Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 2-1109/11

Провадження № 2/1616/53/2012

Р І Ш Е Н Н Я

24.05.2012м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючої судді - Крючко Н.І.,

при секретарі - Довгенко І.О.,

за участю представника позивача за

нотаріально посвідченою довіреністю - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Вільна профспілка Південної залізниці до Статутно територіально - галузевого об'єднання «Південна залізниця», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Профспілка залізничників і транспортних будівельників, Начальник Полтавської дистанції колії ОСОБА_4 про визнання незаконним наказу № 76/ОС від 14.04.2011 року щодо припинення трудового договору з 27.07.2010 року за п.2 ст. 40 КЗпП України, внаслідок невідповідності виконуваної роботи за станом здоров'я та поновлення на роботі старшого майстра шляхового 1 групи дільниці «Полтава-Ромодан», виплати середньоденної заробітної плати за час вимушених прогулів по вині роботодавця, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2011 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Статутно територіально галузевого об'єднання «Південна залізниця» про визнання незаконним наказу № 76/ос від 14 квітня 2011 року про припинення трудового договору з 27 липня 2010 року за п.2 ст. 40 КЗпП України, внаслідок невідповідності виконуваної роботи за станом здоров'я та поновлення на роботі старшого майстра шляхового 1 групи дільниці «Полтава-Ромодан», виплати середньої заробітної плати за час вимушених прогулів по вині роботодавця, відшкодування моральної шкоди.

18 квітня 2012 року згідно протокольної ухвали суду до участі у справі залучено в якості третьої особи на стороні позивача Вільну профспілку Південної залізниці та в якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Профспілку залізничників і транспортних будівельників, Начальника Полтавської дистанції колії ОСОБА_4

Позивач ОСОБА_2, представник позивача за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

В судовому засіданні представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вільної профспілки Південної залізниці ОСОБА_1 не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Представники відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнали в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні в зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

В судовому засіданні представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Начальника Полтавської дистанції колії ОСОБА_4 - ОСОБА_5 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Профспілки залізничників і транспортних будівельників Сорока О.І. надав заяву, в якій прохав проводити судовий розгляд справи у його відсутність.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників по справі, представників інших учасників по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу № 76/ОС від 14.04.2011 року щодо припинення трудового договору з 27.07.2010 року за п.2 ст. 40 КЗпП України, внаслідок невідповідності виконуваної роботи за станом здоров'я, та поновлення на роботі старшого майстра шляхового 1 групи дільниці «Полтава-Ромодан», виплати середньоденної заробітної плати за час вимушених прогулів по вині роботодавця, відшкодування моральної шкоди таким, що задоволенню не підялгає за наступних обставин.

Статтею 11 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що згідно наказу від 14 липня 2010 року № 59/ос ОСОБА_2 був звільнений 15 липня 2010 року з посади старшого майстра шляхового 1 групи Полтавської дистанції колії СТГО «Південна залізниця» у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі через стан здоров'я у відповідності до п.2 ст. 40 КЗпП України ( а.с.16).

Більше того, судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що згідно рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 31 січня 2011 року позов ОСОБА_2 до Статутно територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - було задоволено частково. Було визнано незаконним наказ № 59/ос від 14 липня 2010 року про припинення трудового договору з ОСОБА_2 та поновлено останнього на посаді старшого майстра шляхового 1 групи Полтавської дистанції колії СТГО «Південна залізниця» ( справа № 2-107/11, а.с. 219 -220).

В судовому засіданні встановлено, що на підставі вказаного рішення, яке відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України підлягало до негайного виконання в частині поновлення на роботі незаконно звільненого та присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, наказом № 36/ос від 01 лютого 2011 року позивач ОСОБА_2 був поновлений на посаді старшого майстра шляхового 1 групи Полтавської дистанції колії СТГО «Південна залізниця».

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 31 січня 2011 року - скасовано. Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Змінено дату звільнення ОСОБА_2 з 15 липня 2010 року на 27 липня 2010 року ( справа № 2-107/11, а.с.245-249).

Згідно протоколу профкому Полтавської дистанції колії №215 від 02.06.2010 року на засіданні була прийнята постанова дати згоду на розірвання трудового договору із старшим майстром шляховим ОСОБА_2 згідно пункту 2 ст. 40 КЗпП України у випадку виявленої невідповідності виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи.

Згідно ст. 43 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніше як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Однак, згідно чинного законодавства України та роз'яснень інспекції праці Ради профспілки залізничників і транспортних будівельників України визначено, що якщо звільнення не відбулося з незалежних від роботодавця причин, то повторно звертатися до профспілкового комітету не потрібно.

Беручи до уваги встановлені обставини, зокрема: обрання ОСОБА_2 членом іншої профспілки, повідомлення про що було отримано відповідачем 14 червня 2010 року, звернення у зв'язку з цим поданням до ППО ВП ПДК ПЗ про надання дозволу на звільнення позивача, що роботодавець вважав за необхідне, отримання відповіді 13 липня 2010 року, тому своєчасне (в межах місяця) звільнення позивача не відбулося з причин, що не залежали від СТГО «Південна залізниця», як вказано в рішенні Апеляційного суду Полтавської області від 05 квітня 2011 року.

З урахуванням вказаних обставин Апеляційний суд Полтавської області при розгляді позову ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, дійшов висновку, що зважаючи на вказані вище обставини, не вбачається підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання наказу № 59/ос від 14 липня 2010 року про його звільнення незаконним, оскільки в ході судового розгляду було встановлено судом, що він звільнений з дотриманням норм чинного трудового законодавства.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В своїх поясненнях представник відповідача вказав, що на виконання рішення Апеляційного суду м. Полтави від 05 квітня 2011 року, було видано наказ Полтавської дистанції колії №76-ос від 14 квітня 2011 року про припинення трудового договору з 27 липня 2010 року, як вказано в рішенні Апеляційного суду, згідно п.2 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, яка перешкоджає продовженню даної роботи, в якому було змінено дату звільнення ОСОБА_2 з 15 липня 2010 року на 27 липня 2010 року та зазначено підставу видачі даного наказу - рішення Апеляційного суду Полтавської області від 05.04.2011 року.

Вказані вище обставини свідчать про те, що предметом розгляду справи № 2-107/11 та даного позову є правовідносини, які вирішувались судом попередньо при розгляді цивільної справи № 2- 107/11 за позовом ОСОБА_2 до Статутно територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Тому, суд критично відноситься до пояснень позивача та його представника щодо підстав звернення до суду з вказаним позовом, оскільки згідно рішення апеляційної інстанції змінено лише дату звільнення, а не підставу звільнення, на що посилаються останні та розцінює дії останніх, як зловживання своїм процесуальним правом на захист.

Поряд з цим, в своїх поясненнях представник відповідача вказав, що 05 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року ОСОБА_2 знаходився на лікуванні, внаслідок чого обласною МСЕК 05 травня 2010 року йому було встановлено 3-тю групу інвалідності з протипоказанням фізичної праці середньої важкості, роботу з механізмами, що рухаються, пов'язані з загрозою життя людей. Відповідно до висновку ЛЕК відділової клінічної лікарні ст. Полтава від 07 травня 2010 року ОСОБА_2 був визнаний непридатним до роботи на посаді старшого майстра шляхового.

Відповідно до довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 66 Залізничний транспорт і метрополітен. Частина1 «Керівники, професіонали, фахівці та технічні службовці», дано визначення поняття професії працівника старшого майстра шляхового, який забезпечує виконання в зазначені терміни планових завдань з поточного утримання та ремонту верхньої будови колії, земляного полотна, штучних споруд та інших основних засобів. Здійснює своєчасний і якісний огляд верхньої будови колії, земляного полотна, штучних споруд за встановленими термінами. Організовує роботу колійних машин в межах дільниці.

Більше того, судом встановлено, що 02 червня 2010 року профком Полтавської дистанції колії надав згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_2 та цього ж дня останній був прийнятий в члени ППО ВП ПДК ПЗ та обраний технічним інспектором.

Так, 13 липня 2010 року ППО ВП ПДК ПЗ на подання Полтавської дистанції колії від 25 червня 2010 року було відмовлено у дачі згоди на звільнення ОСОБА_2, у наказі про звільнення позивача підставою для цього вказано висновок медичної комісії від 07 травня 2010 року та зазначено узгодження звільнення з профспілковою організацією, і саме звільнення позивача було проведено більш ніж через 1 місяць, як було встановлено в судовому засіданні з моменту отримання згоди профкомом Полтавської дистанції колії, у той час коли ОСОБА_2 вже являвся членом іншої профспілки.

Пунктом 2 ст.40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню роботи.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про звільнення за п.2 ст. 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно було проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків і його неможливо перевести на іншу роботу.

Судом також встановлено та не заперечувалось сторонами, що згідно медичого висновку від 07 травня 2010 року ОСОБА_2 були встановленні протипоказання фізичної праці середньої важкості, роботу з механізмами, що рухаються, пов'язані з загрозою життя людей, внаслідок чого він був визнаний непридатним до роботи старшого майстра шляхового.

