ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2006 р. | № 232/20-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Cамусенко С.С.(головуючий), |
Панченко Н.П., (доповідач), Плюшка І.А. |
розглянувши касаційну скаргу і додані до неї матеріали | Державного підприємства дослідного господарства “Немішаєве” Інституту картоплярства УААН |
на постанову Київського міжобласного | від 16.03.2006 року апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 232/20-05 Київської області |
за позовом | Державного підприємства дослідного господарства “Немішаєве” Інституту картоплярства УААН |
до про | Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Княжицьке” стягнення 28000 грн. |
В судовому засіданні взяли участь представники:
Державного підприємства дослідного господарства “Немішаєве” Інституту картоплярства УААН - Насадюк Н.І. (дов. № 238 від 16.10.2006 р.),
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Княжицьке” –Колибіденко В.О. (дов. № б/н від 10.03.2006 р.)
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство дослідне господарство “Немішаєве” Інституту картоплярства УААН у жовтні 2005 року звернулося до господарського суду Київської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Княжицьке” про стягнення 28000грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 15.12.2005 р. позов задоволено повністю, стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Княжицьке” на користь Державного підприємства дослідного господарства “Немішаєве” Інституту картоплярства УААН 28000 грн.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.03.2006 р. рішення господарського суду від 15.12.2005 р. скасовано повністю, прийнято нове рішення, яким відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог Державного підприємства дослідного господарства “Немішаєве” Інституту картоплярства УААН до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Княжицьке” про стягнення 28000грн.
Державне підприємство дослідне господарство “Немішаєве” Інституту картоплярства УААН у своїй касаційній скарзі, поданій до Вищого господарського суду України, просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.03.2006 р. у справі № 232/20-05, а рішення господарського суду Київської області від 15.12.2005 р. у справі № 232/20-05 залишити в силі, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 101, 104, 105 ГПК України, ст. 688 ЦК України, ст. 208 ГК України, ст. ст. 28 Закону України “Про насіння і садівний матеріал”.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Київської області та Київським міжобласним апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що СТОВ “Княжицьке” отримало від Державного підприємства дослідного господарства “Немішаєве” Інституту картоплярства УААН елітне насіння картоплі сорту “Світанок київський”, “Лілея” та “Лелека” в кількості 28295 кг на загальну суму 48000 грн. Між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди щодо найменування, кількості, вартості товару, про що свідчать накладні від 09.04.2004 р., на суму 38000 грн., №104 від 19.04.2004 р. на суму 10000 грн., підписані позивачем і уповноваженим представником відповідача та скріплені печаткою позивача. Товар було передано уповноваженій особі відповідача на підставі довіреностей ЯЗЦ №326010 від 09.04.2004р. та ЯЗЦ №326015 від 19.04.2004р., підписаних керівником відповідача та скріплених печаткою, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач за отриману продукцію розрахувався частково на суму 20000грн., перерахувавши платіжним дорученням №29324 від 07.04.04р. 10000грн. та платіжним дорученням №39625 від 30.04.05р. 10000 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за отриману продукцію, що зафіксовано в акті звірки розрахунків від 25.11.2005р., складає 28000 грн.
Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання. В силу п.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб.
Господарський суд Київської області дійшов висновку, що видача довіреностей відповідачем, прийняття товару, підписання накладних уповноваженою особою відповідача свідчить про те, що між позивачем та відповідачем склалися договірні (господарсько-правові) відносини, згідно з якими позивач продав товар, а відповідач прийняв товар та зобов'язаний його оплатити, і що вищезазначені дії позивача та відповідача свідчать про виникнення між сторонами правовідносин щодо купівлі-продажу товару. Тобто, такими діями відповідач прийняв на себе зобов'язання оплатити товар після належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо передачі (поставки) товару.
Відповідно до ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, згідно з п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами, позивач направив на адресу відповідача претензію за №51 від 17.08.2004р. з вимогою погасити заборгованість за отримане насіння картоплі. Відповідач кошти не сплатив.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 28000 грн. заборгованості є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права. Скасоване нею законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства дослідного господарства “Немішаєве” Інституту картоплярства УААН на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.03.2006 р. у справі № 232/20-05 задовольнити.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.03.2006 р. у справі № 232/20-05 скасувати, рішення господарського суду Київської області від 15.12.2005 р. у справі № 232/20-05 залишити без змін.
Головуючий Самусенко С.С.
С у д д я Панченко Н.П.
С у д д я Плюшко І.А.