ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 р. | № 2/2642 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. – головуючого,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги Виробничо-комерційної фірми "Буки ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 19 січня 2006 року та на ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 27 червня 2006 року у справі № 2/2642 Господарського суду Житомирської області за позовом Закритого акціонерного товариства "Будсервіс", м. Житомир, до Виробничо-комерційної фірми "Буки ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Житомирська область, про стягнення 36 288,48грн.,
за участю представників:
позивача – не з'явились;
відповідача –Пасічника А.Й. (дов. від 26.07.2006р. № 25);
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2004 року позивач - ЗАТ "Будсервіс" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Виробничо-комерційної фірми "Буки ЛТД" у формі ТОВ про стягнення 36 288,48грн.
Вказував, що між ним та відповідачем 13.07.2001р. був укладений договір оренди екскаватора ЕО-4224 № 2/11 строком на один місяць, а 14.08.2001р. було укладено додаткову угоду № 1 про зміну договору оренди екскаватора ЕО-4224, згідно умов якої він надав відповідачу екскаватор ЕО-4224 терміном на два місяці за плату 1680грн. в місяць (в т.ч. ПДВ 20%). Також угодою передбачено, що якщо на протязі двох тижнів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не заявить про його припинення, то договір вважається продовженим.
Зазначав, що письмову заяву відповідачу не надсилав та від відповідача такої заяви не отримував. Відповідач продовжує користуватися об'єктом оренди.
Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору про сплату орендної плати та на відмову останнього погасити заборгованість в сумі 36 288,48грн. в період з 13 липня 2001 року по 13 червня 2004 року позивач просить задовольнити його позовні вимоги.
Заявою від 31.03.2005р. позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення орендної плати та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 44 723,48грн., 6 622,10грн. інфляційних, 335,70грн. –3% річних та 1 673,90грн. пені.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27 липня 2005 року (суддя Тимошенко О.М.) позовні вимоги задоволено. Постановлено стягнути з Виробничо-комерційної фірми "Буки ЛТД" у формі ТОВ з на користь ЗАТ "Будсервіс" 44 723,48грн. основного боргу по орендній платі, 6 622,10грн. інфляційних, 335,70грн. річних, 1 673,90грн. пені, а всього 53 355,20 грн, а також 533 грн. 65 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване невиконанням відповідачем умов умов договору щодо сплати орендної плати.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19 січня 2006 року (колегія суддів у складі: Шкляр Л.Т. –головуючий, Гулова А.Г., Пасічник С.С.) рішення суду залишено без змін.
5 травня 2006 року відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою про розстрочення виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 31 травня 2006 року в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду від 27 липня 2005 року відмовлено.
Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 27 червня 2006 року відповідачу відмовлено в перегляді ухвали суду від 31 травня 2006 року у зв'язку із пропуском строку подання апеляційної скарги.
В касаційних скаргах відповідач просить скасувати прийняті в справі рішення та передати справу до суду першої інстанції для нового розгляду. В обґрунтування посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційні скарги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Постанова та ухвала суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, судами встановлено, що 13.07.2001р. між сторонами по справі було укладено договір оренди № 2/11, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу у користування екскаватор ЕО-4224 строком на один місяць з орендною платою 1680грн., та додаткову угоду № 1 від 14.08.2001р., згідно умов якої позивач передає відповідачу у користування екскаватор ЕО-4224 строком на два місяці з орендною платою 1680грн. в місяць.
Відповідно до п. 2.1 додаткової угоди № 1 відповідач (орендар) здійснює розрахунки за оренду екскаватора не пізніше 10 числа місяця слідуючого за звітним. Кінцевий розрахунок проводиться не пізніше 5-ти днів з дня повернення екскаватора позивачу (орендодавцю).
Відповідно до п. 1.1 додаткової угоди № 1 якщо на протязі двох тижнів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не заявить про його припинення, то договір вважається продовженим на такий же термін і на тих же умовах.
Згідно ст. 764 ЦК України в разі продовження користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Задовольняючи вимоги позивача суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір сторонами продовжено і внаслідок невиконання відповідачем умов договору про сплату орендної плати, у відповідача виникло зобов’язання по сплаті боргу в сумі 53 355,20грн. станом на 01.04.2005р.
Колегія Вищого господарського суду України не погоджується з даним висновком судів попередніх інстанцій.
Згідно п. 3.1 договору дострокове розірвання договору на вимогу позивача (орендодавця) можливе при невиконанні капітального ремонту в тих випадках, коли екскаватор буде потребувати такого ремонту по вині відповідача (орендатора).
Як встановлено судами і це вбачається з матеріалів справи, об'єкт оренди знаходиться в технічно несправному стані та потребує капітального ремонту. Заперечуючи проти позову відповідач вказував, що звертався листами від 26.02.2003р. та від 17.03.2003р. до позивача з проханням забрати екскаватор. Існує також звернення позивача до відповідача про розірвання позивачем договору в односторонньому порядку від 24.06.2004р., проте зазначені обставини судами попередніх інстанцій залишено без перевірки та належної оцінки.
За таких обставин колегія не може погодись з висновками судів попередніх інстанцій щодо виникнення у відповідача зобов'язання по сплаті заборгованості по орендній платі, інфляційних, річних та пені у визначених обсягах.
Крім того, п. 2.2. договору сторони передбачили, що у випадку порушення термінів розрахунків відповідач (орендар) сплачує позивачу (орендодавцю) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Проте, згідно ст. 258 ЦК України до стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність в один рік, що судами попередніх інстанцій також не прийнято до уваги.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується із висновком апеляційної інстанції про пропуск строку для подачі апеляційної скарги.
Як встановлено судом попередньої інстанції, ухвалу господарського суду Житомирської області було винесено 31 травня 2006 року. Апеляційну скаргу на вказану ухвалу було направлено на адресу господарського суду Житомирської області 13 червня 2006 року.
Відповідно до п. 3 ст. 51 ГПК України, у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.
З огляду на те, що 10 - 12 червня 2006 року були святковими днями, то останній день подачі апеляційної скарги –13 червня 2006 року. Отже, висновок суду про пропуск строку для подачі апеляційної скарги відповідачем є неправомірним.
Вирішуючи питання про повернення апеляційної скарги суд не звернув увагу на зазначені обставини, не надав їм належної оцінки та безпідставно повернув відповідачу апеляційну скаргу та всупереч статті 19 Конституції України, обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України і фактично ухилився від здійснення визначених законом повноважень.
Враховуючи порушення судом першої інстанції ст.ст. 47, 38, 43 ГПК України, які не виправлено у подальшому судом апеляційної інстанції, відсутні підстави вважати, що суди дійшли правильного висновку щодо прав та обов’язків сторін.
Вказані порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті касаційною інстанцією, враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, визначені ст. 1117 ГПК України.
Враховуючи викладене, прийняті у цій справі судові акти підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Виробничо-комерційної фірми "Буки ЛТД" у формі ТОВ задовольнити.
2. Ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 27 червня 2006 року, рішення господарського суду Житомирської області від 27 липня 2005 року та Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 19 січня 2006 року у справі № 2/2642 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області в новому складі суддів.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська