ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2006 р. | № 17/172 |
головуючого, судді | Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І., |
суддів | Грека Б.М., Стратієнко Л.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Стахановський завод феросплавів” |
на | постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року |
у справі | № 17/172 |
за позовом | відкритого акціонерного товариства “Стахановський завод феросплавів” |
до | - державного підприємства “Донецька залізниця”, - товариства з обмеженою відповідальністю “Донбаський збагачувальний комбінат” |
про | стягнення збитків в сумі 720,77 грн., |
за участю представників сторін:
від позивача –не з’явився
відповідачів –не з’явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 10 травня 2006 року (суддя Є.Мєзєнцев) позов задоволено, стягнуто з державного підприємства “Донецька залізниця” збитків в сумі 720,77 грн., викликаних недостачею вантажу вугілля. В позові до товариства з обмеженою відповідальністю “Донбаський збагачувальний комбінат” відмовлено у зв’язку з недоведеністю.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року (судді Ю.Гуреєв, Т.Колядко, О.Скакун) рішення господарського суду Донецької області від 10 травня 2006 року скасоване, та в позові відмовлено у зв’язку з пропуском строку позовної давності.
В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство “Стахановський завод феросплавів”, не погоджуючись з прийнятим по справі судовим актом апеляційної інстанції, просить його скасувати, а рішення господарського суду Донецької області від 10 травня 2006 року залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу ДП “Донецька залізниця” просить залишити її без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року –без змін.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Донецької області та Донецьким апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановили місцевий та апеляційний господарські суди, 16.05.2004 року згідно залізничної накладної № 46512517 у вагоні № 67370528 зі станції “Ароматная” Придніпровської залізниці на станцію “Стаханов” Донецької залізниці вантажовідправником ТОВ “Вуглеекологія” був відправлений вантаж - кам’яне вугілля у кількості 58 тон для вантажоодержувача (позивача).
На станції призначення “Стаханов” Донецької залізниці було здійснене комісійне переважування вагону № 67370528 на 150 тонних вагах, за результатами якого виявлено недостачу вантажу кам’яного вугілля у кількості 2 940 кг., а також виявлено, що навантаження у вагоні рівномірне, вище рівня бортів на 300 мм, між дверима та боковою стінкою вагона щілина 100 мм., теча вантажу, що підтверджується комерційним актом № БИ 566095/16 від 18.05.2004 року.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, який застосував до позовних вимог ВАТ “Стахановський завод феросплавів” позовну давність тривалістю в один рік відповідно до положень статей 258, 925 Цивільного кодексу України та задовольнив позов, апеляційний господарський суд виходив з того, що позовна давність для позовів до залізниць встановлена, зокрема, статтею 136 Статуту залізниць, якою передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.
Колегія суддів, погоджуючись з висновками апеляційної інстанції, яка з достатньою повнотою проаналізувала законодавство, що регулює застосування спеціальної позовної давності у спірних відносинах, звертає увагу на наступне.
Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.
При вирішенні даної справи місцевим господарським судом не враховані положення частини другої статті 9 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб’єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.
Це стосується і положень про позовну давність.
Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Згідно з частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України для пред’явлення заявником до перевізника позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів до залізниць, зокрема, статтею 136 Статуту залізниць передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.
Відтак, з огляду на положення статей 134, 137 Статуту залізниць України, вказаний термін позовної давності у даній справі пов’язаний з днем настання події, що є підставою для подання позову, а саме, з днем видачі вантажу та виявлення при цьому недостачі вантажу, засвідченої комерційним актом № БИ 566095/16 від 18.05.2004 року.
Як вбачається із наявної у справі позовної заяви № 02/1876 від 29.03.2005 року, остання надійшла до господарського суду Донецької області поза межами строку позовної давності - 23.05.2005 року і ухвалою цього суду від 24.05.2005 року була прийнята до розгляду.
Обставини спливу позовної давності досліджувались апеляційним господарським судом, який дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності поважних причин пропущення позовної давності.
Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Враховуючи викладене, Донецький апеляційний господарський суд правильно застосував норми матеріального права та на законних підставах скасував рішення господарського суду Донецької області від 10 травня 2006 року.
Отже, посилання скаржника на неправильне застосування Донецьким апеляційним господарським судом норм матеріального права при прийнятті судового акта є безпідставними.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ: |
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року у справі № 17/172 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Стахановський завод феросплавів”- без задоволення.
Головуючий, суддя | В.Дерепа |
Суддя | Б.Грек |
Суддя |
Л.Стратієнко |