Справа № 2 -1092/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2007 року  Київський районний суд м. Донецька

в складі       головуючого судді Попревича В.М.,

при секретарі                            Свеженцевій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль та за зустрічним позовом ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсною угоди купівлі-продажу автомобіля. А в липні 2007 року позивач змінив свої вимоги, та в останній редакції просив визнати за ним права власності на автомобіль. В підтвердження позовних вимог вказав, що в кінці серпня 2004 року він, за порадою ОСОБА_4, у ОСОБА_2 за 65000 доларів США купив автомобіль „Тойота-Лендкрузер". На підтвердження своїх намірів укласти угоду він надав ОСОБА_2 завдаток в розмірі 10000 гривень. 01 вересня 2004 р. ОСОБА_1 у присутності свідків провів з ОСОБА_2 повний розрахунок за автомобіль передавши йому 335150 гривень, після чого сторони в нотаріуса оформили генеральну довіреність, за якою ОСОБА_2 уповноважила його розпоряджатися спірним автомобілем. При цьому довіреність видана з правом передоручення і діє безстроково.. Крім того, ОСОБА_2 передала йому два комплекти ключів від спірного автомобіля. Після отримання довіреності та документів ОСОБА_1 став користуватися автомобілем, вважаючи себе його власником. ОСОБА_1 неодноразово звертався до неї з питанням про нотаріальне оформлення угоди, однак це результатів не дало. На початку червня 2005 р. ОСОБА_1 поштою отримав повідомлення нотаріуса про скасування довіреності. Вважаючи, що ОСОБА_2 порушила його права як власника, оскільки всі умови договору купівлі-продажу були виконані, позивач звернувся до суду. Просить визнати за ним право власності на спірний автомобіль.

В лютому 2007 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про витребування автомобіля з його незаконного володіння, посилаючись на те, що в кінці літа 2004 року, за посередництвом ОСОБА_4, вона знайшла покупця на належний їй автомобіль - ОСОБА_1 Спірний автомобіль знаходився під забороною правоохоронних органів. ОСОБА_4 їй пообіцяв знайти такого покупця, який купить автомобіль, не зважаючи на заборону, за генеральною довіреністю. 01.09.2004 р. вона видала на ім»я ОСОБА_1 довіреність, за якою він мав право розпоряджатися автомобілем на строк до скасування довіреності. ОСОБА_1 усно пообіцяв їй або передати гроші за автомобіль, або надати інший автомобіль. У звязу з тим, що позивач їй так і не передавав гроші на протязі тривалого часу, вона 24.05.2005 р. скасувала видану довіреність, про що повідомила ОСОБА_1 Але той до теперешнього часу автомобіль не повернув. Вважає, що ОСОБА_1 користується її автомобілем незаконно, тому просила суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 спірний автомобіль.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 про визнання права власності на спірний автомобіль не визнала, та підтримала зустрічний позов ОСОБА_3, що діє в її інтересах про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 спірного автомобіля. ОСОБА_2 суду пояснила, що приблизно в кінці літа 2004 року за допомогою ОСОБА_4 вона знайшла покупця на належний їй автомобіль - ОСОБА_1 Спірний автомобіль знаходився під забороною правоохоронних органів. 01.09.2004 року вона видала на

ім»я ОСОБА_1 генеральну довіреність, за якою він мав право розпоряджатися автомобілем на строк до скасування довіреності. ОСОБА_1 усно пообіцяв їй або передати гроші за автомобіль, або надати інший автомобіль. У зв'язу з тим, що позивач їй так і не передавав гроші на протязі тривалого часу, вона 24.05.2005 р. скасувала видану довіреність, про що повідомила ОСОБА_1 Але той до теперешнього часу автомобіль не повернув. Вважає, що ОСОБА_1 користується її автомобілем незаконно.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ОСОБА_2 в задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, маючи намір продати належний їй автомобіль „Тойота-лендкррузер", державний НОМЕР_1, зареєстрований в МРЕО-1 м. Донецька, звернулася до ОСОБА_4, щоб він знайшов покупця на вказаний автомобіль, який би придбав його таким, що знаходиться під забороною. ОСОБА_4 знайшов такого покупця - ОСОБА_1 01.09.2004 р. ОСОБА_2 видала на ім'я ОСОБА_1 довіреність на право розпоряджатися та керувати спірним автомобілем. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Курильчук Т.О., видана з правом передоручення, оформлення документів для виїзду за кордон, та діє до її скасування (а.с.7). ОСОБА_1 отримав автомобіль, документи та ключі від спірного автомобіля.

24.05.2005 року вказана довіреність була скасована, про що позивачеві направлено повідомлення (а.с. 108).

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 купив спірний автомобіль у ОСОБА_2, та є його власником з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 202. 203. 204, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, як то передбачено ст. 207 ЦК України, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочини, що підлягають вчиненню в письмовій формі, згідно ст. 208 ЦК України, є такі, що укладаються між фізичними особами між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму.

Підставою недійсності правочину, на підставі ст.. 215 ЦК України, є недодержання в момент його вчинення сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

З довіреності випливає, що вчиняючи правочин, сторони вчинили дію, спрямовану на набуття позивачем, та припинення відповідачкою права власності на автомобіль. Недійсність даного правочину законом прямо не передбачена. Правочин вчинено в письмовій формі і підписаний стороною, як то передбачено законом. Сторони досягли усіх істотних умов та виконали їх. Цей факт підтверджується тим, що довіреність видана з правом розпорядження, передоручення, з правом виїзду за кордон, та діє до її скасування. На підтвердження укладення угоди ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 автомобіль вартістю 345150 гривень, передала всі документи на вказаний автомобіль, та два комплекти ключів, з чого суд робить висновок, що сторони домовились про всі істотні умови угоди, та виконали їх. Угоду купівлі-продажу нотаріально або в інший спосіб вчинити було неможливо, оскільки автомобіль на час вчинення дії був під арештом і не міг бути знятий з обліку(а.с. 26, 27).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка приватний нотаріус Курильчук Т.О., суду пояснила, що коли вона посвідчувала довіреність, то ОСОБА_2 їй пояснила, що вона отримала гроші за автомобіль від позивача в повному обсязі.

В судовому засіданні не встановлено, що ОСОБА_2 не була згодна на оформлення правочину у тій формі, що мала місце. Вона не зверталася до правоохоронних органів із заявою за фактом шахрайства зі сторони ОСОБА_1 або інших осіб.

Удаваним правочином, згідно ст.234 ЦК України, є такий, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який насправді вони вчинили. Якщо таке буде встановлено, то відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За таких обставин та зважаючи на положення приведеного закону, суд вважає, що видачею довіреності сторони приховали інший правочин, угоду купівлі-продажу автомобіля, тому відносини сторін повинні регулюватися правилами про угоду купівлі-продажу.

На підставі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Оскільки, право позивача оспорюється ОСОБА_2, то його право власності підлягає захисту шляхом його визнання.

З викладених підстав позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а в зустрічному позові ОСОБА_2 слід відмовити.

На підставі викладеного, ст.ст. 202, 203, 204, 205, 207, 215, 234 ЦК України, керуючись ст.ст. 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки « Тойота - Ланкрузер », 2002 року випуску, чорного кольору, об»єм двигуна V= 4664 куб. см., кузов НОМЕР_2, державний НОМЕР_1, зареєстрованого на ім»я ОСОБА_2.

В позові ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1про витребування майна з чужого незаконного володіння -відмовити.

На рішення може бути подана заява про оскарження до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів, починаючи з дня його проголошення. Після даної заяви про оскарження на рішення може бути подана апеляційна скарга протягом двадцяти днів.