ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

26 жовтня 2006 р.

№ 8/50

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

головуючий суддя

Першиков Є. В.

судді

Савенко Г.В.

Ходаківська І.П.

розглянувши

касаційну скаргу

Приватної фірми “Анжіо”

на	постанову від 15.08.2006р.  Київського  апеляційного господарського суду

у справі

№ 8/50 господарського суду  м.Києва

за позовом

Приватної фірми “Анжіо”

до	- Товариства з обмеженою відповідальністю “Управління по реконструкції та будівництву м.Києва” - Товариства з обмеженою відповідальністю “ВКФ “Біолог”

про	стягнення   136 908 грн. 79 коп.

З участю представників :

позивача –Клімєнтьєва І.Л., за довіреністю

відповідача –1: Петренко І.В., за довіреністю

                           Амірова Ю.В., за довіреністю

відповідача –2: не з’явилися

                                                  ВСТАНОВИВ :

       Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2006р. у справі №8/50 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Управління по реконструкції та будівництву м.Києва”  134158 грн. 79коп. основного боргу, 1341грн. 58коп. держмита, 118грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

     Постановою від 15.08.2006р.  Київського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2006р. у справі № 8/50 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю. Стягнуто з Приватної фірми “Анжіо” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Управління по реконструкції та будівництву м. Києва”  1 356 грн. 18 коп. витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

       Приватна фірма “Анжіо” звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 15.08.2006р.  Київського  апеляційного господарського суду і прийняти нове рішення, яким зобов’язати відповідача-1 відшкодувати шкоду, заявлену в позовній заяві, а також сплатити витрати по оплаті державного мита за подання касаційної скарги.      

       Справа розглядається по суті колегією суддів у постійному складі: головуючий –Першиков Є.В., судді Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утвореною розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 09.04.04.  

       Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2001р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір № 5, відповідно до п. 1.1. якого відповідач-1 зобов’язався поставити позивачеві покрівельний матеріал “Біолайн”.

На виконання умов вказаного договору відповідач-1 передав позивачеві покрівельний матеріал “Біолайн”, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № 43 від 20.08.2001р., № 44 від 30.08.2001р., № 51 від 12.09.2001р., № 52 від 13.09.2001р.

Факт оплати позивачем отриманого за договором № 5 від 15.08.2001р. товару підтверджується платіжними дорученнями № 1913 від 23.08.2001р., № 1949 від 28.08.2001р., № 2001 від 05.09.2001р., № 2078 від 13.09.2001р., № 2086 від 14.09.2001р.

Як зазначає позивач в жовтні 2001 року ним було проведено роботи по покриттю даху на будівлі другого корпусу Інституту аграрної економіки в м. Києві, по вул. Героїв оборони, 8. При проведені вказаних робіт позивачем використувався покрівельний матеріал “Біолайн”, придбаний у відповідача-1 за договором № 5 від 15.08.2001р.

Виконані роботи по покриттю даху корпусу № 2 Інституту агарної економіки були здані позивачем і прийняті Інститутом на підставі актів прийому-передачі № № 1, 2, 3, 4, 5, 6 від 01.10.2001р.

Позивач посилається на те, що в квітні 2005 року ним було отримано претензію Інституту аграрної економіки з повідомленням про факт виходу з ладу та протікання в багатьох місцях даху корпусу № 2 по вул. Героїв оборони,8.

На підставі проведеного огляду фахівці позивача дійшли висновку, що покрівельний матеріал даху корпусу № 2 неможливо використовувати за призначенням, що підтверджено також висновком № 275-09/2005 Бюро судових експертиз.

05.05.2005р. позивач звернувся до відповідача-1 з претензією № 204, в якій пропонував останньому компенсувати збитки на проведення позапланового ремонту даху в розмірі 121 504 грн. 21 коп. Вказана претензія була отримана співробітниками відповідача-1 06.05.2005р., про що свідчить наявний в матеріалах справи оригінал повідомлення про вручення.

Відповідно до ст.1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 678 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Згідно із ч. 2 ст. 675 ЦК України договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

З матеріалів справи вбачається, що гарантійний строк на водонепроникнення покрівельного матеріалу “Біолайн” становить 5 років.

Пунктом 12 ст. 1 Закону України “Про захист прав споживачів” передбачено, що істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором;

Висновком Бюро судових експертиз № 275-09/2005 від 14.09.2005р. встановлена неможливість подальшої експлуатації придбаного позивачем покрівельного матеріалу.

Отже недоліки матеріалу “Біолайн”, що є предметом договору № 5 від 15.08.2001р., є істотними.

Частиною 2 ст. 678 ЦК України встановлено, що в разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

З наведеною правовою нормою кореспондується також і абз. 5-7 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про захист прав споживачів”, де зазначено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком апеляційнго суду про те, що законодавець чітко передбачив  лише два способи захисту прав споживачів в разі істотного порушення вимог щодо якості придбаного товару –це відмова від договору з поверненням сплаченої суми або заміна неякісного товару.

Однак, позивач звернувся до місцевого господарського суду із позовом “про стягнення збитків за демонтажні роботи і роботи по влаштуванню нової покрівлі”.

Відповідно до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України (який  є спеціальним законом з питань регулювання господарської діяльності між суб'єктами господарювання) під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання .

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, в тому числі, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційної інстанції про те, що  позовні вимоги в сумі 134 158 грн. 79 коп.  за демонтажні роботи  і роботи по влаштуванню нової покрівлі  третій особі, які фактично не виконані,  не є ані реальними збитками позивача, ані його втраченою вигодою, тому не підлягають задоволенню.

       З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для її зміни або скасування відсутні.  

         Відповідно до  ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін  оголошена  вступна   та резолютивна частини постанови .

Керуючись, ст.ст.111-5,  111-9, 111-7, 111-11   Господарського процесуального кодексу України,   Вищий господарський суд України

 

                                             ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Приватної фірми “Анжіо”  залишити без задоволення.

Постанову від 15.08.2006р.  Київського  апеляційного господарського суду у справі № 8/50 господарського суду  м.Києва залишити без змін.

     

Головуючий    суддя                                                                  Є. Першиков

                                                                  

Судді                                                                                            Г. Савенко

 

                                                                                                     І.  Ходаківська