ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2006 р. | № 20-3/063 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Дерепи В.І. |
суддів : | Грека Б.М. –(доповідача у справі) Стратієнко Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Пілар” |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.07.06 |
у справі | № 20-3/063 |
господарського суду | м. Севастополя |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Пілар” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Ріон” |
про | визнання недійсним акту про зарахування взаємних вимог |
за участю представників від: |
позивача | Лукашенко Т.П. (дов. від 06.09.06) |
відповідача | Светлична Г.П. (дов. від 27.04.06) |
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю “Пілар” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Ріон” про визнання недійсним акту про зарахування взаємних вимог, укладеного між сторонами 05.04.05 з тих підстав, що даний акт укладено з порушенням вимог законодавства щодо змісту, а невідповідність змісту правочину вимогам законодавства в момент укладення такого правочину є підставою визнання його недійсним (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.06.06 (суддя Гоголь Ю.М.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.07.06 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Щепанської О.А., суддів Сотула В.В.,
Прокопанич Г.К.), в позові відмовлено. Судові акти мотивовані тим, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки при укладенні спірного акту не порушені вимоги чинного законодавства.
Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. Касаційна скарга мотивована тим, що у позивача не виникло зобов'язань, які могли б бути предметом зарахування, оскільки не існувало договору на енергопостачання, який міг би бути підставою для виникнення зобов'язання.
Перевіривши повноту встановлених судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що у зв'язку з оформленням Товариством з обмеженою відповідальністю “Пілар” договору на постачання електричної енергії з Відкритим акціонерним товариством “Енергетична компанія "Севастопольенерго” до бази відпочину, розташованої за адресою: місто Севастополь, Качинське шосе, 35, 01.03.04, позивач звернувся до відповідача з проханням проводити оплату за фактично використану ним електроенергію за лічильником №576635 з 01.01.04 на період до укладення ним договору з Відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма „Ріон" прийняло пропозицію позивача, та продовжувало оплачувати енергопостачальнику використаної позивачем електричної енергії за лічильником №576635 згідно з укладеним ним договором з Відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" №1373 у межах встановленого обсягу постачання енергії й потужності.
Враховуючи вартість електроенергії, яка оплачена відповідачем, але використана позивачем, сторони підписали акти надання-прийому виконаних робіт за використану Товариством з обмеженою відповідальністю “Пілар” у період з 2004, січень-березень 2005 електроенергію за лічильником №576635: акт від 18.01.05 №0000000001, акт від 28.03.05 №00000002 на загальну суму 11564,00грн., що й підтверджується також актом звірки №1 від 28.03.05.
Судами також було встановлено, що за рахунок компенсації витрат з договору за використану електроенергію Товариство з обмеженою відповідальністю "Пілар" сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ріон" за платіжним дорученням від 18.01.05 1500,00грн., отже, борг позивача за укладеним договором станом на 01.04.2005 залишився у сумі 10064,00грн.
25.03.05 Товариство з обмеженою відповідальністю “Пілар” звернулось до відповідача з проханням провести за рахунок останнього перевірку лічильника для його пред'явлення Відкритому акціонерному товариству "Енергетична компанія “Севастопольенерго” з виконанням необхідних робіт із демонтажу, ремонту, перевірки та установлення лічильника з гарантією оплати виконаних робіт. Сторони визначили суму вартості електроенергії на період користування нею без лічильника у сумі 2000,00грн., про що було складено акт надання-приймання виконаних робіт від 01.04.05 №0002.
Отже, загальна сума заборгованості за використану електричну енергію до здачі Товариством з обмеженою відповідальністю “Пілар” обліку Відкритому акціонерному товариству "Енергетична компанія "Севастопольенерго" складає 12064,00грн.
04.04.05 Товариство з обмеженою відповідальністю "Пілар" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ріон" з проханням розглянути пропозицію погашення боргу шляхом передачі відповідачу у користування на умовах оренди трьох збірно-щитових будинків з інвентарними номерами 9625, 9626, 9627 з 01.04.05 по 01.09.05, розташованих на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма “Ріон” за адресою: місто Севастополь, Качинське шосе,33. Зазначену пропозицію було прийнято, 04.04.05 між сторонами було укладено договір оренди №01, розділом 5 якого було передбачено порядок розрахунків шляхом зарахування зустрічних вимог на підставі підписаного сторонами акту.
05.04.05 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пілар" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма „Ріон" було укладено акт про зарахування взаємних вимог, відповідно до умов якого, кредитор та боржник дійшли до згоди про припинення зобов'язань шляхом зарахування взаємних вимог. Підставою для укладення акту стали наступні документи: акт звірки між сторонами від 28.03.05, який підтверджує кредиторську заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілар" в сумі 12064,00 грн., за яким Товариство з обмеженою відповідальністю “Пілар” є боржником, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма „Ріон” є кредитором; договір оренди №1 від 04.04.05, відповідно до якого, Товариство з обмеженою відповідальністю “Пілар” є кредитором, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма „Ріон” є боржником на суму 12064,00 грн. Розмір взаємних вимог, які погашаються виходячи з вищевикладених документів складає 12064,00грн. Сторони в пункті 2 акту домовились про те, що після підписання даного акту на суму 12064,00грн. не мають один до одного ніяких взаємних вимог. Зазначений акт було підписано обома сторонами без зауважень і заперечень.
З вищенаведених обставин суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним акту про взаємозалік зустрічних вимог. Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією господарських судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Судами встановлено, що вимоги, пред'явлені до зарахування цим вимогам відповідають, договором оренди передбачався розрахунок шляхом взаємозаліку, тому правомірним є висновок судів про те, що акт про зарахування взаємних вимог від 05.04.05 укладений стронами правомірно, підстави для визнання його недійсним відсутні.
Посилання скаржника про те, що була відсутня правова підстава для виникнення у нього зобов'язань перед позивачем (у зв'язку з відсутністю договору на енергопостачання), не беруться судом касаційної інстанції до уваги, оскільки цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій організацій (дані приписи узгоджуються також із приписами статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України). Зобов'язання позивача оплати фактично використаної, але оплаченої відповідачем електроенергії, випливають з дій позивача та відповідача (використання позивачем енергії за рахунок відповідача та часткова її оплата ТОВ “Пілар” на користь ТОВ “Ріон”).
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 1119 , 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Пілар” залишити без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.07.06 у справі № 20-3/063 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко