ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2012 року № 2а-5918/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі
головуючого судді О.М.Чудак,
за участю секретаря судового засідання І.В.Старець,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про визнання протиправними й скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
27 квітня 2012 року ОСОБА_1 (ОСОБА_1) звернувся в суд з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (ГУ МВС України в м. Києві) про
- визнання протиправним й скасування наказу від 14 березня 2011 року №84 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників полку міліції спеціального призначення, підпорядкованого ГУ МВМС України в м. Києві»в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ та наказу від 12 квітня 2011 року №208 о/с «Щодо особового складу»в частині звільнення його з органів внутрішніх справ;
- зобов'язання поновити на публічній службі на посаді міліціонера 2-ї роти полку міліції спеціального призначення, підпорядкованого ГУ МВС України в м. Києві з 14 березня 2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, а ухвалою суду від 04 травня 2012 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні до початку розгляду справи по суті судом поставлено на розгляд учасників процесу питання щодо строків звернення до суду та визнання причин їх пропуску поважними.
Так, ОСОБА_1 зазначив, що під час проходження служби в органах внутрішніх справ, а саме, в лютому 2011 року відносно нього проводилось службове розслідування за фактом конфліктної ситуації, яка виникла під час його відпустки.
Під час проведення службового розслідування він вирішив звільнитися з органів внутрішніх справ через поважні причини (відсутність житла та території м. Києва). Текст наказу про звільнення не читав, оскільки повірив працівникам ГУ МВС України в м. Києві щодо звільнення через поважні причини, й більше того, отримана трудова книжка не містила інформації про підставу звільнення.
В лютому 2012 року вирішив знову влаштуватись на роботу в органи внутрішніх справ, про можливість чого почав розпитувати своїх колишніх колег, які повідомили про неможливість поновлення на роботі через звільнення за порушення дисципліни. Відтак, у березні 2012 року з листа ГУ МВС України в м. Києві від 15 березня 2012 року №1/1174 дізнався, що в дійсності звільнений з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни, після чого та у зв'язку з чим достовірно дізнався про порушення прав і законних інтересів.
Представник відповідача -юрисконсульт відділу юридичного забезпечення Головного управління ОСОБА_2 (довіреність від 14.03.2012 №1/1160) у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду заявила клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Зазначила, що із наказом ГУ МВС України в м. Києві від 14 березня 2011 року №84 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників полку міліції спеціального призначення, підпорядкованого ГУ МВМС України в м. Києві»ОСОБА_1 ознайомлений 15 березня 2011 року, про що свідчить підпис останнього на оригіналі наказу.
Що стосується заповнення трудової книжки, то представник пояснила, що відповідно до вимог пункту 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників існує особливий порядок ведення трудових книжок осіб, на яких не поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування. Такий особливий порядок, зокрема, передбачений в пункті 6.6 Інструкції з організації кадрів в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 30 грудня 2005 року №1276 відповідно до якого запис про службу в органах внутрішніх справ здійснюється в трудовій книжці без переліку найменувань підрозділів, посад та підстав звільнення.
Суд заслухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, докази на підтвердження й спростування викладених обставин, надавши їм юридичну оцінку, встановив наступне.
На підставі спецповідомлення заступника начальника ГУ МВС України в м. Києві від 28 лютого 2011 року про вчинення хуліганства міліціонером ПМСП сержантом міліції ОСОБА_1 начальником ГУ МВС України в м. Києві призначено службове розслідування.
В ході розслідування у позивача взяті пояснення від 28 лютого 2012 року, встановлені обставини та складено висновок за фактом порушення кримінальної справи №1/0188 відносно сержанта міліції ОСОБА_1, згідно якого рекомендовано за вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який виразився у спричиненні тілесних ушкоджень бармену бару «Мрія»ОСОБА_3, що призвело до порушення кримінальної справи та вимог пунктів 3, 7, 11 Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, абзаців 2, 3, 4, 5, 12 статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України накласти на нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
Такий висновок реалізований наказом ГУ МВС України в м. Києві від 14 березня 2011 року №84, з яким ОСОБА_1 15 березня 2011 року ознайомлений особисто, про що свідчить його підпис, та в подальшому наказом ГУ МВС України від 12 квітня 2011 року №208 о/с. При цьому, позивачем здано посаду та 13 квітня 2011 року отримано трудову книжку.
Визначаючись щодо строків звернення до суду, суд виходить з того, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді міліціонера 2-ї роти полку міліції спеціального призначення, підпорядкованого ГУ МВС України в м. Києві.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-ІV (КАС України) публічна служба -це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 7 України «Про міліцію»від 20 грудня 1990 року №565-XII міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури МВС України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.
Відповідно до пункту 1 Положення про МВС України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №383/2011 МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 20 Закону України «Про міліцію»працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.
До публічної служби у встановлених випадках відноситься державна служба. Так, за змістом статті 1 Закону України «Про державну службу»від 16 грудня 1993 року №3723-XII державна служба - це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання завдань і функцій держави та одержують зарплату за рахунок державних коштів. Віднесення служби до державної, тобто публічної, можливе, якщо це: професійна діяльність осіб, які її обіймають, здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань та і функцій держави, оплачується з державних коштів. З огляду на наведене у зв'язку з тим, що органи МВС України є державними органами виконавчої влади, службу в органах внутрішніх справ України слід розглядати як публічну службу.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою вказаної статті встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями частини третьої статті 99 КАС України передбачені спеціальні строки звернення до суду, а саме, зазначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до статті 21 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-ІV дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.
Таким чином, суд вважає, що саме з моменту ознайомлення позивача із наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності 15 березня 2011 року розпочато перебіг тримісячного строку на його оскарження. В той же час, відповідно до частини п'ятої статті 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ відповідно до наказу по особовому складу від 12 квітня 2011 року з 13 квітня 2011 року, про що свідчить запис у трудовій книжці. При цьому, суд враховує, що копію наказу позивачу не вручено та запис про підстави звільнення у трудовій книжці не зазначено. Однак, строк звернення до суду слід рахувати з моменту коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушене право.
Тобто, враховуючи, що про проведення службового розслідування позивач знав, в його межах надавав пояснення, з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності ознайомлений належним чином, та враховуючи, що такий наказ вважається виконаним після видання наказу по особовому складу, у трудовій книжці відповідно до зазначеної вище Інструкції з організації кадрів в системі Міністерства внутрішніх справ України, - підстава звільнення не зазначається, проте її ОСОБА_1 отримав 13 квітня 2011 року та відповідно був повідомлений про факт звільнення, то суд вважає, що саме з цього часу позивач дізнався про порушене право та міг у строки, передбачені наведеним вище законодавством звернутися до суду.
КАС України визначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Поважних причин, які є об'єктивно непереборними, пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду ОСОБА_1 не вказано, а самі по собі посилання позивача на незнання підстав звільнення, отримання копії наказу по особовому складу лише у березні 2012 року не можуть свідчить про незнання ним про порушення, на його думку, прав та відповідно не можуть бути визнані поважними й поновлювати строки.
Крім того, слід зазначити, що однією із підстав притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності було порушення кримінальної справи, про що, зокрема, ним особисто і надано пояснення. Більше того, як вказано самим же позивачем про можливість поновлення на службі за обставин звільнення він цікавився у колег і лише після з'ясування неможливості чи складності поновлення, він фактично вирішив звернутися до суду про оскарження підстав звільнення, що додатково свідчить про знання ОСОБА_1 про обставини, підстави та й власне факт звільнення.
Таким чином, за правилами, встановленими статтею 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 155, 165, 186, 254 КАС України,
ухвалив:
позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ в місті Києві про визнання протиправним й скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду.
Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.М.Чудак