18.06.2012 < Номер справи >

№ 2/0504/41/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючого судді: Сибірцева В.П.,

при секретарі: Перевертайло І.В.,

Кир’язієва В.О.,

за участю позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

відповідача: ОСОБА_4,

представника відповідача: ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Будьоннівського районного суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розподіл подружнього майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_4 про розподіл подружнього майна, мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачкою ОСОБА_4 він перебуває у шлюбі з 24.07.1996 року про, що Будьоннівським відділом реєстрації актів громадського стану м. Донецька зроблено актовий запис № 282. В період шлюбу позивачем та відповідачкою було придбано нерухоме майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17.09.1996 року . Право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано за відповідачкою, але купувався будинок після реєстрації шлюбу за сумісні кошти позивача та відповідачки. Просить розділити в рівних долях житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 між ним та відповідачкою ОСОБА_4 в рівних долях.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги, в обґрунтування яких дав пояснення, аналогічні до вказаних у позовній заяві. Додатково пояснив, що до реєстрації шлюбу 14.09.1996 року він з відповідачкою ОСОБА_4 проживали більш двох років в цивільному шлюбі в будинку його батьків по АДРЕСА_2. У 1996 році його мати та відповідачка ОСОБА_4 посварились, у зв'язку з чим мати позивача попросила їх виїхати з будинку. Будинок для придбання шукали разом. Для придбання будинку у позивача були кошти, але все рівно сума була не достатньою, тому він вимушен був звернутись до своєї сестри ОСОБА_6 та зайняти у неї гроші в розмірі 3000 (три тисячі) доларів США. Після оформлення договору купівлі-продажу позивач особисто в присутності нотаріуса та відповідачки розраховувався грошима у розмірі 6000 (шість тисяч) доларів США з ОСОБА_7 сином колишньої власниці будинку. Будинок придбано у вересні 1996 року, а переїхали вони тільки у листопаді 1996 року. Після переїзду в будинок позивач одразу замінив ворота, оскільки старі не відкривались, а їм необхідно було ставити машину во двір. В подальшому позивач за свої кошти закупив та привіз вугілля для опалення дому. Купив труби та найняв робітників для демонтажу трубного опалення будинку. На місці дерев'яної прибудови, построїв капітальну. Встановив ванну, провів газопостачання, купив шифер та за допомогою робітників перекрив дах. Зробив в будинку ремонт своїми силами. Тільки в останній рік, за ініціативою відповідачки в будинку було зроблено косметичний ремонт. Уточнив свої позовні вимоги та просить суд визнати нерухоме майно в житловому будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами: А1-житловий будинок, Б-сарай, №1,2-ворота, паркан, 1-замощення, 2-водопровід, сумісно нажитим майном подружжя та визнати за ним право власності на Ѕ частину вказаного житлового будинку з надвірними спорудами.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, яка діє на підставі договору № 5/11 «Про надання правової допомоги»від 27.07.2011 року підтримала позовні вимоги, в обґрунтування яких дала пояснення, аналогічні до вказаних у позовній заяві та повністю підтримала пояснення надані позивачем.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала, в обґрунтування яких пояснила, що брак між нею та відповідачем ОСОБА_2 біло зареєстровано 14.09.1996 році, а будинок вона придбала 17.09.1996 року, за власні кошти. Гроші їй були дані батьком, який в цей час отримав вихідну допомогу з приводу скорочення та закриття шихти Кіровська. Ще в травні 1996 року позивачка почала шукати будинок. У восени 1996 року, позивачка домовилась з продавцем про порядок продажу будинку, його вартості та умовах його продажу. Фактично були узгоджені та виконані умови угоди купівлі будинку, Крім того продавець заявив, що будинок він звільнить після того, як відремонтує свою придбану квартиру. Переїзд було узгоджено на липень, серпень 1996 року, але у зв'язку з затримкою ремонту будинок було звільнено на початку вересня 1996 року, а договір купівлі-продажу було оформлено 17.09.1996 році. Відповідач ОСОБА_2 ніколи не претендував на будинок або його частину, більш того, ніколи не було розмови з цього приводу. Тільки після того, як позивач надумав переїхати до Росії, вирішив відібрати частину будинку. ОСОБА_2 не приймав участі у придбанні будинку, більш того на час купівлі будинку він платив двом своїм дітям аліменти та сплачував комунальні послуги своєї матері, яка проживала в будинку. Фактично позивач ОСОБА_2 проживав у своєї матері. Заробітна плата й ОСОБА_2 була маленька, тому, що він працював в «Тепломережі». Вважає, що за два дні ОСОБА_2 не міг нажити сумісне майно, яке дозволило би йому знайти та купити будинок. Також пояснила, що їх подружнє життя не склалось, ОСОБА_2 іноді приходив до неї, а іноді був відсутній по декілька місяців. Вважає, що якби будинок був придбаний за гроші ОСОБА_2, то він би оформив його на себе та більш того, вимагав свою частину ще у 90х роках, коли були між ними часті сварки. Також зазначає, що ОСОБА_2 ніколи, ні у кого гроші не займав, це обман. ОСОБА_2 постійно каже не правду, що підтверджується тим, що при поданні позову до суду, просив суд витребувати у відповідачки оригінал договору купівлі-продажу, але як з'ясувалося пізніше цей договір був саму у позивача, також в позові вказано, що шлюбні стосунки зареєстровані не 14.09.1996 року, а 24.07.1996 року, що вводить суд в оману. Крім того зазначає, що в уточнених позовних вимогах, позивачем не повністю зазначені всі споруди, а також не зазначено, що будинок нею перебудовувався, змінена його площа, значно збільшені веранда, кухня, кількість надвірних споруд не відповідає технічному паспорту, проведено газ тощо. Також вказала на те, що вартість будинку зазначена не вірно. Просила суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

