ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2006 р. | № 269/18-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Удовиченка О.С. |
суддів : | Хандуріна М.І. Ткаченко Н.Г. |
розглянувши касаційну скаргу | Державного українського науково –дослідного інституту фарфоро –фаянсової промисловості |
на ухвали та постанову | господарського суду Київської області від 19.05.2006р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.07.2006р. |
у справі | № 269/18-06 |
господарського суду | Київської області |
за позовом | Управління Пенсійного фонду у Києво –Святошинському районі |
до | Державного українського науково –дослідного інституту фарфоро –фаянсової промисловості |
про | стягнення 38417,80 |
в судовому засіданні взяли участь представники :
відповідача : Горбач Л.В. - юрист ( дов. б/н від 24.10.2006)
позивача : Сябренко А.М. головний спеціаліст ( дов. б/н від 23..10.2006), Сусло А.П. –юрисконсульт ( дов. б/н від 23.10.2006)
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2006р. (суддя Кошик А.Ю.) Державному українському науково-дослідному інституту фарфоро-фаянсової промисловості відмовлено в задоволені заяви про зміну способу виконання рішення суду від 19.08.2005р. про стягнення 38417,80 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2006р. Державному українському науково-дослідному інституту фарфоро-фаянсової промисловості відмовлено в задоволені скарги на дії ДВС у Києво-Святошинському районі.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.07.2006р. (судді: Федоров М.О. –головуючий, Яковлєв М.Л., Швець О.В.) ухвали господарського суду Київської області від 19.05.2006р. залишено без змін.
Державний український науково –дослідний інститут фарфоро –фаянсової промисловості звернувся до Вищого господарського суду України с касаційною скаргою, в якій просить ухвали господарського суду Київської області від 19.05.2006р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.07.2006р. скасувати, прийняти нове рішення, яким заяву та скаргу Державного українського науково –дослідного інституту фарфоро –фаянсової промисловості про зміну способу виконання рішення суду від 19.08.2005р. та на дії ДВС у Києво-Святошинському районі, задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.2, п.3 ст.18 Закону України “Про збір про на обов’язкове державне страхування”, ст. 12 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. 18 Закону України “Про підприємства в Україні”, ст. 5 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств”.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 121 ГПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Київської від 19.08.2005 року позовні вимоги було задоволено і стягнуто з Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості на користь Управління Пенсійного фонду України у Києво -Святошинському районі 38417,80 грн. боргу, надано розстрочку виконання рішення суду на 6 місяців зі щомісячною сплатою по 6402,97 грн., починаючи з вересня 2005 року. Після апеляційного перегляду, на виконання зазначеного рішення суду було видано наказ від 06.01.2006 року.
Постановою від 09.03.2006р. № 257/2 було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Київської області від 06.01.2006р. та надано боржнику строк для добровільно виконання зазначеного наказу терміном 7 днів. Враховуючи, що відповідно до поштового повідомлення про вручення, боржник 21.03.2006р. отримав зазначену постанову, 29.03.2006р. виконавча служба розпочала примусове виконання рішення суду і винесла постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 3841,78 грн. Не погоджуючись із зазначеною постановою виконавчої служби, Державний український науково-дослідний інститут фарфоро-фаянсової промисловості звернувся до господарського суду зі скаргою на дії виконавчої служби та заявою про зміну способу виконання рішення суду. В заяві відповідач просив змінити спосіб виконання рішення господарського суду Київської області від 19.08.2005р. зі стягнення на стягнення заборгованості лише з прибутку підприємства, посилаючись на відсутність коштів. Суд першої інстанції відмовив в задоволенні зазначеної заяви та скарги, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість зазначених доводів.
Статтею 47 ГПК України передбачено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, боржником не було надано суду доказів обґрунтування викладених в заяві обставин, зокрема, про відсутність у нього прибутку, грошових коштів на рахунках чи нездійснення ним підприємницької діяльності.
Виходячи з вищевикладеного, суд касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано відмовлено в задоволенні поданої відповідачем заяви та скарги з посиланням на відсутність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду у зазначений у ньому спосіб.
Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що такий спосіб виконання рішення, як стягнення заборгованості лише з прибутку підприємства, запропонований відповідачем, Законом не передбачено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвали господарського суду Київської області від 19.05.2006р. та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.07.2006р. відповідають нормам матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного українського науково –дослідного інституту фарфоро –фаянсової промисловості залишити без задоволення.
Ухвали господарського суду Київської області від 19.05.2006р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.07.2006р. у справі № 269/18-06 залишити без змін.
Головуючий О.С.Удовиченко
Судді М.І. Хандурін
Н.Г. Ткаченко