При цьому, в судовому засіданні позивачем ОСОБА_2 заперечувалось те, що його робота пов'язана з механізмами та пов'язана з загрозою для життя. Натомість в обґрунтування своїх заперечень останній зазначав, що на його робочому місці згідно його функціональних обов'язків старшого майстра шляхового 1групи дільниці «Полтава-Ромодан» відсутня праця середньої тяжкості, він особисто не працював на механізмах, що рухаються та пов'язані з загрозою життя людей, його робочим інструментом є кулькова ручка, журнали, в яких фіксуються данні, тому вважає, що підстав для його звільнення згідно п.2 ст. 40 КЗпП України відсутні.

Відповідно до переліку вакантних посад на Південній залізниці станом на 05 травня 2010 року, з яким 07 травня 2010 року був ознайомлений ОСОБА_2, про що свідчить його особистий підпис (справа № 2-107/11, а.с. 47-51). Більше того, ОСОБА_2 згоди на будь-яке вакантне місце не надавав, що і підтвердив в судовому засіданні.

Більше того, представник позивача за нотаріально посвідченою довіреністю вказував, що у відповідача були відсутні будь-які законні підстави для проведення медичних оглядів відповідних категорій працівників зазначених в Кодексі законів про працю та Закону України «Про охорону праці», що свідчить, як стверджували позивач та його представник в судовому засіданні з приводу незаконність медичного висновку відділової лікарні ст. Полтава-Південна від 07 травня 2010 року щодо непридатності ОСОБА_2 за станом здоров'я.

Натомість законодавцем визначено, що у відповідності до ст. 17 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів, у разі потреби, роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів.

Статтею 17 ЗУ «Про охорону праці» визначено, що порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я є Міністерство охорони здоров'я України.

Відповідно до Наказу МОЗ України №246 від 21 травня 2007 року , у повній відповідності до ст. 17 Закону України «Про охорону праці» та відповідно до Положення про Міністерством охорони здоров'я України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року №1542, було затверджено Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій.

Даним нормативним актом визначено, що попередній ( періодичний) огляд працівників проводиться лікувально-профілактичними закладами, що визначаються відповідними наказами, зокрема, Міністерства транспорту та зв'язку України за погодженням з МОЗ України. Таким лікувально - профілактичним закладом і є Відділкова клінічна лікарня ст. Полтава.

У відповідності до п.2.27 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій (наказ МОЗ України №246 від 21.05.2007 року) результати медичного огляду можуть бути оскаржені роботодавцем або громадянином у ЛПЗ вищого рівня або в судовому порядку.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем ОСОБА_2 не оскаржувався висновок ВКЛ ст. Полтава від 07 травня 2010 року про його непридатність виконувати роботу за станом здоров'я ні до ЛПЗ вищого рівня, а ні до суду.

Таким чином, вказаний висновок ВКЛ ст. Полтава від 07 травня 2010 року, який послугував підставою для звільнення ОСОБА_2, є законним та дійсним.

Вказані обставини спростовують доводи та твердження, як позивача так і його представника щодо відсутності законних підстав для звільнення позивача на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України.

Статтею 43 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніше, як через місяць з дня отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Більше того, судом в судовому засіданні встановлено, що відповідачем при вирішення питання про звільнення ОСОБА_2 з підстав наявності медичного висновку Відділкової клінічної лікарні ст. Полтава від 07 травня 2010 року роботодавцем було направлено подання про звільнення останнього до первинної профспілкової організації Вільної профспілки Полтавської дистанції колії Південної залізниці членом якої останній являвся, на що останніми було надано згоду.

Судом встановлено законність та правомірність дій та висновків СТГО «Південна залізниця» щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_2 відповідно до п.2 ст. 40 КЗпП України.

Більше того, судом встановлено, що ні позивачем, ні його представником за нотаріально посвідченою довіреністю суду не було надано будь-яких доказів, щодо порушенням роботодавцем порядку звільнення ОСОБА_2 з займаної посади.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 88, 209, 212 -215 ЦПК України, ст.ст. 232,233,235,237,238 КзПП України, Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Вільна профспілка Південної залізниці до Статутно - територіально галузевого об'єднання «Південна залізниця», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Профспілка залізничників і транспортних будівельників, Начальник Полтавської дистанції колії ОСОБА_4 про визнання незаконним наказу № 76/ОС від 14.04.2011 року щодо припинення трудового договору з 27.07.2010 року за п.2 ст. 40 КЗпП України внаслідок невідповідності виконуваної роботи та станом здоров'я та поновлення на роботі старшого майстра шляхового 1 групи дільниці «Полтава-Ромодан», виплати середньоденної заробітної плати за час вимушених прогулів по вині роботодавця, відшкодування моральної шкоди - відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.

Судові витрати по справі компенсувати за рахунок держави.

Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції може бути подано до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Н. І. Крючко