В судовому засідання представник відповідачки ОСОБА_5, який діє на підставі договору «Про надання правової допомоги»від 19.04.2011 року, позовні вимоги не визнав, в обґрунтування яких повністю підтримав пояснення надані відповідачкою, додатково пояснив, що вважає, що позов подано до суду з порушенням чинного Законодавства, а саме: позивачем не в повному обсязі сплачено судовий збір, оскільки не встановлена вартість будинку, таким чином вартість позову не встановлена. Просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Суд,вислухавши пояснення позивачки, представника позивачки, відповідача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги про поділ сумісного майна подружжя підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд встановив, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 14 вересня 1996 року, крім пояснень сторін, цей факт підтверджується копією свідоцтва про укладання шлюбу, актовий запис № 282 (а.с.6).

Судом встановлено, що в період перебування сторін у шлюбі у 1996 році ними на ім'я відповідачки ОСОБА_4 був придбаний житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами: А1-житловий будинок площею 42,0 кв.м, Б-сарай,В-вбиральня, Г-навіс, 1/2к-колодязь, ворота, №1,2-паркан, замощення, водопровід, що підтверджується договором купівлі-продажу будинку від 17 вересня 1996 року, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованим в реєстрі за №3495 (а.с.7).

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на стороні позивача у судовому засіданні підтвердили, що у 1996 році позивач ОСОБА_2 з відповідачкою ОСОБА_4 зареєстрували шлюб. Через три дні після одруження вони придбали будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, однак до офіційної реєстрації шлюбу, вони біля двох років проживали у цивільному шлюбі. Даний будинок вони придбали за 6000 (шість тисяч) доларів США. Будинок вони шукали разом. Після придбання будинку позивач робив ремонт, а саме: встановив ванну, провів газ та водопостачання, купив шифер та за допомогою робітників перекрив дах. Позивач зробив в будинку ремонт своїми силами, за всі ремонтні роботи розраховувався позивач.

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на стороні відповідачки у судовому засіданні підтвердили, що у 1996 році позивач ОСОБА_2 з відповідачкою ОСОБА_4 зареєстрували шлюб. Через три дні після одруження відповідачка ОСОБА_4 придбала будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, за кошти, які їй дав батько. В подальшому в будинку було зроблено ремонт та відремонтовано дах, за всі ремонтні роботи розраховувалась відповідачка. Позивач ОСОБА_2 в ремонті будинку та даху участі не приймав. Також зазначили, що позивач та відповідачка часто сварились.

Відповідно до ст.22 Кодекс про шлюб та сім'ю України, який діяв на момент укладання шлюбу та придбання нерухомого майна, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ст.. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, законодавець встановлює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям у шлюбі.

Відповідно до ст.. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.23,30 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вирішуючи спори між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2,3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені із цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартира, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної власності, передбачено ч.1ст.63,ч1ст.65 СК України.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Таким чином позивач ОСОБА_2 має право на 1/2 частку спірного будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами./Оскільки майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (на транспортний засіб, будинок, квартиру) лише на ім'я кожного із подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином суд приходить до висновку, що кожному з подружжя належить по 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами

Судом прийняті до уваги доводи позивача про те, що 14.09.1996 році він з відповідачкою зареєстрували шлюб та згідно договору купівлі-продажу будинку від 17 вересня 1996 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованим в реєстрі за №3495, вони придбали будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, доводи позивача в цій частині суд визнає переконливими та приймає їх як докази.

Доводи відповідачки та свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 суд оцінює критично.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.ч.1, 2 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлений цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам під час розгляду справи було роз'яснено їх права та обов'язки, в тому числі положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторонам було надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується журналом судового засідання.

При подачі позовної заяви в суд, позивачем ОСОБА_2 сплачено судовий збір у сумі 51.00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн. які відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_4.

На підставі вищевикладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.22 Кодекс про шлюб та сім'ю України, ст.ст. 60, 61, 69, 70 СК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 131, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 -задовольнити в повному обсязі.

Визнати нерухоме майно в житловому будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами: А1-житловий будинок, Б-сарай, №1,2-ворота, паркан, 1-замощення, 2-водопровід сумісно нажитим майном подружжя ОСОБА_13 та ОСОБА_4.

Визнати право власності на нерухоме майно в житловому будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами: А1-житловий будинок, Б-сарай, №1,2-ворота, паркан, 1-замощення, 2-водопровід за ОСОБА_13 та ОСОБА_4 по Ѕ частці за кожним в ідеальних долях.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_13:

- судові витрати з оплати судового збору у розмірі 51 (п'ятдесят одна) гривню;

- судові витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень;

усього стягнути 171 (сто сімдесят одна) гривню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: