ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2006 р. |
№ 13/99-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого |
Подоляк О.А. |
суддів : |
Грека Б.М., Дерепи В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
СПД ОСОБА_1 |
на постанову |
від 12.07.2006 р. Житомирського апеляційного господарського суду |
у справі |
№ 13/99-06 |
за позовом |
ТОВ “Фасад” |
до |
СПД ОСОБА_1 |
про |
стягнення 271667,16 грн. |
за участю представників: |
|
від позивача |
- Савишен О.Б., Сорочинський О.В. |
від відповідача |
- ОСОБА_2 |
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2006 р. ТОВ “Фасад” звернулось до суду з позовом про стягнення з СПД ОСОБА_1 271667,16 грн. заборгованості з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті продукції, поставленої за договором купівлі-продажу від 01.09.2005 р.
СПД ОСОБА_1 проти позовних вимог заперечував та заявив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
За наслідком уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України ТОВ “Фасад” просило суд стягнути з СПД ОСОБА_1 243193,72 грн. заборгованості, 9734,25 грн. пені, 2265,42 грн. 10 % річних, 13584 витрат на послуги адвоката; в частині стягнення 35000 грн. заборгованості відмовилось від позову.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.03.2006 р. (суддя Тісецький С.С.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 р. (судді: Щепанська Г.А., Голубєва Г.К., Майор Г.І.), позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 243193,72 грн. основного боргу, 9734,25 грн. пені, 2229,87 грн. 10 % річних, 13584 грн. витрат на послуги адвоката, 2551,58 грн. держмита та 109,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; відмовлено в частині стягнення 35,55 грн. 10 % річних; припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача 35000 грн. основного боргу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК Украйни.
Не погоджуючись з постановою, СПД ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.09.2005 р. між ТОВ “Фасад” (продавець) та СПД ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставляти та передавати у власність покупцю продукти харчування, найменування, ціна і кількість яких визначається в накладних, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язався приймати продукцію і своєчасно здійснювати оплату на умовах даного договору.
Приймаючи рішення та постанову суди виходили з того, що відповідач неналежним чином виконував свої грошові зобов'язання за договором від 01.09.2005 р. по оплаті одержаної продукції, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення боргу за договором, передбачених договором пені та 10 % річних є доведеними і обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнутої суми.
Проте, вказані висновки слід визнати необґрунтованими та передчасними.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.
Матеріали справи містять видаткові накладні, на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог про стягнення грошових коштів за договором від 01.09.2005 р.
Разом з тим, згадані видаткові накладні не містять жодних посилань на договір від 01.09.2005 р. Не містять посилань на цей договір і виписки з особового рахунку ТОВ “Фасад”, в яких під призначенням платежу вказані рахунки-фактури та накладні.
Видаткові накладні НОМЕР_1 та НОМЕР_2 датовані 23.08.2005 р. та 29.08.2005 р. відповідно, тобто до укладення договору від 01.09.2005 р.
В пункті 4.2 договору від 01.09.2005 р. сторони передбачили, що оплата за договором проводиться на протязі десяти днів з моменту проведення поставки відповідної партії продукції.
Проте, в усіх видаткових накладних умовою продажу вказана: попередня оплата.
Наведене може свідчити про здійснення поставки поза межами договору від 01.09.2005 р.
Проте, згадані обставини судами не досліджувались, юридична оцінка надана не була.
В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач оспорював здійснення поставки за накладними НОМЕР_3 на суму 603,43 грн., НОМЕР_4 на суму 55 809,28 грн., НОМЕР_5 на суму 36476,93 грн., НОМЕР_6 на суму 39234,18 грн., НОМЕР_7 на суму 26359,62 грн., НОМЕР_8 на суму 13248,16 грн.; НОМЕР_9 на суму 12 972,48 грн., НОМЕР_10 на суму 20482,72 грн., НОМЕР_11 на суму 4118,65 грн., НОМЕР_12 на суму 20 482,72 грн., НОМЕР_13 на суму 9062,30 грн. Також, відповідач вказував на підписання накладних неуповноваженими особами, у зв'язку з чим заявляв клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
Проте, судами двох інстанцій не було з'ясовано питання достовірності згаданих видаткових накладних та обставини підписання їх уповноваженими особами.
В силу ч. 3 ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За таких обставин, суди повинні були звернутися до положень ст. 41 ГПК України, керуватися постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року “Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах”, та призначити судову експертизу.
Проте, експертиза в судах першої та апеляційної інстанцій призначена не була.
Колегія суддів зазначає, що незастосування судами при вирішенні даної справи судової експертизи, як одного із засобів доказування, призвело до порушення принципу всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, та призвело до постановлення незаконних та необґрунтованих судових рішень.
В порушення вимог процесуального права (ст. ст. 43, 47, 38, 43 ГПК України), приймаючи рішення та постанову суди не забезпечили всебічний та повний розгляд обставин справи, належним чином не дослідили, не встановили та не надали юридичну оцінку дійсним правам і обов'язкам сторін, що призвело до передчасних і необґрунтованих висновків.
Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.
Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають ст. ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Вінницької області від 27.03.2006 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 р. у справі № 13/99-06 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Б. Грек
В. Дерепа
- Номер:
- Опис: про стягнення 271667,16 грн.
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 13/99-06
- Суд: Господарський суд Вінницької області
- Суддя: Подоляк О.А.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 09.02.2006
- Дата етапу: 27.03.2009