2012 сума заробітної плати становить 67852,13 грн.
Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 працює в Міністерстві закордонних справ з квітня 1999 року. Так, він призначений тимчасово, на час виконання Харюзовим К.В. обов'язків заступника завідуючого відділом матеріально-технічного забезпечення, спеціалістом другої категорії господарського відділу Управління справами відповідно до наказу Міністерства закордонних справ України від 20.04.1999 № 636-ос.
Згідно з наказом Міністерства закордонних справ України від 01.07.1999 № 985-ос ОСОБА_1 призначений на посаду заступника завідуючого відділом експлуатації адмінбудинку Управління справами.
23.11.2000 позивач призначений на час закордонного відрядження на посаду завідуючого господарством Посольства України в Республіці Хорватія (наказ Міністерства закордонних справ України від 15.09.2000 № 1874-ос).
У подальшому, відповідно до наказу Міністерства закордонних справ України від 01.07.2005 3 1678/1-ос ОСОБА_1 переведений на посаду начальника господарського відділу Департаменту розвитку та забезпечення дипломатичної служби у відповідності до нової структури Міністерства закордонних справ України.
Згідно з наказом Міністерства закордонних справ України від 30.12.2005 № 3474-ос, ОСОБА_1 з 19.01.2006 переведено на час довготермінового відрядження на посаду спеціаліста першої категорії (господарські питання з виконанням обов'язків водія) Посольства України в Республіці Хорватія.
Наказом Міністерства закордонних справ України від 19.06.2009 № 1021-ос позивача відкликано в Україну 05.07.2009 у зв'язку із закінченням довготермінового відрядження.
Крім того, вказаним наказом, зобов'язано Департамент персоналу Міністерства закордонних справ України надати позивачу після повернення в Україну щорічну відпустку відповідно до Закону України «Про відпустки», а також попередню або рівноцінну їй посаду в системі органів дипломатичної служби відповідно до статті 21 Закону України «Про дипломатичну службу».
Наказом Міністерства закордонних справ України від 21.08.2009 позивачу надано відпустку за відпрацьований час в Посольстві України в Республіці Хорватія з 19.06.2006 по 10.08.2009 у кількості 118 календарних дні з 11.08.2009 по 07.12.2009.
Згідно з наказом Міністерства закордонних справ України від 24.12.2009 позивачу надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 15 календарних дні з 08.12.2009 по 22.12.2009.
Як пояснив позивач у судовому засіданні, про що також не заперечував представник відповідача, у подальшому, ОСОБА_1 неодноразово звертався до Департаменту персоналу Міністерства закордонних справ України з метою надання посади або рівноцінної посади, яку він займав до довгострокового відрядження у Республіці Хорватія у відповідності до статті 21 Закону України «Про дипломатичну службу», проте, відповідачем не було вирішено питання щодо надання позивачу посади та запропоновано чекати у зв'язку з відсутністю вільних посад, при цьому, заробітна плата позивачу не виплачувалась.
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.
Відповідно до статті 6 Закону України від 20.09.20001 № 2728-ІІІ «Про дипломатичну службу»систему органів дипломатичної служби складають: Міністерство закордонних справ України, представництва Міністерства закордонних справ України на території України, закордонні дипломатичні установи України.
Міністерство закордонних справ України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує здійснення зовнішньої політики держави і координацію діяльності органів державної влади у сфері зовнішніх зносин.
Згідно зі статтею 12 Закону України від 20.09.20001 № 2728-ІІІ «Про дипломатичну службу»працівники дипломатичної служби, які працюють у системі органів дипломатичної служби, за їхньою згодою можуть бути переведені, тимчасово відряджені до інших органів державної влади України для виконання дипломатичних функцій або направлені на навчання, стажування для підвищення професійної кваліфікації.
У цих випадках вони залишаються на дипломатичній службі, користуються всіма правами і пільгами та одержують надбавки до посадових окладів, встановлені для працівників дипломатичної служби.
Після закінчення терміну такого відрядження або переведення працівники дипломатичної служби призначаються на посаду, не нижчу за ту, яку вони обіймали до відрядження, переведення, стажування або навчання.
Згідно зі статтею 21 Закону України від 20.09.20001 № 2728-ІІІ «Про дипломатичну службу»довготермінове відрядження дипломатичних працівників триває, як правило, до чотирьох років у державах з нормальними кліматичними умовами та стабільною політичною ситуацією і до трьох років у державах з важкими кліматичними умовами або складною політичною ситуацією.
Довготермінове відрядження адміністративно-технічних працівників триває, як правило, до трьох років у державах з нормальними кліматичними умовами та стабільною політичною ситуацією і до двох років у державах з важкими кліматичними умовами або складною політичною ситуацією.
Після закінчення довготермінового відрядження працівникам дипломатичної служби надається попередня посада або посада не нижча тієї, яку обіймав працівник у довготерміновому відрядженні, а в разі неможливості надання такої посади - рівноцінна їй посада в системі органів дипломатичної служби.
Із наведених норм вбачається, що працівники Міністерства закордонних справ України можуть направлятись у довгострокове відрядження за кордон для роботи в дипломатичних установах України. При цьому, у випадку ротації або у разі закінчення довгострокового відрядження, такі особи повертаються в України де їм забезпечується надання попередньої посади, яку вони обіймали або не нижче тієї посади яку вони обіймали, а у разі неможливості надання такої посади -рівноцінна їй посада в системі органів дипломатичної служби.
Як було зазначено судом, у серпні 2009 року позивач повернувся із довгострокового відрядження з Республіки Хорватія, де він перебував у складі Посольства України в Республіці Хорватії. З 11.08.2009 позивачу було надано відпустку за період довгострокового відрядження терміном 118 календарних дні та 15 календарних дні відпустки без збереження заробітної плати. У подальшому, після завершення відпусток по теперішній час Міністерством закордонних справ України позивачу не надано посади, яку він займав до довгострокового відрядження або рівноцінної їй, або посади в органах дипломатичної служби.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів пропонування ОСОБА_1 посади, яку він займав до довгострокового відрядження або іншу рівноцінну їй посаду в системі Міністерства закордонних справ України, а також виплати позивачу заробітної плати.
Таким чином, відповідачем порушено вимоги статті 21 Закону України від 20.09.2001 № 2728-ІІІ «Про дипломатичну службу».
При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача відносно залишення адміністративного позову без розгляду в частині позовних вимог про поновлення позивача на попередній посаді у зв'язку з пропущенням терміну встановленого статтею 233 Кодексу законів України про працю, з огляду на таке.
Відповідно до статті 233 Кодексу законів України про працю працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач листами повідомляв позивача про необхідність явки до Міністерства закордонних справ України для оформлення необхідних документів, але у подальшому питання щодо надання посади позивачу не вирішувалось, зокрема, на останнє звернення позивача від 05.04.2012, яке зареєстровано у відповідача за вх. № 37054, відповідач не відповів.
Отже, суд дійшов висновку, що порушення прав позивача мало тривалий характер, а тому підстави для застосування приписів статті 233 Кодексу законів України про працю відсутні.
Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Вирішуючи питання про відшкодування позивачу суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом досліджено наданий відповідачем суду розрахунок сум виплат недоотриманої заробітної плати ОСОБА_1 від 07.06.2012, згідно з яким сума заробітної плати позивача за час вимушеного прогулу за період з 23.12.2009 по 07.06.2009 становить 67852,13 грн.
Також, з метою виплати позивачу середньої заробітної плати за один місяць, суд з урахуванням даних розрахунку сум виплат недоотриманої заробітної плати позивача у період з 23.12.2009 по 07.06.2012 присуджує позивачу суму середньої плати за один місяць у розмірі 2412,59 грн., яка відповідно до пункту 2 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача у негайному порядку.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Міністерство закордонних справ України вирішити питання щодо надання ОСОБА_1 попередньої посади, або посади не нижче тієї, яку він обіймав у довготерміновому відрядженні, або рівноцінної їй посади в системі органів дипломатичної служби.
3. Стягнути з Міністерства закордонних справ України на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 67852 (шістдесят сім тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн. 13 коп.
4. Звернути постанову до негайного виконання в частині зобов'язання Міністерства закордонних справ України вирішити питання щодо надання ОСОБА_1 попередньої посади, або посади нижче тієї, яку він обіймав у довготерміновому відрядженні, або рівноцінної їй посади в системі органів дипломатичної служби та стягнення з Міністерства закордонних справ України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць у сумі 2412 (дві тисячі чотириста дванадцять) грн. 59 коп.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий - суддя Панова Г. В.
Судді Панченко Н.Д.
Спиридонова В.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 червня 2012 р.