ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

м. Київ

31 травня 2012 року № 2а-7289/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва О.М.Чудак, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Полку дорожньо-патрульної служби Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про визнання дій неправомірними, визнання рапорту недійсним, визнання звільнення неправомірним та задоволення рапорту,

встановив:

28 травня 2012 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 (ОСОБА_2) до Полку дорожньо-патрульної служби Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (ПДПС ГУ МВС України в м. Києві) про

- визнання неправомірними дій ПДПС ГУ МВС України в м. Києві;

- визнання рапорту від 25 грудня 2011 року недійсним;

- визнання неправомірним звільнення від 10 лютого 2012 року;

- задоволення рапорту про звільнення від 10 лютого 2012 року.

Ознайомившись з поданими матеріалами, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-ІV (КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із статтями 104, 105 цього Кодексу, позов пред'являється до суду першої інстанції у формі письмової позовної заяви, яка повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтею 106 КАС України.

Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до частини четвертої статті 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

У поданому ОСОБА_2 позові висловлено прохання визнати недійсним власноруч написаний позивачем рапорт, але при цьому не обґрунтовано чи є рапорт рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 105 КАС України.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Тобто, норма передбачає необхідність адресації фізичною особою вимог до суб'єкта владних повноважень з приводу оскарження неправомірно виданого ним рішення. Зі змісту ж позову незрозуміло, чи створює рапорт позивача юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, тобто, чи може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, як рішення суб'єкта владних повноважень.

Також, ОСОБА_2 висловлено прохання визнати незаконним звільнення від 10 лютого 2012 року, що на думку суду, вимагає конкретизації вимоги відповідно до статті 105 КАС України або ж наведення позивачем правового обґрунтування можливості такого формулювання.

Наступне, ОСОБА_2 у прохальній частині позовної заяви висловив прохання задовольнити рапорт про звільнення від 10 лютого 2012 року. При цьому, знову ж не конкретизуючи вимогу щодо суб'єктного складу. Тобто, мова йде про зобов'язання відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 105 КАС України ПДПС ГУ МВС України в м. Києві задовольнити рапорт ОСОБА_2 чи вимога стосується судового порядку відновлення порушеного права позивача.

Окрім того, з метою уникнення подвійного розуміння заявлених вимог та предмету позову, ОСОБА_2 необхідно визначити які саме дії вчиненні відповідачем він вважає неправомірними.

Отже, за правилами визначеними частиною першою статті 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

На підставі наведеного, керуючись статями 106, 108, 186, 254 КАС України, суддя

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_2 до Полку дорожньо-патрульної служби Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про визнання дій неправомірними, визнання рапорту недійсним, визнання звільнення неправомірним та задоволення рапорту, - залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом п'ятиденного строку з моменту отримання копії ухвали усунути вказані недоліки, а саме: уточнити які саме дії вчинені відповідачем є неправомірними; зазначити чи є рапорт рішенням суб'єкта владних повноважень; вимоги щодо неправомірного звільнення викласти у відповідності до статті 105 КАС України або ж навести відповідне правове обґрунтування такого формулювання; а також уточнити спрямування вимоги про задоволення рапорту по суб'єктному складу.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Роз'яснити ОСОБА_2, що у випадку не усунення недоліків, позовна заява повертається позивачеві. Разом з цим, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.М.Чудак