ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2006 р. | № 44/145-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Грека Б.М., Дерепи В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ТОВ “РІО” |
на постанову | від 18.07.2006 р. Харківського апеляційного господарського суду |
у справі | № 44/145-05 |
за позовом | КП “Міський інформаційний центр” (надалі –Підприємство) |
до | ТОВ “РІО” (надалі –Товариство) |
третя особа без самостійних вимог на стороні позивача | Харківська міська рада в особі Управління містобудування та архітектури |
про | спонукання вчинити дії та стягнення збитків |
зустрічний позов про | відмову у задоволенні первісного позову |
за участю представників: |
від позивача | - Заярний О.С. |
від відповідача | - Каряка О.Г. |
від третьої особи | - не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
За наслідком уточнення позовних вимог частково в порядку ст. 22 ГПК України Підприємство просило суд задовольнити вимоги про: спонукання Товариства демонтувати незаконно розміщену рекламну конструкцію на місці, яке перебуває в комунальній власності, використовується відповідачем без правових підстав і знаходиться у м. Харкові біля будинку № 38ж по вул. Карла Маркса, а також відновити стан місця розташування спеціальної конструкції до його первісного стану –до встановлення рекламної конструкції; стягнення з Товариства 3249,19 грн. збитків (упущеної вигоди); стягнення з Товариства 6000 грн. збитків, пов’язаних з витратами на юридичну допомогу.
Товариство в зустрічному позові просило суд відмовити у задоволенні вимог Підприємства, стягнути з Підприємства витрати, пов’язані з оплатою інформаційно-юридичних послуг, здійснити розподіл господарських витрат.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.02.2006 р. (судді: Дюкарєва С.В., Черленяк М.І., Білоусова Я.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 р. (судді: Філатов Ю.М., Івакіна В.О., Лакіза В.В.), первісний позов задоволено частково: зобов’язано Товариство демонтувати незаконно розміщену рекламну конструкцію типу “щит стаціонарний” розміром 1,2х1,8 м на місці, яке перебуває в комунальній власності, використовується відповідачем без правових підстав і знаходиться у м. Харкові біля будинку № 38ж по вул. Карла Маркса, а також відновити стан місця розташування спеціальної конструкції до його первісного стану –до встановлення рекламної конструкції; стягнуто з Товариства на користь Підприємства 3249,19 грн. збитків; в частині стягнення 79,46 грн. відсотків за користування грошовими коштами провадження у справі припинено; в задоволенні решти вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у первісному позові, а також про задоволення зустрічного позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, за результатами інспектування території міста починаючи з 30.09.2003 р. представниками Управління містобудування та архітектури ГУ Містобудування архітектури земельних відносин Харківської міської ради встановлений факт постійного розташування Товариством рекламної конструкції типу “щит стаціонарний” розміром 1,2x1,8 м у місці комунальної власності без отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, про що свідчать відповідні звіти. Відповідно до рішення Харківської міської ради “Про створення комунального підприємства “Міський інформаційний центр” від 25.09.2002 р. на Підприємство покладено виконання функцій з надання в експлуатацію розповсюджувачам зовнішньої реклами місць, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади міста Харкова, для розташування спеціальних конструкцій.
Згідно ст. 16 Закону України “Про рекламу” зовнішня реклама розміщується за наявності відповідного дозволу.
Судами досліджено, що Підприємство звернулось листом до Управління містобудування та архітектури (відділ реклами) з проханням надати інформацію про наявність чи відсутність у Товариства дозволу на розміщення спеціальної конструкції та строку її розташування на місці комунальної власності. Відділ реклами Управління містобудування та архітектури Головного управління містобудування архітектури та земельних відносин листом надав інформацію про відсутність у Товариства дозволу на розміщення спеціальної конструкції та зазначив, що за даними інспектування працівників відділу, рекламна конструкція розташовується ним з жовтня 2003 р. Також відділ реклами в своєму листі зазначив, що ним вживались заходи щодо демонтажу рекламної конструкції, встановленої з порушенням порядку розміщення зовнішньої реклами, які не вдалося реалізувати у зв'язку із фізичним опором з боку відповідача.
Судами враховано, що факт наявності розміщення відповідачем спеціальної конструкції із зовнішньою рекламою протягом періоду з 06.10.2004 р. по 25.02.2005 р. встановлений також рішенням господарського суду Харківської області від 17.08.2005 р. у справі № 30/115-05, яке набрало законної сили.
Судами встановлено, що Підприємством було направлено на адресу Товариства повідомлення з вимогою негайного, протягом п’яти календарних днів, звільнення незаконно зайнятого місця розташування рекламної конструкції. Проте, Товариство вказану вимогу не виконало.
З урахуванням встановлених обставин справи, висновки судів про неправомірне використання Товариством місця під розміщення рекламної конструкції у відсутності відповідного договору та дозволу на розміщення –відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.
Тому суди підставно задовольнили позовну вимогу про зобов’язання Товариства демонтувати незаконно розміщену рекламну конструкцію та відновити стан місця розташування цієї конструкції.
Також, суди правомірно припинили провадження у справі в частині вимог про стягнення 79,46 грн. відсотків за користування грошовими коштами в порядку п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки Підприємство відмовилось від позову в цій частині і відмову прийнято господарським судом.
Суди мотивовано відмовили у стягненні 6000 грн. збитків, пов’язаних з витратами на юридичну допомогу, у зв’язку із відсутністю всіх елементів складу цивільного правопорушення, підставно врахувавши, що ці витрати Підприємства не мали обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходились у необхідному зв'язку із діями Товариства.
Крім цього, суди правомірно відмовили у задоволенні зустрічного позову.
Поряд з цим, задоволення судами позовної вимоги про стягнення 3249,19 грн. збитків (упущеної вигоди) не можна визнати законним та обґрунтованим.
Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Прийняті у справі рішення та постанова в частині стягнення 3249,19 грн. збитків вказаним вимогам не відповідають.
Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Матеріали справи свідчать про те, що вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням 3249,19 грн. збитків, суди неправильно розподілили між сторонами обов'язок доказування, тобто невірно визначили, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, Підприємство повинно було довести наявність збитків і неправомірної поведінки, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір відшкодування. В свою чергу, Товариство повинно було доводити відсутність своєї вини.
Наявність збитків і неправомірної поведінки, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір відшкодування повинні досліджуватись та встановлюватись за загальним правилом ст. 43 ГПК України.
Проте, не встановивши наявність всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, суди дійшли необґрунтованих та передчасних висновків про необхідність задоволення цієї вимоги.
Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін в цій частині унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.
Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, судові рішення у справі в частині стягнення 3249,19 грн. збитків не можна визнати законними й обґрунтованими, у зв'язку з чим вони в цій частині підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи в цій частині суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, виконати всі вимоги господарського процесуального законодавства та вирішити спір відповідно до закону.
В решті рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ “РІО” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2006 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 р. у справі № 44/145-05 в частині стягнення 3249,19 грн. збитків скасувати. Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
В іншій частині рішення та постанову у даній справі залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Б. Грек
В. Дерепа