Судове рішення #234023
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

02 листопада 2006 р.                                                                                  

№ 15/156 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

 

головуючого -судді

Дерепи В.І.

 

суддів :

Грека Б.М. -(доповідача у справі) Стратієнко Л.В.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної виконавчої служби Кіровоградської області

 

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.06

 

у справі

№ 15/156

 

господарського суду

Кіровоградської області

 

за позовом

Акціонерного товариства “Будівельник”

 

до

Державної холдингової компанії “Олександріявугілля”

 

за участю

Державної виконавчої служби Кіровоградської області

 

про

стягнення 630020,00 грн.

 

 за участю представників від:

 

позивача

не з'явилися, були належно повідомлені

 

відповідача

не з'явилися, були належно повідомлені

 

В С Т А Н О В И В :

 

Будівельно-монтажне акціонерне товариство „Будівельник” звернулося в господарський суд Кіровоградської області зі скаргою на дії органу Державної виконавчої служби, в якій просило скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС Кіровоградської області від 23.12.05, якою виконавчий документ був повернутий стягувачеві.

 

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 13.04.06 року (суддя Мохонько К.М.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.06 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Чохи Л.В., суддів: Головка В.Г.,

Лисенко О.М.) скарга задоволена: постанову Відділу примусового виконання рішень ДВС Кіровоградської області від 23.12.05 скасовано. Судові акти мотивовані тим, що в даному випадку були відсутні правові підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”.

 

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими актами, Державна виконавча служба Кіровоградської області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 13.04.06 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.06, провадження у справі припинити. Касаційна скарга мотивована посиланням на порушення судами статей 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, статей 40,41 Закону України “Про виконавче провадження”.

 

Перевіривши повноту встановлених судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

 

Судами встановлено, що у травні 2003 року Будівельно-монтажне акціонерне товариство „Будівельник” звернулося в господарський суд Кіровоградської області до Державної холдингової компанії „Олександріявугілля” з позовом про стягнення (з врахуванням уточнення позовних вимог) 459957,95грн. Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.05.04 з Державної холдингової компанії „Олександріявугілля” стягнуто на користь Будівельно-монтажного акціонерного товариства „Будівельник” борг у сумі 459957,95грн. і судові витрати. 27.05.04 був виданий наказ про примусове виконання рішення.

 

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС Кіровоградської області від 23.12.05 виконавчий документ був повернутий стягувачеві на підставі п.2 ст.40 Закону України „Про виконавче провадження” у зв'язку з відсутністю у боржника майна та коштів на банківських рахунках. Втім, як вбачається з актів опису і арешту майна від 23.09.05, 14.12.05 і 15.12.05, на майно боржника був накладений арешт, який на час розгляду справи знятий не був. В матеріалах справи відсутні докази того, що державний виконавець здійснив всі заходи, передбачені Законом України “Про виконавче провадження”. Тому суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні, а отже, постанова ДВС підлягає скасуванню.

 

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

 

Відповідно до п.2 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не проводилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. Втім, судами встановлено, що державний виконавець не здійснив всіх заходів для виконання судового рішення, передбачених Законом України “Про виконавче провадження”. Тому висновок судів, що постанова ДВС є незаконною, оскільки не відповідає п.2 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”, є правомірним.

 

Разом з тим, змісту ч. 1 ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження вбачається, що постанова державного виконавця може бути визнана судом незаконною, або скасована начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зі змісту цієї статті вбачається, що згадані дії мають однаковий наслідок, втім, господарський суд може лише визнати постанову державного виконавця незаконною, а не скасовувати її, оскільки це право належить начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби.

 

Окрім того, виходячи зі змісту законодавства, що регулює порядок оскарження рішень, дій бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, у разі визнання неправомірними (незаконними, недійсними) рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які, згідно із Законом України "Про виконавче провадження", можуть здійснюватися тільки за розсудом державного виконавця або відповідної посадової особи державної виконавчої служби чи скасовувати їх акти.

 

При винесенні оскаржуваних ухвали та постанови суди не взяли до уваги згадані правові норми, що стало причиною помилкового правозастосування та прийняття незаконних судових актів.

 

Враховуючи  викладене та  керуючись  ст.ст.  1115 , 1117, 1119 , 11111 Господарського  процесуального кодексу  України,  Вищий  господарський   суд  України 

 

П О С Т А Н О В И В :

 

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби Кіровоградської області задовольнити частково, ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 13.04.06 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.06 у справі № 15/156 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

 

 

Головуючий - суддя                                                                      В. Дерепа

 

Судді                                                                                                    Б. Грек

 

                                                                                                    Л. Стратієнко

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація