Справа № 22ц - 3598/07 Головуючий в 1 інстанції - Нестеренко Н. В.
Категорія Доповідач - Ступіна Я. Ю
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2007 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого судді Ступіної Я. Ю..
суддів: Коротенка Є.В., Сергєєвої СВ.,
при секретарі: Михайловій О.С. ,
за участю представника відповідача Ягудіній І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в М. Луганську справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровську Луганської області (далі -Фонду) на рішення Кіровського міського суду Луганської області від 05червня 2007 р. по справі за позовом ОСОБА_1до Фонду про стягнення не донарахованих щомісячних страхових виплат, -
встановила:
Рішенням Кіровського міського суду Луганської області від 05.06.2007 р. позов задоволено. З Фонду на користь позивача стягнуто одноразово 2396, 76 грн. не донарахованих щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2002 р. по 01.03.2007 р. та зобов'язано Фонд сплачувати ОСОБА_1з 01.03.2007р. до наступного перерахунку по 376, 24 грн. щомісячно
В апеляційній скарзі Фонд просив скасувати рішення суду у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити
В судовому засіданні представник Фонду підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився, був повідомлений про час і місце судового розгляду.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Судом встановлено, що позивач у зв'язку з втратою профпрацездатності одержує щомісячні страхові платежі на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які йому виплачує відповідач.
Згідно ст. 29 цього Закону Фонд зобов'язан провадити перерахунок сум щомісячних страхових виплат у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики з 1 березня наступного року.
Задовольняючи позовОСОБА_1.. суд виходив з того, що Фонд, починаючи з 1 березня 2002 року хоча і провадив перерахунки страхових виплат кожного року, але виходив із встановлених Правлінням Фонду України коефіцієнтів зростання середньомісячної "реальної" заробітної плати, а не із коефіцієнтів зростання середньомісячної ''номінальної'' заробітної плати, чим порушив права позивача на повне відшкодування шкоди.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення прав позивача при перерахунку йому відповідачем страхових виплат.
Вказаним Законом дійсно не передбачено таке поняття як "середньомісячна реальна заробітна плата".
Суд на підтвердження своїх висновків навів докази, які є у справі, та які належним чином досліджені, послався на Закон, який регулює спірні правовідносини, навів відповідні розрахунки, заперечень проти яких Фондом не надано.
Посилання Фонду на те, що Фонд не міг брати для перерахунку інші коефіцієнти, ніж ті, які встановлені Правлінням Фонду України, тому що він є робочим органом і тому повинен виконувати постанови Правління, на увагу не заслуговують, оскільки ця обставина не звільняє Фонд як юридичну особу від виконання закону у тому вигляді, в якому він викладений.
Крім того, положення постанов Правління Фонду України, які приймалися з приводу спірних коефіцієнтів, починаючи з 1 березня 2002року, та на які посилається Фонд, визнані недійсними постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 вересня 2006 року.
Доводи скарги про те, що суд не застосував Методику розрахунку індексів реальної заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 07.06.2002 р. № 219, а також п.п."л" п. 1 ст. 5 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" і ст. 4 Закону України "Про податок з доходів з фізичних осіб" є необгрунтованими, бо ці нормативні акти не регулюють спірні правовідносини.
Щодо питання застосування строку позовної давності, то суд обгрунтовано не застосував цей строк, оскільки положення постанов Правління Фонду України, які приймалися з приводу спірних коефіцієнтів, починаючи з 1 березня 2002 року, та на які посилається Фонд, визнані недійсними постановою Київського апеляційного господарського суду від 14червня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 вересня 2006 року, а згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Також згідно положень ч. 7 ст. 40 вище вказаного Закону відповідач зобов'язаний виплатити позивачу спірні суми без обмеження протягом будь-якого строку, оскільки з вини саме Фонду позивачу ОСОБА_1своєчасно в належному розмірі не визначено і не виплачено суму щомісячної страхової виплати.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду немає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 313. 314 ч. 1 п. 1, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровську Луганської області відхилити.
Рішення Кіровського міського суду Луганської області від 05 червня 2007 р. по справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровську Луганської області про стягнення не донарахованих щомісячних страхових виплат залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.