Справа №22а-2916 Головуючий по першій
2006 рік інстанції Степаненко Ю.І.
Суддя-доповідач: Чічіль В.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Чічіля В.А.,
суддів Антонова В.М., Мартєва СЮ.
при секретарі Сулима СВ.
за участю
позивача ОСОБА_1.
представника позивача
представника відповідача Мурашко С.Н.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 червня 2003 року в справі за позовом ОСОБА_1до Кременчуцької центральної районної лікарні, Кременчуцького районного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Чічіля В.А.,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2002 року ОСОБА_1. звернулася до суду із вказаним позовом та просила ухвалити рішення, яким зобов'язати адміністрацію Кременчуцької центральної районної лікарні (надалі - "Кременчуцька ЦРЛ") надати в Кременчуцьке районне управління Пенсійного фонду України (надалі - "Кременчуцьке РУ ПФУ") довідку про те, що вона фактично працювала з 1961 року по 1991 рік в Білецьківській медамбулаторії Кременчуцької ЦРЛ на посаді дільничної патронажної медсестри зі сплатою 40% надбавки за дільничність патронажної медсестри і зобов'язати Кременчуцьке РУ ПФУ на підставі отриманої довідки здійснити перерахунок пенсії, починаючи з 1991 року, з урахуванням 40% надбавки.
Заявлені вимоги ОСОБА_1. обґрунтовувала тим, що рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 30.10.2001 року встановлений факт, що вона, працюючи медсестрою Білецьківської амбулаторії Кременчуцької ЦРЛ, виконувала також і обов'язки дільничної патронажної медсестри в період з 01.04.1961 року по 01.10.1991 року. На підставі зазначеного судового рішення в її трудову книжку внесений відповідний запис.
Не дивлячись на встановлений судом факт, Кременчуцьке РУ ПФУ відмовляється перерахувати раніше призначену їй пенсію з урахуванням 40% надбавки з посиланням на довідку Кременчуцької ЦРЛ № 18 від 21.11.1991 року про те, що 40% надбавка не входила до складу її заробітної плати.
Керівництво Кременчуцької ЦРЛ відмовляється видати їй довідку про отриману заробітну плату із включенням в неї 40% надбавки за виконання обов'язків дільничної патронажної медсестри.
В січні 2003 року ОСОБА_1. доповнила позов та просила зобов'язати Кременчуцьку ЦРЛ виконати пункт 1.11 "Інструкції по нарахуванню заробітної плати працівників охорони здоров'я і соціального забезпечення", затвердженої наказом МОЗ СРСР № 1480 від 10.11.1986 року (надалі -"Інструкція"), починаючи з 01.01.1987 року по 01.11.1991 року, а різницю недонарахованих їй грошей надіслати поштою на її рахунок в Білецьківській філії Ощадбанку.
Окрім того, позивачка просила визначити суму моральних і матеріальних збитків, нанесених їй неправомірними діями адміністрації Кременчуцької ЦРЛ за період з 01.11.1991 року по час звернення до суду.
В судовому засіданні 11.06.2003 року позивачка частково відмовилася від заявлених вимог. Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.06.2003 року прийнята відмова від частини позовних вимог і провадження по ним закрите.
Остаточно ОСОБА_1. просила суд ухвалити рішення, яким зобов'язати Кременчуцьку ЦРЛ надати в Кременчуцьке РУ ПФУ довідку про розмір її заробітної плати з урахуванням 30% надбавки до схемного посадового окладу відповідно до пункту 15.1.2 Інструкції та зобов'язати Кременчуцьке РУ ПФУ здійснити перерахунок її пенсії, починаючи з вересня 1991 року, з урахуванням 30% надбавки за роботу дільничною патронажною медсестрою.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11
червня 2003 року ОСОБА_1. відмовлено в задоволенні позову за
безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невірну оцінку доказів, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_1. вказала, що місцевий суд безпідставно і без будь-яких обґрунтувань зробив висновок про
непоширення дії пункту 15.1.2. Інструкції на осіб, які займали посади дільничних патронажних медсестер.
Позивачка також стверджувала, що суд не розглянув її вимоги, викладені в доповнені до позову від 08.01.2003 року.
В запереченнях на апеляційну скаргу головний лікар Кременчуцької ЦРЛ зазначив, що місцевим судом достовірно встановлено, що дія пункту 15.1.2 Інструкції не поширюється на дільничних патронажних медичних сестер сільських амбулаторій. На підставі викладеного відповідач просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду - залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п.2. ч.1 ст.307, п.п. 3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи і суд невірно застосував норми матеріального права.
Місцевим судом вірно на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1., працюючи медсестрою Білецьківської амбулаторії Кременчуцької ЦРЛ, виконувала також і обов'язки дільничної патронажної медсестри в період з 01.04.1961 року по 01.10.1991 року.
Відповідно до рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 30.10.2001 року в трудову книжку ОСОБА_1. внесений запис про роботу у вказаний період дільничною патронажною медсестрою (а.с.10,11,12).
Сторонами також не заперечувалися наступні фактичні обставини.
З 21.01.1957 ОСОБА_1. працювала на посаді медичної сестри Білецьківської амбулаторії Кременчуцької ЦРЛ. На підставі наказу № 161-К від 01.11.1991 року ОСОБА_1. звільнена з роботи за власним бажанням. (а.с.129,130).
На протязі двох років перед звільненням ОСОБА_1. нараховувалася та виплачувалася 40% надбавка до посадового окладу (а.с.24, 28, 149).
На підставі проведеної перевірки, актом від 05.11.1991 року контрольно-ревізійний відділ м. Кременчука і Кременчуцького району встановив безпідставність нарахування і виплати ОСОБА_1. 40% надбавки до посадового окладу (а.с.29, 62-66).
Вказаний висновок та відповідне рішення уповноваженого державного органу у встановленому порядку не оскаржене та не скасоване.
Головний лікар Кременчуцької ЦРЛ за своєю ініціативою повернув до бюджету виплачені ОСОБА_1. кошти у виді 40% надбавки.
Відмовляючи ОСОБА_1. в задоволенні позову, місцевий суд послався на те, що дія пункту 15.1.2 Інструкції не поширюється на позивачку.
З таким висновком місцевого суду погодитися не можна, оскільки він суперечить встановленим та не оспореним фактичним обставинам, а також положенням нормативного акту, якими регулювалися спірні відносини.
Так, відповідно до пункту 15.1.2 Інструкції, як діяла на час роботи позивачки в Білецьківській амбулаторії Кременчуцької ЦРЛ, право на отримання надбавки в розмірі до 30% від схемного посадового окладу мали в тому числі і медичні дільничні сестри педіатричних (читай - "патронажних") територіальних дільниць.
Пунктом 1.2. Інструкції встановлено, що умови оплати праці, передбачені цією Інструкцією для медичних працівників, застосовують до працівників, допущених у встановленому порядку до медичної діяльності, і які займають посаду медичного працівника, введену до штату медичної установи відповідно до діючого законодавства.
Сторонами в справі не заперечувалося і підтверджено рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 30.10.2001 року, що в період з 1957 року по листопад 1991 року в штатному розкладі Білецьківської амбулаторії Кременчуцької ЦРЛ не було передбачено посади дільничної патронажної (педіатричної) медичної сестри.
Тобто, протягом розглядуваного періоду ОСОБА_1. у встановленому законом порядку на посаду дільничної патронажної (педіатричної) медичної сестри не призначалася, але фактично виконувала роботу за вказаною посадою.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на положення пункту 1.5 Інструкції, згідно якого оплата праці медичних працівників без зайняття штатної посади здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або в залежності від виробітку, виходячи з посадового окладу, визначеного тарифікаційною комісією по відповідній посаді. При цьому мають враховуватися надбавки, передбачені цією Інструкцією.
Аналіз наведеного положення в сукупності з іншими нормами Інструкції дає підстави вважати, що фактичне виконання роботи за певною посадою без формального призначення на цю посаду, породжує право у медичного працівника на оплату його праці в розмірах, встановлених для цієї посади, з урахуванням всіх передбачених надбавок і доплат.
З огляду на встановлене колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід скасувати та ухвалити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1.
Так, з матеріалів справи слідує, що позивачка звільнилася з роботи в листопаді 1991 року, а з позовом до суду звернулася лише в червні 2002 року після ухвалення судового рішення від 30.10.2001 року та внесення до її трудової книжки відповідного запису в січні 2002 року.
Згідно пояснень самої позивачки вона подала позов лише в червні 2002 року в зв'язку із хворобою, але належних доказів на підтвердження цієї обставини не надала.
Отже, на думку колегії, право на перерахунок пенсії виникло у ОСОБА_1. з моменту звернення до суду, тобто з червня 2002 року.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції не вирішив позовні вимоги, викладені в доповненні до позову від 08.01.2003 року, не заслуговують уваги, оскільки ухвалою суду від 11.06.2003 року (а.с.103), яка набрала законної сили, прийнята відмова ОСОБА_1. від позовних вимог, викладених в доповненні до позову від 08.01.2003 року (отримані судом 15.01.2003 року) і провадження по вказаним вимогам закрите.
Окрім того, згідно протоколу судового засідання від 11.06.2003 року (а.с.ПО на звороті) позивачка в судових дебатах вимагала задовольнити її вимоги щодо 30% надбавки, передбаченої п. 15.1.2 Інструкції.
Керуючись ст. 303,307 ч. 1п.2,309,314,316 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 червня 2003 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким зобов'язати Кременчуцьку Центральну районну лікарню надати в Кременчуцьке районне управління Пенсійного Фонду України довідку про розмір заробітної плати ОСОБА_1з урахуванням 30% надбавки до схемного посадового окладу відповідно до пункту 15.1.2 Інструкції, зобов'язати Кременчуцьке районне управління Пенсійного Фонду України здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, починаючи з червня 2002 року, з урахуванням 30% надбавки за роботу дільничною патронажною медичною сестрою.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Кременчуцької Центральної районної лікарні та Кременчуцького районного управління Пенсійного Фонду України на користь ОСОБА_1. по 04 грн. 25 коп. витрат зі сплати державного мита.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.