ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2006 р. | № 39/437 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Дерепи В.І. |
суддів : | Грека Б.М. –(доповідача у справі) Стратієнко Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання” |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.06 |
у справі | № 39/437 |
господарського суду | Дніпропетровської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Терни-Сервісмонтаж” |
до | Закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання” |
про | стягнення 199059,97 грн. |
за участю представників від: |
позивача | не з'явилися, були належно повідомлені |
відповідача | Смирний О.С. (дов. від 22.09.06) |
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю “Терни-Сервісмонтаж” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення із Закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання” ( з врахуванням уточнення позовних вимог) 78896,00 грн. заборгованості за виконані роботи, 10433,54 грн. пені, 58000,00 грн. прямих збитків, 26810,00 грн. упущеної вигоди, 200000,00 грн. моральної шкоди.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.06 (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 78896,00 грн. основного боргу, 10433,54 грн. пені, 84810,00 грн. збитків, 1741,39 грн. державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено. В частині задоволення позову рішення мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.
За результатом перегляду справи в апеляційному порядку Дніпропетровський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Євстигнеєва О.С., суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.) 20.06.06 виніс постанову, якою рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2006 року у справі змінено, позовні вимоги задоволені частково: із Закритого акціонерного товариства „Криворізький завод гірничого обладнання” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Терни - Сервісмонтаж” стягнуто 78896 грн. основного боргу, 6599 грн. 16 коп. пені, 854 грн. 95 коп. витрат по сплаті державного мита і 50 грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим актами у справі в частині задоволення позову, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в позові відмовити. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості не доведені належним чином, а також що по відношенню до нього з 06.04.06 порушено провадження у справі про банкрутство №Б29/64/06 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тому на підставі п.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки (пені) в розмірі 10433,54 грн. не підлягають задоволенню.
Перевіривши повноту встановлених судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 21.06.04 між сторонами у справі був укладений договір підряду №214, відповідно до якого, замовник (відповідач) доручив, а підрядник (позивач) прийняв на себе зобов’язання по виконанню, відповідно до затвердженої кошторисної документації, ямочного ремонту доріг. Сторони обумовили строк виконання робіт по ремонту доріг і ціну виконаних робіт. Позивачем на виконання умов договору №214 від 21.06.04 були виконані підрядні роботи за загальну суму 94968 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт.
Відповідно до п.3.2 Договору оплата виконаних робіт повинна здійснюватися відповідачем на підставі оформленого сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт на протязі 30 днів з моменту пред’явлення підрядником (позивачем) платіжних документів. Сторонами також була встановлена відповідальність за неналежне виконання умов договору: за порушення термінів завершення робіт –неустойка у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від договірної ціни робіт (але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка), за порушення термінів платежів за виконані роботи –неустойка в розмірі 0,1% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу (але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка), за затримку термінів виконання робіт –пеня в розмірі 0,5% від договірної ціни недовиконаних робіт по договору за кожний день у перші два місяця затримки і 1% за кожний наступний день (але не більше 10% від договірної ціни), за несвоєчасне усунення недоробок –пеня в розмірі 0,05% від договірної ціни по договору за кожний день затримки (розділ 5 Договору).
22.03.05 позивач направив відповідачу претензію щодо оплати виконаних робіт за договором №214 від 21.06.04, до якої додані всі необхідні документи, у тому числі і рахунки №72 від 30.07.04, №73 від 30.07.04, №100 від 08.09.04, №101 від 08.09.04, яка отримана відповідачем 24.03.05. За таких обставин суд встановив, що у відповідача виник обов’язок щодо оплати виконаних робіт у порядку п.3.2 договору 24.03.05 і останнім днем такої оплати є 23.04.05, а з урахуванням того, що 23.04.05 припадав на неробочий день суботу, останнім днем виконання зобов’язань є 25.04.05, а порушення умов договору в частині оплати за виконані роботи почалося 26.04.05. Сума основного боргу визначена судом обґрунтовано і складає 78896 грн.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Оскільки зобов’язання за договором з урахуванням фактичних взаємовідносин сторін мало бути виконано 25.04.05, то нарахування неустойки припиняється 25.10.05. За таких обставин позивач має право на нарахування неустойки за період з 26.04.05 по 25.10.05, тобто за 183 дня із розрахунку суми заборгованості 78896 грн., що складає 6599 грн. 16 коп. (за період з 26.04.05 по 09.08.05 по обліковій ставці НБУ 7,5% і за період з 10.08.05 по 25.10.05 по обліковій ставці НБУ 9,5%).
Щодо стягнення прямих збитків у сумі 58000 грн. і збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 26810 грн., то місцевим судом зроблено висновок, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Втім, апеляційний господарський суд з цим не погодився з таких підстав.
Обґрунтовуючи наявність збитків позивач посилався на сплату ним штрафних санкцій за договором №20/07 від 20.07.04, укладеним з ПМТЗ „Буд-Сервіс”, на підставі заявленої останнім претензії в сумі 58000 грн. Згідно умов договору №20/07 на відпуск продукції від 20.07.04, укладеним між ТОВ „Терни-Сервісмонтаж” і ПМТО „Буд-Сервіс”, позивач зобов’язався передати у власність ПМТО „Буд-Сервіс” асфальт і виконати ремонт автодоріг на загальну суму 580000 грн. Згідно п.5.4 договору №20/07, на підставі якого позивачем були сплачені штрафні санкції, у разі порушення строків виконання робіт по ремонту автодороги підрядник сплачує пеню в розмірі 10% від загальної суми договору №20/07 замовнику. Втім, в силу п.4.2 Договору №20/07 відвантаження товару і виконання робіт проводяться після одержання попередньої оплати. Отже сторони встановили початок виконання робіт –25.08.04 (п.1.2 Договору №20/07), але не раніше попередньої оплати (п.4.2). Позивач не надав доказів попередньої оплати ПМТЗ „Буд-Сервіс” робіт за договором №20/07. За таких обставин сплата позивачем штрафних санкцій не може бути пов’язана з порушенням виконання зобов’язань відповідачем за договором №214. Несвоєчасна сплата грошових коштів відповідачем не могла вплинути на виконання договору з ПМТЗ „Буд-Сервіс”, оскільки зобов’язання щодо оплати виконаних робіт виникло у відповідача 24.03.05, а останній день виконання цього зобов’язання був 25.04.05, тобто після обов’язку позивача виконати роботи за договором №20/07 (відповідно до п.1.2 договору позивач повинен був виконати роботи до 30.10.04).
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Тому правомірним є висновок Дніпропетровського апеляційного господарського суду про те, що відсутній причинний зв’язок між діями відповідача і збитками позивача, а отже, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити. З тих же підстав не підлягають задоволенню і вимоги щодо відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди. Щодо стягнення 200000 грн. моральної шкоди, яка завдана позивачу приниженням ділової репутації його підприємства, то судами правомірно відмовлено у позові у цій частині позовних вимог, оскільки наявність негативних наслідків майнового характеру не була доведена в установленому порядку (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).
Доводи скаржника про те, позовні вимоги про стягнення неустойки не підлягають задоволенню, оскільки щодо відповідача було порушено справу про банкрутство та введено в дію мораторій на задоволення вимог кредиторів, не приймаються до уваги господарським судом касаційної інстанції, оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів було введено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.06 по справі №Б29/64/06, а рішення місцевого господарського суду, яким стягнуто пеню, прийнято 07.02.06, тобто до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Апеляційним же господарським судом не стягувалася сума пені, а лише зменшено її розмір, рішення ж про необхідність задоволення позову в цій частині прийнято до порушення провадження у справі про банкрутство, тому відсутні правові підстави для скасування рішення то постанови в цій частині.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 1119 , 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання” залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.06 у справі № 39/437 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко