ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
26 жовтня 2006 р. |
№ 2/63"Д" |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого -судді |
Першикова Є.В. |
|
суддів : |
Савенко Г.В. Ходаківської І.П. |
|
перевіривши матеріали касаційної скарги |
Приватного підприємця ОСОБА_1 |
|
на постанову |
Житомирського апеляційного господарського суду від 17.01.2006 року |
|
у справі |
№ 2/63 “Д” господарського суду Житомирської області |
|
за позовом |
Новоград-Волинського економіко-гуманітарного коледжу |
|
до |
Приватного підприємця ОСОБА_1 |
|
про |
розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 30 484, 75 грн. та 11 000 грн. та моральної шкоди |
за участю представників сторін:
позивача: Прохорчук В.І. дов. від 25.10.06 № 393
Директор Новоград-Волинського економіко-гуманітарного коледжу Паламарчук М.Є. (посвідчення № 1 від 01.09.1998 року)
відповідача: ОСОБА_1
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 26.10.06 були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.
Строк на подання касаційної скарги приватному підприємцю ОСОБА_1 відновлено.
Ухвалою від 08.08.2006 року колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого судді Ходаківської І.П., суддів: Савенко Г.В., Самусенко С.С., прийнято до провадження касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1. Розгляд касаційної скарги призначено на 26.10.2006 року.
В зв'язку з виходом судді Першикова Є.В., справа розглядалась 26.10.2006 року колегією суддів, що працює у постійному складі: головуючий -Першиков Є.В., судді Савенко Г.В., Ходаківська І.П., (розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України від 17.10.2006 року).
Новоград-Волинський економіко-гуманітарний коледж 01.06.2005 року звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про розірвання договорів купівлі-продажу та стягнення 30 484, 75 грн. та 11 000 грн. моральної шкоди.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.07.2005 року в позові відмовлено, з огляду на те, що відповідачем виконані умови договору, а саме відповідач поставив комп'ютерну техніку позивачу протягом 10 днів з моменту повної оплати. В частині відшкодування моральної шкоди - позов також не задоволено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 17.01.2006 року рішення господарського суду від 21.07.2005 року у справі № 2/63"Д" скасовано в частині відмови в позові про розірвання договорів купівлі - продажу та стягнення 30 484, 75 грн. боргу. Прийнято в цій частині нове рішення. А саме: розірвати договори купівлі - продажу НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 укладені між Новоград - Волинським економіко - гуманітарним коледжом та приватним підприємцем ОСОБА_1.
Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Новоград - Волинського економіко - гуманітарного коледжу 30 484, 75 грн. боргу, 304 грн. 85 коп. витрат по оплаті державного мита, 86 грн. 71 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
В решті рішення господарського суду Житомирської області від 21 липня 2005 року у справі № 2/63"Д" залишено без змін.
Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1, на користь Новоград - Волинського економіко - гуманітарного коледжу 174 грн. 47 грн. витрат за подання апеляційної скарги.
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 17.01.2006 року, вважаючи, що дана постанова є необгрунтованою та незаконною, тому просить її скасувати, а рішення господарського суду від 21.07.2005 року залишити без змін.
Відповідно до ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного господарського суду та перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також правильність застосування норм матеріального і процесуального права відзначає, що висновки місцевого та апеляційного господарських судів зроблені без належної правової оцінки обставин справи та при неповному їх встановлені у прийнятих судових рішеннях.
Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення по справі, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що, відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином, оскільки згідно абзацу 2 п.1 ст.664 ЦК України договором купівлі - продажу може бути встановлений момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з п.3.2 договорів купівлі - продажу момент отримання товару визначається згідно з оформленою накладною, але накладна, відповідно оформлена відсутня. Крім того, відсутній двохсторонній акт приймання-передачі товару. Тобто, за висновком суду апеляційної інстанції, товар не перейшов у власність до позивача.
З таким висновком апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були направлені накладні за НОМЕР_4 позивачу в двох примірниках для їх подальшого оформлення.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі -продажу.
Але передачі товару, шляхом укладання акту приймання-передачі, не відбулося. Як зазначено в рішенні господарського суду, листом від 14.10.2004 року позивач повідомив відповідача, що аудиторія НОМЕР_5 (яка була
опечатана і в якій знаходилась комп'ютерна техніка) буде відкрита 18.10.2004 року, однак з акту, складеного працівниками позивача вбачається, що відкриття аудиторії відбулося 19.10.2004 року із складанням відповідного акту, але відповідач на вказане відкриття не з'явився. Як стверджує відповідач, він не був належно повідомлений, тому не мав можливості бути присутнім на відкритті аудиторії і відповідно не мав можливості здійснити належну передачу комп'ютерів.
Суди, посилаючись на лист від 14.10.2004 року, не дослідили обставини належного його надіслання відповідачу. В матеріалах справи не містяться документи, які підтверджували б факт надіслання вказаного листа відповідачу.
Також слід зазначити, що відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, та зазначено в рішенні господарського суду, платіжними дорученнями від 27.04.2004 року та від 06.05.2004 року позивач перерахував відповідачу 26838 грн. та 3646,75 грн., всього 30484,75 грн., тобто ту суму, яка визначена трьома договорами купівлі-продажу. Отже, вищенаведене свідчить про те, що позивач фактично прийняв виконання зобов'язання відповідачем надавши своє приміщення для доставки товару (аудиторія НОМЕР_5). Тобто, комп'ютери перейшли у власність позивача як фактично так і юридично відповідно до пунктів 3.3 договорів купівлі-продажу, відповідно до яких право власності на товар переходить до покупця з моменту повної оплати товару. Але суд апеляційної інстанції не дав цьому належної оцінки.
Як зазначають суди попередніх інстанцій, товар - 10 комп'ютерів, не мають ліцензійного обладнання. На системних блоках відсутнє маркування про наявність ліцензійної операційної системи WІNDOWS. Але судами попередніх інстанцій не встановлено, чи повинен був відповідач встановлювати чи налагоджувати поставлений товар (комп'ютери).
Колегія суддів зазначає, що судовими інстанціями для правильного вирішення спору необхідно було оцінити на підставі вищенаведених норм права не лише умови договорів купівлі -продажу НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, а й відповідну документацію, якою супроводжувалася поставка товару.
Відповідно до п.1 ст.1167ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.
В судових рішеннях попередніх інстанцій зазначено, що позов про відшкодування збитків є безпідставним, факт заподіяння моральної шкоди позивачем не доведено. Але суди не дали належної оцінки доводам позивача, який стверджує, що саме дії відповідача призвели до неналежного проведення навчального процесу.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю, встановленими судом.
Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судом першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийняття судових рішень не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушення вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки, передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Керуючись, ст.ст.111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Житомирської області від 21 липня 2005 року по справі № 2/63”Д” та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 17.01.2006 року у справі № 2/63 “Д” скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Є. Першиков
Судді Г.Савенко
І.Ходаківська